Сторінка
4

Специфічні проблеми організації праці і життя людей в гірських умовах Карпат, їх взаємозв’язки з соціально-економічними, етнокультурними та державотворчими процесами у регіоні

Ці та інші заходи, що проводяться нині на Гуцульщині і взагалі на території Карпатського регіону, корінним чином сприяють не лише збереженню етнокультурної та історичної спадщини, а й відродженню та розвитку інших соціально-культурних і духовних сфер.

Тут корінним чином розвинулась і вдосконалилась структура закладів освіти, культури, охорони здоров’я та інших галузей. Так, наприклад, у Верховинському районі за роки незалежності України кількість ЗОШ І-ІІІст. збільшилась більш, ніж удвічі, тут створені і функціонують Філія „Гуцульщина” Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, Верховинський коледж туризму і готельного господарства Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, Криворівненський навчально-консультаційний пункт Бережанського агротехнічного інституту Київського національного аграрного університету та Верховинський локальний центр дистанційного навчання Міжнародного університету розвитку людини „Україна”, в Косівському районі в 2000 р. коледж прикладного мистецтва реорганізований у Косівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва, у Рахівському районі протягом ряду років функціонує філія педагогічного факультету Прикарпатського університету ім. Стефаника і т.д.

Все це є незаперечним підтвердженням того, що в Карпатах, у відповідності до інтересів і потреб їх жителів, створений могутній культурно-інтелектуальний потенціал, який позитивно впливає на збереження і розвиток соціально-економічних, культурно-духовних та інших життєво важливих сфер цього гірського краю.

Однак не всі ще проблеми розв’язані повністю й остаточно. Перепоною ще в непоодиноких випадках залишаються прояви „урівнялівських підходів” з боку окремих державних інстанцій, зневажання специфіки географічних, природно-ландшафтних, кліматичних і демографічних умов. Ця „урівнялівка” в усій своїй повноті відобразилась у проекті Закону „Про адміністративно-територіальний устрій України”, поданий навесні 2003 р. на розгляд Верховної Ради України. Суть цього законопроекту полягала в тому, що в ньому передбачалось проживання не менше 5 тис. жителів на території сільської ради і не менше 60 тис. на території району, незважаючи на географічні і природно-ландшафтні умови села чи району. Цей критерій, у разі його прийняття призвів би до руйнації етнокультурної та історичної спадщини Карпат, оскільки невідповідність управлінських систем географічним, природно-рельєфним умовам, їх специфіці породжує суперечності, унеможливлює регуляцію процесів у тій чи іншій суспільній сфері з боку управлінської системи. Тому Філія „Гуцульщина” ініціювала термінове проведення спільно з Асоціацією органів місцевого самоврядування регіону Гуцульщини та товариства „Гуцульщина”, регіональної науково-практичної конференції „Про несприйнятність проекту Закону „Про адміністративно-територіальний устрій України”. Учасниками конференції прийняті відповідні рекомендації-звернення та надіслані Президенту, Верховній Раді, Кабінету Міністрів, ряду депутатів Верховної Ради від виборчих округів Карпатського регіону. Філією „Гуцульщина” Голові Верховної Ради В.Литвину надіслано наукове обґрунтування, недоцільності прийняття Верховною Радою даного законопроекту у зв’язку з невідповідністю його основних критеріїв і положень специфіці гірських умов Карпатського регіону. На щастя, невдовзі нас було офіційно повідомлено, що „ .проект Закону „Про адміністративно-територіальний устрій України” відхилено Верховною Радою України” і вказано на те, що наші „пропозиції при підготовці нового законопроекту будуть розглянуті” [7].

Представники комісії з розробки та вдосконалення проекту реформи в середині 2005 р., побувавши у Верховинському та деяких інших районах Карпатського регіону, ознайомившись на місцях з конкретним станом, внесли деякі зміни до законопроекту реформи адмінтериторіального устрою, зокрема ті, що стосувались Карпатського краю. Однак ці зміни незначні, а новий законопроект про реформу адмінтериторіального устрою в Україні, на жаль, також не має під собою в багатьох випадках належного наукового ґрунту. Залишається чимало проблем, бо законопроект про реформу адмінтериторіального устрою в Україні не відповідає по основних своїх критеріях реальності не лише в гірських умовах Карпат, а і в низинних, степових, де зараз є райони з 14-и-17-и чи 20 тис. жителів, а новостворені передбачаються з 75 тис. Тоді виходить, що за даними критеріями та відповідною логікою нових реформаторів на території ряду нинішніх районів в Україні буде створено 3-4 діючі сільські ради, де доведеться „шукати” для новоствореного району територію, на якій проживає не менше 75 тис. жителів. А район залишиться тією ланкою, де завершується зв’язок Української держави з її громадянами. Така „реформа”, безперечно, аж ніяк не сприятиме зближенню держави зі своїми громадянами, а навпаки! І тому це не може позитивно впливати на розв’язання соціально-економічних, культурно-духовних та інших проблем, насамперед українського села, та збереження його національних і духовно-культурних надбань.

Хиби даного законопроекту реформи адмінтериторіального устрою в Україні небезпідставно викликають критичне ставлення до даного документа не лише у нас, науковців, а й у деяких депутатів Верховної Ради. Вони негативно сприймаються і широкою громадськістю, і, особливо, жителями сільської місцевості. Про це переконливо засвідчили спроби презентації даного законопроекту в середині 2005 р. у регіонах Центральної України. Тому даний законопроект в нинішній його редакції не може бути винесений на обговорення Верховною Радою України.

Важливим щодо збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат є врахування та визначення шляхів розв’язання специфічних тут проблем в організації роботи органів місцевої влади, соціально-культурних установ і організацій, специфіки життя та праці людей. Основна суть полягає в необхідності змін існуючої практики в підходах до формування тут місцевих чи регіональних бюджетів за формулами „на одного жителя”, „на одного учня”, бо умови різні в Мукачівському районі і в Рахівському Закарапатської області, тим більше в селах цього ж району Лазенщині, Чорній Тисі, Степному, – і в приміському районі біля Івано-Франківська, Тисьменецькому, – і віддаленому високогірному Верховинському Івано-Франківської області, значна частина населених пунктів якого розміщена у високогір’ї, на висоті 900-1200 м над р.м. і вище, та на далекій відстані від районного центру (Перехресне, Голошино, Сеньківське, Грамітне, Стовпні та ін.).