Сторінка
2
Це тим більше дивно, що саме до цього аспекту мови учні виявляють великий інтерес.
Ще й досі в культурі української мови переважає орієнтація на збирання й виправлення типових помилок усного та писемного мовлення. Забуваємо, що правильність як вихідне поняття культури мови має доповнюватися доцільністю, розширенням загальнокультурних обріїв особистості. Тож у підручниках для школи маємо ширше застосовувати метод "слова і речі". Метод цей знайшов застосування в таких працях, як "Живе слово" А.Матвієнко, "З біографії слів" Є Чак, "Слово про слово" А.Коваль, "Народження й життя фразеологізму" В.Ужченка, "Таїна слова" І.Вихованця. Так, жартівливе образне побажання успіху (із заперечною часткою "ні", щоб не наврочити, не сполохати щасливу долю) утворилося з побажання мисливцям (ні пуху ні пера} або рибалкам (ні луски ні зябра}. Перше з них уживається частіше, друге й досі говорять переважно тому, хто зібрався саме порибалити. Лізти на рожен (довга палиця з загостреним кінцем) у східних слов'ян спочатку означало йти на вірну смерть, пізніше - на всяку ризиковану дію взагалі. Одні з фразеологізмів потребують знання певних реалій минулого - світ зав'язати, топтати ряст, товкти воду в ступі, як викапаний, дати гарбуза, брати ноги на плечі (звичаїв або стереотипів поведінки, вірувань); схожий як батіг на мотовило, зробити з лемеша пшик (трудових процесів та знарядь праці). Інші є прикладами влучних спостережень, часто поданих у тональності гумористичній (язик проковтнути, як корова язиком злизала, горобцеві по коліна, старій жабі по коліна, тримати язик за зубами). Фразеологізми свідчать про образне світосприйняття (туман у голові, макітриться в голові), мають привабливу звукову форму (лизь ізлизав, хап ухопив, диво з див, один в один, один одного, пісня пісень, перший із перших, слово в слово, сам на сам, Виса висить, хода ходить (яблуко і свиня - у загадці), криком кричати, кінець кінцем, лежнем лежати, вік звікувати, з усіх усюд, поїдом їсти, аж кольки колють, пропади воно пропадом, видимо-невидимо, тьма-тьмуща, сила-силенна. Отже, культура мови передбачає фонові, мовокраїнознавчі відомості про слова-поняття, крилаті вислови, ті словесні образи класичної літератури, що стали надбанням української національної культури (як знаки культури несуть на собі відбиток індивідуальної творчості). Учні мають практично відчути те, що різні мови справді представляють далеко не однакові картини світу, кожен народ має власну живу душу. Для того, щоб добре знати власну душу, її цікаво порівняти з іншою. Матеріалів для такого порівняння, та ще й з належним коментарем, у підручниках з мови (та й у підручниках з іноземних мов для українських учнів) украй мало. А вони конче потрібні. Наприклад, такі: "У випадку, що вимагає виразу Ліс рубають - тріски летять, українці мають своє: Де борошно, там і порошно. Російському Скатертю дорога відповідає наше: Баба з воза - кобилі легше. Ситуацію, яку окреслює вираз У сімох няньок дитина без догляду, українська душа відбила у прислів'ї Де багато господинь, там хата неметена. Там, де росіяни вживали На бідного Макара всі шишки летять, українці казали На похиле дерево кози скачуть, а, замість позиченого На лови їхати - собак годувати, серед українців має поширення Шити-білити - завтра Великдень. Так українська душа виявила себе у мові .
Тенденція "позичати душу" стала у нас традицією. Ми згущаємо фарби там, де можна передавати куті меду. Ми майже винятково справляємося із своїми проблемами, хоч могли б давати їм раду. Щось негайне у нас роблять з нальоту, народ же переважно - спрожогу або просто з мосту. Колоніальні часи минули, а тенденція лишилася" [11].
У підручнику має бути в доступній для дітей формі матеріал з інших мов (не лише з російської, наприклад, пише, як курка лапою - передається англійським зворотом пише рукою, як ногою. Можливо, варто було б розповісти про психолінгвістичні експерименти, що свідчать про специфічність асоціацій у різних етнічних групах ("укр. очі - як волошки, терен, вишні, озера, сонце, небо; рос. глаза - как бусы, искры, звезды, небо, шары, как у совы; америк. eyes - like pools "ковбані", coins "монети", marble balls "мармурові кулі", ocean "океан") [12, 173]. Варто звернути увагу й на крилаті вирази українських письменників, а також на українські переклади крилатих слів з інших мов (можливо, з огляду на те, як часто ще подібні вислови незграбно калькуються з російської, у порівнянні з російською?): Спинись, хвилино, ти чудова! - Остановись, мгновенье, ты прекрасно!
Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. - И дым отечества нам сладок й приятен
А поза тим, добродійко маркізо, усе гаразд, усе гаразд. - А в остальном, прекрасная маркиза, все хорошо, все хорошо!
Підлітки краще запам'ятовують фразеологізми, подані в синонімічних рядах, як-от:
Сюди на кулаки лиш ближче
Я бебехів вам надсаджу;
На очі вставлю окуляри,
Сюди, поганці-бакаляри!
Я всякому лоб розміжжу (І. Котляревський, "Енеїда", де до слова бити(ся) є 59 синонімічних зворотів).
"І в них (дорослих) чомусь вискакували клепки, розсихались обручі, губились ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною, розум втулявся аж у п'яти і на в'язах стирчала макітра " (М. Стельмах, "Гуси-лебеді летять").
Злива фразеологічних характеристик кипучої діяльності тітки, "яку знало все село, бо вона зводила кінці з кінцями, відділяла грішне від праведного, надолужувала прогаяне, відновлювала втрачені надії, підтримувала розхитані авторитети, рятувала потопаючих, помагала виринаючим, заповнювала порожнечі й прогалини . латала пробоїни, затикала дірки, помагала підраховувати можливості, мобілізувала внутрішні резерви" (П.Загребельний, "Левине серце") - виходить за межі розмовного стилю.
Примхлива й несподівана суміш різних стилів в однорідних рядах створює суперечливо-парадоксальну, маскарадну модель світу в постмодерністських творах:
Завантажити реферат