Сторінка
5

На лінії рідних сердець (сучасні стосунки України і Грузії)

Аналогічний настрій панував у Батумі: і ректор університету – мудрий, добрий професор Аміран Кахідзе, і його колеги Тимур Авахіані та Роланд Комахідзе були дуже заклопотані складними процесами розвитку вищої школи й науки, та коли заходило про Україну – мінялися вирази їхніх очей, емоції, настрої, оцінки майбутнього. І коли для Комахідзе це є наслідком і навчання в Україні, то для інших – глибоким усвідомленням: на плечах інтелігенції лежить особлива відповідальність і за долю народу в цілому, і, в цьому зв’язку, за характер та наслідки взаємних грузинської та української еліти.

Ми – давні народи-побратими, ми ніколи не воювали між собою, зате співпрацювали віками, – таким був загальний напрям розмов.

Хочете доказів? Побуваймо у фортеці Фоніо! І ось ми у фортеці: з могутніми мурами і оборонними валами; з прекрасними комунікаціями і культурними центрами: бібліотекою, театром…

Цю фортецю будували римляни: розповідає авторитетний археолог Кахідзе Амірані. А потім нею володіли українські козаки.

Сліди наших постійних взаємин виявляє й багатий археологічний музей – дітище ректора, в якому серед багатьох експонатів – і сокира часу неохіту спід Полтавщини…

Співпраця! Різноманітна і ефективна, – таким лейтмотивом була пронизана й зустріч з головою Верховної Ради Аджарії: батоно Михайло Махарадзе. І слова його звучали ще й тому, що він – доктор філософських наук, професор, а його орієнтирами і критеріями завжди були гуманізм, доба Відродження, проблеми розвитку нової цивілізації.

Тож валив навіяний недобрим духом сніг з дощем, губився у морозі слід з Батумі до українського Чорного моря, – а нам було радісно й тепло.

І знову – Тбілісі.

Повернувся із Києва повний енергії та нових задумів Отар Баканідзе. Його дружина – професор калбатоно Неллі Мойсеївна, діти Георгій і Давид, онуки зустріли видатного грузина якнайтепліше іще й тому, що на ті дні випав день народження батоно Отара. Панував дух Роду. Мов князь Отар Акакійович вівся скромно й велично! А водночас був енергійним у роздумах і планах.

Зустріч президентів у Києві багатонадійна. Коли б тільки не завадили обставини, – говорив він, – то ми створимо в Тбіліському університеті інститут славістики. А ядром того інституту буде україністика. Це й історично справедливо і перспективно. Тим більше, що ми вже маємо багатонадійні кадри: Реваз Хведелідзе, Гія, Ніно Наскідашвілі. Готуємо й інших.

І особливо важливою є наша співпраця: в освітніх і наукових програмах, в розробці методології нового часу, у підготовці кадрів. Маємо великі традиції, мусимо жити викликами часу!

Підносився високо в Небо новозбудований хрестатий собор. Як образ надії і віри. Комусь здалося – за дорогий. Та для Отара Баканідзе й Реваза Хведелідзе він поставав символом перемоги гуманістичної духовності над матеріальної бідності, патріотів-борців над ідеологами зажерливого люмпенства…