Сторінка
3

Мовна картина світу українців, відбита у фразеологізмах, як виховний потенціал уроків рідної мови

" Горілка зробилася абсолютом, священною метою, небесною валютою, чашею Грааля, алмазами Голконди, золотом світу . "(Ю.Андрухович).

Учні мають знати й про трансформацію фразеологізмів як засіб експресії, як елемент мовної гри, як засіб творення підтексту, глибокого порозуміння між автором і читачем: "Не одним тільки хлібом насущним" (В.Сухомлинський) (не хлібом єдиним + хліб насущний); "Світ ловив їх і піймав. Усі вони піймалися, мов у сильце, у цю готельну тишу", "Електрифікація - це комунізм мінус радянська влада" (Ю.Андрухович).

Тексти в підручниках рідної мови мають бути не лише пізнавальні, а й по-справжньому яскраві. У сучасних же підручниках з рідної мови тексти бідні на фразеологізми. Щоб фразеологізм запав у серце, в душу, треба шукати таких нюансів у його значенні, що здатні вразити (схвилювати, хай навіть обурити!), але не залишити байдужими учнів.

Великий інтерес виявляють діти й до етимології фразеологізмів. Досить часто маємо кілька гіпотез щодо походження певного фразеологізму (наприклад, щодо походження вислову бабине літо - версії "господарська", "поетична", "зоряна"). Кожна з таких версій, не обов'язково наукова, можливо, наївною (народною) етимологією, романтичним, поетичним серпанком оповита, допомагає учневі цей фразеологізм сприйняти серцем.

Картина світу оживає, коли її малюють образними засобами. Щоб увійти в душу, слово спочатку має зворушити серце, - до такого висновку прийшли ліцеїсти-десятикласники, досліджуючи фразеологізми з опорними словами душа і серце: "Коли воно живе, воно відчуває цілий світ - аж крається, кривавиться серце (душа), а ще тремтить, холоне, болить, горить, пломеніє, віщує, прокидається, ниє, мліє стискається, німіє, завмирає, тліє, горить, мовчить, радіє, сміється . Щось тяжке на серце (душу) давить, тисне . Але душа все-таки ніби глибша. Туди, немов у скарбницю, ховаємо те, що людина виплекала для добра. Звідки така думка? Ось подивіться, у жодного з фразеологізмів, де слова з серцем уживаються в значенні "з гнівом" (антонім без серця (у 3-му значенні) 1-жорстокий, безжалісний, 2-безжалісно, 3- не гніваючись або пересердившись), немає варіантів зі словом "душа".

Пізнати душу, віддзеркалену у фразеологізмах, означає для учнів побачити або навіть відчути на дотику ній щось глибинне, рідне, своє: "Є в українській мові слово "пучка". Навіть дивно, як я міг його досі не знати. Адже найчутливіше в руці - кінчики пальців. Здається, ніби не слова не знав, а не вмів на дотик відчувати щось. А ще відчуття таке, ніби якоїсь делікатної роботи не вистачало рукам. Виявляється, з цим словом є багато фразеологізмів: як пучка (голий, як пучка), один як пучка, ручками та пучками, і пальцем (пучкою) не торкнути (не ткнути, не зачепити) - не заподіяти кому-небудь ні найменшої кривди, образи (син. і мухи не зачепить), обернути круг пучки, знати (вивчити, затвердити) як свої п'ять пальців (пучок) - дуже добре, досконало, з пучок [та з ручок] - власною тяжкою працею" (Олег К.).

"Буває й так, що в кількох словниках шукаєш, як перекладається слово або фразеологічний зворот із якимось словом, - і не знаходиш. Чи знаходиш калькований варіант . Здається, ніби словники навмисне обминають це слово (дуже часто це буває дієприкметник - находящийся, ускользающий, воображающий, изворачивающийся!) або фразеологізм. У такому разі "Російсько-український словник складної лексики" Святослава Караванського - це саме та лексикографічна праця, де ви, певне, знайдете потрібне слово. Я написала "лексикографічна праця", відчуваючи, що про цей словник хочеться сказати інакше, так, як написав про словник Грінченка Григір Тютюнник: "Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах - так багато відкрив мені цей блискучий твір". Справді, твір. Бо в ньому не лише вперше в історії українського словникарства наводиться переклад російських дієприкметників, утворених від кожного поданого дієслова, типових дієприкметникових зворотів, а й світяться, виграють своєю неповторною чистою красою українські фразеологізми, прислів'я, як-от: идти против совести - позичати очей у Сірка; скатертью дорога - баба з воза - кобилі легше, з Богом, Парасю; от горшка два вершка - вбився в ріст, як заєць у хвіст, виріс, як кіт навсидячки, від землі не видно.

Вражає багатство синонімічних рядів:

ИЗУМЛЯТЬСЯ, о. самому собі /своїм очам/ не вірити, не могти вийти з дива; -яющийся, що дивується тщ, здивований, зачудо-, вражений, о. негодний вийти з дива; ИЗУМИТЬСЯ, сплеснути /вдарити об поли/ руками; -ившийся, О.У.

І оте "ще" - від щедрості авторової душі чи від щему в його серці (позначка "ще" в словниковій статті означає, що ці слова наводяться на додаток до відомих форм):

ИЗДЕВАТЬСЯ, ще мучити, катувати, мордувати, пити кров чию, (словами) здіймати на глум, кпити; -ающийся, що п'є кров тщ, охочий /звиклий/ знущатися, готовий /радий/ познущатися, кровопій, мучитель, кат (юга), нелюд, недолюд (ок), звір, (словесно) глузій, глузівник, (попихаючи) коверзун, збитошник, варивода.

ОТКЛАДЬІВАТЬ, ще відсувати, (комір) закочувати; о. в долгий ящик, відкладати на Миколи (та ніколи) /до грецьких календ, на турецький Великдень/ відсувати на бйзрік; -ающий, що відклада тщ, змушений /згод-/ відкласти; - в долгий ящик, зволікач, ст. відсуваючи на безрік тщ; -йся/-аемьій, відкладений, закочує- випряг-/роз/; -я, відокремлюваний, відділю-.

А якщо ти проглянеш список скорочень і уважно розбереш приклади вживання їх, багато нового дізнаєшся і про долю слова (забута на Сході форма, збережена лише в Галичині чи безпідставно занедбане слово, книжне або штучне слово чи совєтизм, слово, вжите оказійно, новотвір чи реконструкція), і про сферу його вживання, і про його емоційні відтінки (урочисте чи жартівливе, фамільярне чи лайливе, зневажливе чи іронічне). І розумієш, що перед тобою на сторінках цього словника, зробленого вже для XXI століття, живе слово - сильне, прекрасне, справжнє. І найрідніше" (Дарина Піотровська).

Золотими зернинками народної мови, злитками мудрості, безцінним віковічним витвором, найкоштовнішими мовними скарбами недарма називають фразеологізми. Як стійкі позначення, фразеологізми є засобами зберігання та трансляції знань, уявлень, образів певного етносу, вони позначають стереотипи етносвідомості, у яких передається система ціннісної орієнтації певного народу. Ці коштовні перлини, які впродовж багатьох століть шліфував океан народної мови, зберігають у своєму значенні, як бурштин - краплини сонця, могутню енергію думки і поетичний злет народної душі, фантазію і спостережливість, сконденсований досвід та іскрометний гумор - усе те, що ми називаємо ментальністю. І енергію майбутньої творчої дії. Саме про це говорив Л.В.Щерба: "В основі всякої літературноїї мови лежить нагромаджений віками "скарб" фраз, словосполучень, комбінацій фраз, висловів, прислів'їв . Але цей "скарб" виявляється значно більшим, ніж звичайно думають . Вона (мова) має у вигляді цих самих шаблонів і багатий запас матеріалу для новотворчості, для вираження нових думок і нових почуттів" [13].