Сторінка
1

Українознавство в загальноосвітніх навчальних закладах (на допомогу вчителю українознавства)

Відповідно до Програми Кабінету Міністрів України "Назустріч людям", пріоритетним напрямком державної політики в галузі освіти є її якість.

Головним виміром якості освіти є розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя країни [1,3 – 4].

Серед головних цінностей сучасної освіти можна виділити такі:

а) еко-етична (не руйнувати природу);

б) антропоцентрична (не руйнувати самого себе);

в) культурологічна (не руйнувати, а оберігати й розвивати національну, загальнолюдську культуру, історію, рідну мову, традиції).

Впроваджувати ці цінності в життя зможе лише вільна, відповідальна, великодушна людина. Свобода і права її мають гармонізуватися з відповідальністю як внутрішньою мотивацією.

Серед основних завдань сучасної школи є:

- становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної коммпетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності;

- забезпечення цілісності уявлень школярів про світ шляхом інтеграції змісту освіти (інтеграція міждисциплінарна та в межах одного предмета)[2,1].

Орієнтири навчання, що стоять перед сучасною освітою, вимагають прогнозувати потреби і моделі навчання та розвитку особистості, які можуть швидко реагувати на потреби суспільства, інтереси та можливості учнів.

Отже, потрібно творити гуманістичну, демократичну, правову українську освіту, спрямовану на втілення в життя національної ідеї, яка вибудовується на основі українознавчих цінностей. Українознавство, за концепцією Науково-дослідного інституту українознавства МОН України (директор проф. П. Кононенко), – цілісна інтегративна система знань про Україну, українців, українство як геополітичну реальність, що сприяє виробленню моделі розвитку української спільноти на основі пізнання себе як етносу, нації і держави у минулі часи та сьогодні в полікультурному середовищі і часопросторовій взаємозалежності.

Українознавство покликане історією виконувати його головне призначення – розкривати досвід народу на всіх етапах часопростору, плекати у нових поколінь щирі почуття любові до України та світового українства, поваги до інших народів, науково проектувати майбутнє, бути філософією і політикою держави.

Мета інтегративного курсу "Українознавство" – дати учням знання про людину та про Україну й українство як цілісність, з одного боку, та органічну спільність із вселюдством – з іншого, а також сприяти самоусвідомленню, самореалізації кожної особистості та нації, формуванню громадянської свідомості.

Головні завдання: на основі наукової джерельної бази, всебічного комплексного, системного вивчення і висвітлення генезису України й українства, самого українознавства як наукової системи:

а) виявити досвід поколінь та історичні уроки розвитку української нації, природи, мови, держави, культури, людини;

б) сприяти аналізу тенденцій, причин та наслідків розвитку й проблем сучасності;

в) формувати характери громадян і патріотів;

г) готувати покоління до самостійного життєвого вибору, шляху та перспектив майбутнього, пізнання й самопізнання, творення й самотворення особистості, схильної і спроможної бути в гармонії з іншими людьми, з довкіллям, із власним "Я" (внутрішнім світом) і поєднувати особисті інтереси з громадськими, національно-державними та загальнолюдськими;

д) спираючись на глибинні традиції українського народу, сприяти виробленню високих суспільних, державних, гуманістичних, духовно-культурних ідеалів, морально-етичних та естетичних критеріїв і принципів життєдіяльності: людей мудрого серця і гуманного розуму (інтелекту), патріотів-професіоналів світового рівня [3, 50,51].

Інтегративний курс "Українознавство" потребує розгляду багатьох понять, зокрема й таких, як: цілісність, інтеграція, інтегративні знання, інтегративні процеси, методи і принципи українознавства та ін.

У час глобалізаційних процесів важливим для вчителя є розуміння поняття інтеграція.

Первинним значенням цього слова є взаємопроникнення частин одна в одну, в результаті чого відбувається відновлення. Нині це слово вживаємо у значенні об'єднання в ціле будь-яких частин, внаслідок чого відбувається взаємопроникнення і на основі його створюється нове явище.

Інтегруватися можуть різноманітні явища, відомості з різних галузей знань для створення нових знань, важливих для життєдіяльності. Інтегративними вважаються лише знання, які набувають нових якостей, тобто такі, які можуть скласти нову галузь знань, для якої характерна, перш за все, новизна, що з'являється внаслідок накопичення й аналізу різної інформації, об'єднаної певною проблемою, певною ідеєю.

Головним принципом інтеграції та інтегративних знань є визначення проблем, отримання нових знань про них. Через те важливим є розуміння вчителем головних проблем сучасності: екології, формування здорового способу життя, виховання культури миру й толерантності, ненасильства, громадянських цінностей тощо.

Українознавство покликане розв'язати одну з корінних проблем, а саме: проблему нашої ідентичності. Інформацію вчитель може черпати з різних джерел: історії, фольклору, літератури, народного мистецтва. Майже в кожному творі народного мистецтва закодований літопис народу, його розуміння світобудови, природи. У народній святково-трудовій обрядовості відтворено розуміння міфо-релігійної свідомості українців. У поєднанні з віруваннями необхідно показати дітям, як формувалося уявлення нашого народу про світобудову, з'явилось самоусвідомлення себе як нації. Все це слід узгодити з досягненнями науки.

У навчальному процесі на сучасному уроці українознавства чільне місце займають сучасні особистісно-зорієнтовані технології, зокрема педагогічна технологія життєтворчості – сукупність педагогічних знань, способів, методів оптимальної організації навчально-виховного процесу, які забезпечують розв'язання освітніх і виховних завдань щодо оволодіння особистістю мистецтвом жити. Також мають домінувати аналітичні, синтезуючі, прогностичні методи навчання.

Це сприятиме розвитку в особистості якостей, які інтегруються в поняття "життєва компетентність", що, в свою чергу, дасть змогу стати господарем власної долі і суб'єктом життя. Серед цих якостей виділяємо: системне, критичне мислення, екологічну культуру, творчу активність, толерантність, високу моральність.