Сторінка
1

Роль навчального перекладу у процесі формування україномовної особистості

Відтоді, як українську мову визнано державною мовою в Україні, змінилися основні підходи до викладання її у школі. Основною освітньою метою стало формування особистості, яка володіє уміннями й навичками вільно, комунікативне, виправдано послуговуватися українською мовою, та забезпечення всебічної мовленнєвої компетенції учнів. Проте проблема ця є невирішеною. Це засвідчили й політичні події, що відбулися в нашій країні останнім часом, коли Україна поділилася навпіл за мовною ознакою, тобто реалії підтвердили думки науковців про те, що мова в житті людини посідає значно важливіше місце, ніж засіб комунікації, вона декларує приналежність до певного соціуму за ознакою культури, традицій, менталітету.

Маючи на меті виявити уявлення сучасних учнів про мовну особистість, було проведено анкетування випускників середніх навчальних закладів, які стали у 2004 році студентами першого курсу факультету української філології та журналістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Рівень їх мовної підготовки в атестаті про середню освіту оцінено такими балами: 8 балів мають 2 анкетованих, 9 балів – 4, 10 – 12, 11 – 9, 12 – 2, троє не назвали своїх оцінок. Отже, більшість опитаних отримали у школі відмінні оцінки з української мови.

Зміст анкети:

1. Які ознаки притаманні для мовної особистості?

2. Як Ви оцінюєте себе як мовну особистість / досягнення та проблеми/?

Погляди на ознаки мовної особистості розійшлися, найчастіше траплялися подані у таблиці відповіді.

Таблиця 1

Ознаки мовної особистості

№ Ознаки мовної особистості Частотність вибору

1 Досконале знання мови 33%

2 Правильність мовлення 24%

3 Уникання суржику у своєму мовленні 21%

4 Бути цікавим співрозмовником 21%

5 Багато читати, бути ерудованим 18%

6 Багатство виражальних засобів 15%

7 Розмовляти українською мовою постійно 12%

8 Бути грамотним 12%

Хоча в анкеті йшлося про мовну особистість узагалі, студенти часто називали ознаки саме україномовної особистості, причому такі, які на сьогодні є проблемними для носіїв української мови, зауважили, що недоліками є перехід на іншу мову чи відступи від нормативного мовлення в неофіційному спілкуванні.

Крім вищеназваних, були запропоновані й інші варіанти відповідей, які можна об'єднати у 4 блоки. Так, залишається комплекс меншовартості носіїв української мови, про що свідчать такі цифри: "мовна особистість повинна шанувати рідну мову" (6%); "не комплексувати, коли використовуєш такі слова літературної мови, якими інші мовці не послуговуються" (3%). Другий аспект стосується загальної культури мовця: "бути тактовним у спілкуванні", "уміти переконувати", "бути всебічно розвиненим, освіченим". Третій блок відповідей стосується культури мовлення: "висловлюватися доречно, лаконічно, змістовно, вільно, красиво". Четвертий аспект акцентує проблеми носія української мови: "уникати російських слів, невиправданого вживання запозичених слів".

Отже, аналіз анкетних даних виявляє, що менше третини випускників, які обрали своїм фахом філологію, зі школи мають переконання, що мовна особистість повинна володіти нормами української мови, дбати про багатство виражальних ресурсів, уникати невластивої для літературної мови лексики.

Відповіді засвідчують, що у випускників шкіл немає чітко сформованого поняття про весь комплекс ознак культури мовлення, до якого, крім названих вище – правильності та багатства, і різноманітності мовлення, належать і точність, логічність, чистота, доречність, виразність.

Наступним етапом дослідження було виявити, як студенти оцінюють власний рівень мовної підготовки. 39% опитаних зауважили, що мають певні успіхи в оволодінні українською мовою, 27% самокритично визнали, що не задоволені рівнем особистої мовної підготовки, 36% висловили бажання удосконалювати своє мовлення, один із анкетованих спрогнозував, що інтелігентне і високоосвічене оточення в університеті позитивно вплине на процес удосконалення його мовлення. Лише 6% упевнені, що вільно послуговуються українською мовою. До своїх досягнень першокурсники відносили таке: "люблю українську мову", "читаю українські книжки", "намагаюся добирати українські слова замість запозичених", "розпізнаю помилки у мовленні інших людей", "формую позитивне ставлення до літературної мови у своїх близьких". Труднощі у використанні української мови зводились до наступного: "важко уникати суржику (кальок, російських слів)", "важко висловити думку точно", "складно перекладати фразеологізми з російської мови", "є проблеми із правописом".

Відповіді випускників шкіл засвідчують, що у суспільстві залишаються проблеми із статусом української мови, що у молодіжному середовищі не прийнято послуговуватися її літературним варіантом.

Студентство – та частина соціуму, яка першою відчуває наближення змін, безкомпромісно виявляє свою позицію. Щоб з'ясувати динаміку змін у статусі української мови упродовж останніх років, студентам Черкаського національного університету було запропоновано відповісти на запитання: "Як, на Вашу думку, змінилося ставлення до української мови у студентства протягом останніх трьох-п'яти років?" та подано варіанти відповіді: а) докорінно поліпшилося; б) є зміни на краще, але незначні; в) залишилося без змін; г) погіршилося. Варіанти відповіді розподілились як подано в таблиці 2.

Таблиця 2

Динаміка зміни у ставленні студентів до української мови

№ Факультет

Курс

Кількість студентів

Варіанти відповідей

Докорінно поліпши-лось Є зміни на краще, але незначні Залиши лось без змін погіршилось

1 Української філології та журналістики 1 50 3 6% 34 68% 9 18% 4 8%

2 Української філології та журналістики 2 27 0 0% 21 77,8% 5 18,5% 1 3,7%

3 Української філології та журналістики 4 24 6 25% 15 62,5% 3 12,5% 0 0%

4 Математичний 5 37 5 13,5% 26 70,3% 4 10.8% 2 5,4%

5 Романо-германської філології 1 24 2 8,5% 18 75% 3 12,5% 1 4%

6 Біологічний 1 14 3 21% 9 65% 1 7% 1 7%

7 Хімічний 1 12 4 33,3% 6 50% 2 16,7% 0 0%

8 Російської філології 5 8 1 12,5% 7 87,5% 0 0% 0 0%

Як бачимо, чітко простежується тенденція д вибору варіанта, що підтверджує незначні позитивні зрушення у функціонуванні української мови. Ясна річ, що демократичні зміни в Україні триватимуть і суспільство повертатиметься до своєї національної мови, то закономірно постає питання про той різновид української мови, який обиратимуть мовці, – літературний, просторічний, з діалектними вкрапленнями чи суржик. Слушною видається думка тих учених, які вважають, що за функціональними ознаками суржик цілком певно можна назвати мовою. Цією мовою спілкуються численні українці; надзвичайно поширившись в усному вжитку, вона проникає також до інших сфер мовлення. Не є винятком і студентське мовлення. Щоб скласти об'єктивну думку про мовні пріоритети сучасної молоді, студентам було запропоновано запитання: "Яка мова є природною, зручнішою для Вас у спілкуванні з ровесниками?". Запитання чітко окреслювало коло комунікантів та ситуацію спілкування з тим, щоб студенти з-поміж варіантів мов обрали ту, якою послуговуються у психологічно комфортних умовах, тобто перебуваючи у своїй мовній стихії. Результати опитування подано у таблиці 3.