Сторінка
4

Мовна картина світу українців, відбита у фразеологізмах, як виховний потенціал уроків рідної мови

Експериментальним підтвердженням цієї думки можна було б вважати дані олімпіади з української мови та літератури, проведеної під час Всеукраїнського симпозіуму в УГЛ. Маємо на увазі виконання учнями двох завдань: "фразеологічного" та "творчого". Пояснити значення поданих фразеологізмів, підібрати до них фразеологізми-антоніми, скласти синонімічний ряд до одного з фразеологізмів (на вибір) - завдання хоч і складне, але цілком під силу для одинадцятикласників. Тим більше, що фразеологізми підібрано було з найуживаніших, та й на симпозіум приїхали справжні знавці мови. Тож у цілому фразеологізмам "пощастило": значення більшості з них учні змогли з'ясувати, хоч окремі неточності були в кожній роботі.

Дещо складнішим виявилося завдання підібрати антонімічні та синонімічні фразеологізми. Але й тут учасники виявилися на висоті. Вразило багатство синонімічних рядів, складених разом усіма учасниками олімпіади:

Хоч греблю гати (дуже багато, сила-силенна) - до біса, кури не клюють, немає ліку, аж кишить, і свині не їдять, по самісіньку зав'язку, по самі вуха, з головою, ціла купа, як цвіту в городі, хоч лопатою греби, ні пройти ні проїхати;

мати лій у голові (бути розумним) - мати клепку в голові, мати голову на плечах (в'язах), макітра розуму, не в тім'я (в потилицю) битий, повний (золотий) лоб, світла голова, зірки з неба хапає, тільки (трохи) зорі з неба не знімає;

де Макар телят (не) пасе (далеко) - на краю світу, не близький світ, близький світ (з іронією), у тридев'ятім царстві, за горами й долами, у чорта на болоті, у дідька (чорта) в зубах (на рогах), де козам роги правлять, де Сидір козам роги править;

і ціни не складеш (безцінний, дорогий ) - на вагу золота, не по кишені;

як вареник у сметані (почуватися добре в певному середовищі, оточенні, безтурботно або заможно) - як сир у маслі, як у Христа (Бога) за пазухою, кум королю і сват міністру, як риба в воді, як бобер у салі;

рвати на собі волосся (не знати що робити, побиватися, переживати, сумувати) - впадати в сум, впадати у відчай (розпач), посипати голову попелом, гризти землю, кусати лікті, заламувати руки;

реготати на кутні (плакати) - вмиватися сльозами, ридма ридати, лити сльози, давитися сльозами, розливатися слізьми, білугою ревіти;

викинути з голови (забути) - вибити (собі) з голови, покинути думку, викреслити з свого життя (зі свого серця);

дерти носа (зазнаватися, вихваляти себе, ставитися з погордою до людей) - кирпу гнути, губу копилити, чванитися, пиндючитися, задирати хвоста, напускати пихи на себе.

Добір антонімів свідчив про те, що багато учнів кохаються в слові, відчувають його відтінки:

Хоч греблю гати -І як кіт наплакав, на один зуб, і вдень зі свічкою, не знайдеш;

мати лій у голові -І без царя в голові, кебета не варить, зірок з неба не хапає, курячий розум, капустяний качан на в'язах, голова набита (начинена) вітром, (клоччям, пір'ям, половою), дурному брат, дурний піп хрестив;

де Макар телят (не) пасе -І під (самим) носом, під боком, рукою подати, два кроки ступити;

і ціни не складеш -І гріш ціна, і шеляга (гроша) (ламаного) не вартий, і щербатої копійки не дадуть;

як вареник у сметані -І як кіт під праником, на хлібі і воді, не в своїй тарілці, як рак на мілині;

рвати на собі волосся -І не чути землі (ніг) під собою, як на світ народитися, відчувати себе на сьомому небі, вдарити лихом об землю;

реготати на кутні -І лускати зі сміху, заходитися (захлинатися, заливатися) сміхом (від сміху), продавати (сушити) зуби, справляти хихи та реготи;

викинути з голови -І вбити в голову, зациклитися на чомусь, зарубати на носі, закарбувати в пам'яті, намотати (собі) на ус (вуса, вус), убгати собі в голову.

Щоправда, і таких учасників, що попали, як кажуть, пальцем у небо, було досить багато. Адже дуже часто значення фразеологізму не виводиться зі значення його компонентів. Ось і з'явилися тлумачення на зразок:

Хоч греблю гати - все марно, без користі; хоч кілок на голові теши, хоч кричи рятуй; у свою шкуру не потовпиться - немає місця, дуже тісно; не переробиться; надто квапиться; дерти носа - думати; мати лій у голові - незібраний, нерозумний, часто розгублюється, дурний; вести нерозумний спосіб життя - мундеркіндером (?!) бути; як вареник у сметані - нестійкий у своїх поглядах, ідеалах; реготати на кутні - дуже сміятися, веселитися; хоч з лиця воду пий - так спітнів.

Не розуміючи, що означає фразеологізм, зумовлений ладом народної мови, звичайно ж, просто неможливо не сісти в калюжу, коли починаєш добирати до нього антонім. Кмітливого має виручити фантазія. Але вона любить парадокси, ігри, жарти, курйози, насміх . Мабуть, тому й підказує, наприклад, такі "антоніми":

Як вареник у сметані -Ї бочка Діогена; викинути з голови -Ї робити з мухи слона; дерти носа -Ї в голові вітер віє; у свою шкуру не потовпиться -Ї з горла видере, мало місця, цілий світ; і ціни не складеш -Ї кури засміють; де Макар телят пасе -Ї де Макар телят не пасе; як вареник у сметані -Ї як меч.

Та чи не найскладнішим для олімпіадників виявилося завдання пояснити назву зорової поезії Миколи Сороки "П'ята колона". І це закономірно. Адже зорова поезія, як відомо, у школі не вивчається. Проте адекватне прочитання, розуміння, аналіз цього незвичайного для учнів твору потребували своєрідного синтезу знань, умінь та світоглядних компонентів і певного рівня розвитку емоційної сфери, чуття слова, чуття мови: знання українських барокових традицій і відчуття сьогоднішніх реалій, уваги до художньої форми і вміння рухатися до підтексту, а також знання сучасної фразеології. Водночас цей твір видавався укладачам завдань досить прозорим для прочитання, давав змогу побачити поєднання почуттєвого та раціонального у сприйнятті твору, аналіз якого не можна було вичитати в підручнику, і, крім того, відчути, наскільки глибоко розуміють наші учні проблеми рідної мови в незалежній Україні, наскільки переймаються ними.

Ось ця поезія.

П'ята колона

ЄЄЄЄЭ

ЄЄЄЄЭ

ЄЄЄЄЭ

ЄЄЄЄЭ

ЄЄЄЄЭ

Цікаво було простежити, як міркують учні. Чимало з них знаючи, що "зорова поезія орієнтована на привернення уваги читача до певної авторської думки шляхом оригінальної форми самого вірша", "має викликати певні асоціації", відзначили: "10 російських букв "3" становлять п'яту колону цієї поезії, яка протистоїть іншим", зрештою, побачили, що цей знак і є символом, у який автор вкладає глибокий (основний, якийсь, свій, прихований, зашифрований, певний, зрозумілий лише йому, зрозумілий лише втаємниченим, алегоричний, потаємний і т.ін.) зміст.