Сторінка
1

Роль стереотипів у національній самоідентифікації українців

У цій праці я хочу показати, що існує зв'язок між національною самоіндентифікацією та стереотипами національних меншин.

По-перше, варто уточнити, що означає поняття "національна самоіндентифікація". Воно подібне до іншого поняття "національна тотожність", яке означає свідомість членів спільноти (Smith, 1992) [1], але між ними є різниця. Тотожність стосується суспільних характеристик, звичаїв, фізичного вигляду, культури, спадщини та історії інших народів. Почуття різниці пов'язане зі свідомістю приналежності до своєї спільноти, свого народу. Тотожність із своїм народом має коріння в ідеї протиставлення. Буває однак, що члени народу не усвідомлюють різниці, яка існує між ними та іншими, також не мають чіткого почуття приналежності до своєї групи. Часто різниця між своїми й іншими опирається на оцінювання. Самоіндентифікація з народом пов'язана зі знанням культури народу, участю у суспільному житті, засвоєнням правил і цінностей.

По-друге, слід побачити, що люди не тільки мають свідомість приналежності до свого народу, але також відчувають прив'язаність до нього і виявляють солідарність зі своєю спільнотою. Емоційний зв'язок змінюється із зміною історичних подій, які відбуваються у державі. Почуття солідарності залежить також від характеру міжнародних відносин, внутрішньої динаміки народу, від сповідування різних релігій, від конфліктів між народними меншинами, від мовних проблем (наприклад, вибір державної мови української або російської).

По-третє, поняття тотожності з народом пов'язане з ідеєю "цілісності"! Вона торкається різниць всередині народу і з'єднує всі відмінності. Відчуття цілісності полягає у переконанні, що життєвий шанс та розвиток особистості значною мірою залежать від досягнень народу як цілості. Це посилює солідарність між членами спільноти. Однак, згаданий зв'язок не є кінцевим для формування тотожності зі своїм народом, тому що до нього можна ставитися негативно. Це означає, що, порівняно до уяви про ситуацію інших народів, сучасну ситуацію своєї держави можна оцінювати незадовільно [2].

Ми описали поняття тотожності зі своїм народом, тепер слід уточнити роль стереотипів у міжнародних відносинах. Народні стереотипи стосуються "чужих", інших людей, країн, культур. Однак ці "інші", не становлять однорідної маси. Деякі є нашими сусідами, інші – ні. Одні народи вважаються за приятелів, інші – за ворогів. Деякі зовнішні групи можуть бути меншинами, які живуть в Україні й розмовляти українською мовою, а інші – ні. Рівень довіри до народних меншин змінюється залежно від економічних і політичних обставин, а також від постійності ієрархії цінностей, якою послуговується народ, який вміщає інші народи на своїй шкалі довіри.

Хоча позиція народів постійно міняється залежно від актуального характеру міжнародних відносин і способів формулювання "народної тотожності", стереотипи є дуже стабільні [3]. Коли говоримо про характеристику, яку приписуємо якомусь народу, бачимо, що її дуже важко поміняти. Скоріше змінюється оцінка цієї характеристики. Залежно від обставин цю саму рису народу можемо вважати за "добру", а в іншому періоді – за "погану". Наприклад, гостинність в одному часі схвалюємо, а в іншому оцінюємо як загрозу домашньому бюджету.

Стереотипи, які стосуються народних меншин, можна охарактеризувати як стабільні. Вони, однак, поверхнево представляють скомплікований зовнішній світ. Тотожність свого народу постійно ривалізує з іншими народами. Міняється вона залежно від змін, які відбуваються у стосунках між народами. Однак стереотипи меншин часто є незмінні, хоча відносини між двома чи більше народами змінюються. Наша уява про "чужих" дуже тривала. Тому важливою є відповідь на питання: яку роль у міжнародних стосунках відіграють народні стереотипи – уява про "чужих"? Звичайно ці функції міняються в залежності від історичного періоду, наприклад, під час міжнародних конфліктів, але втрачають значення під час взаємної співпраці і довіри.

Народні стереотипи здійснюють такі функції [4]:

1. Дають готові шаблонні взірці розуміння інших людей і зовнішнього світу для всіх членів суспільства. Дозволяють порозумітися членам політичних угруповань.

2. Зміцнюють зв'язок між членами суспільства, тому що наголошують на почутті співприналежності.

3. Дозволяють творити спільні цінності завдяки протиставленню "наших" цінностей і звичаїв цінностям і звичаям "чужих".

4. Їх можна вживати для позитивної оцінки своєї групи, яка відрізняється від інших. Ця функція часто використовується в рекламах, наприклад, "купляймо українське, тому що краще"!

5. Можна їх застосовувати до приймання або виключення осіб, груп, чиї цінності і звичаї вважаються загрозою для "наших" цінностей.

6. Їх можна застосувати для того, щоб виявити лояльність – правдиву або фальшиву – до своєї спільноти.

7. Вони дозволяють креувати "козла відпущення" у період кризи.

Перераховані функції народних стереотипів є завжди частиною нашої самоідентифікації зі своїм народом. Стереотипи часто приховані, але активізуються під час різних обставин – під час міжнародних футбольних матчів, коли стають виправданням агресивної поведінки, під час святкувань історичних річниць.

Народні стереотипи – це уява та переконання щодо інших груп, які мають свою характеристику та оцінку. Вони показують теперішню позицію народу відносно інших країн, з якими постійно змінюються стосунки. У період миру немає потреби наголошувати негативні елементи характеристики "чужих" народів, бо з ними утримуються добрі відносини. Тоді на перше місце виступають позитивні елементи, особливо, під час офіційних політичних зустрічей. Однак, у ситуації зміни економічних і політичних стосунків народжується недовіра, як і тоді, коли інші народи виявляють брак пошани до нашої народної тотожності, функціонують негативні стереотипи.

Щоб зрозуміти роль народних стереотипів у становленні самоідентифікації, слід наголосити на таких рисах [5]:

1) вони є суспільними конструктами реальності, а не тільки індивідуальними чи груповими переконаннями про зовнішню реальність;

2) вони є спільні для більшості членів етнічної групи і передаються з покоління до покоління; цей процес не відбувається механічно, але підлягає постійній реінтерпретації і зміні;

3) стереотипи пов'язані зі структурою особистості групи (суспільства, класу, етнічної групи): по-перше, особи, у яких переважає брак гнучкості (мають незміні навички, докладні, переживають фрустрацію при виконуванні щоденних занять, переконані у своїх рішеннях, хоча міняються обставини), більш прихильні до вживання стереотипів, ніж особи гнучкі й відкриті; по-друге, особи, які мають негнучку особистість, підтримують стереотипи, які є правилом у їхній групі;