Сторінка
3

Специфічні проблеми організації праці і життя людей в гірських умовах Карпат, їх взаємозв’язки з соціально-економічними, етнокультурними та державотворчими процесами у регіоні

Зі створенням у 2-й половині 1993 р. у центрі Карпат, на Гуцульщині, наукової установи – філії „Гуцульщина” Інституту українознавства Київського університету ім. Шевченка (з 2000 року – Філія „Гуцульщина” Науково-дослідного інституту українознавства МОН України), процеси національно-культурного відродження краю взагалі та збереження і розвитку етнокультурної та історичної спадщини зокрема, стали базуватись на науковій основі.

На науково-практичних конференціях розглядалися такі теми: „Актуальні проблеми етнічного, мовного, освітянського і культурного розвитку на Гуцульщині” (ІV фестиваль у Верховинському районі, 1994); „Економічні та природно-екологічні проблеми Гуцульщини і шляхи їх розв’язання” (V фестиваль у Путильському районі, 1995); „Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку” (VІІ фестиваль у Рахівському районі, 1998); „Економічні та соціально-культурні проблеми регіону Гуцульщини” (ІХ фестиваль у Надвірнянськму районі, 1999); „Гуцульщина: наука, освіта, культура” (Х фестиваль у місті Коломиї, 2000); „Проблеми відродження і розвитку матеріальної і духовної культури гуцулів” (ХІ фестиваль у Верховинському районі, 2001); „Гуцульщина на початку ХХІ ст.” (ХІІ фестиваль у Косівському районі, 2002); „Ріки і гірське життя” (ХІІІ фестиваль у Вижницькому районі, 2003); „Збереження регіональної самобутності Гуцульщини: сучасний стан, проблеми і перспективи” (ХІV фестиваль у Путильському районі, 2004) і на міжнародній науковій конференції, що проходила в рамках ХУ Гуцульського фестивалю на Рахівщині Закарпатської області, обговорювалася проблема „Економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат”, яка була особливо актуальною і важливою на етапі завершення 15-річчя від проголошення незалежності України та розгортання демократичних процесів щодо виведення її з кризового стану та входження в європейські і світові структури.

В останні роки організовується проведення аналогічних фестивалів на Бойківщині та Лемківщині. Практика переконливо засвідчила, що фестивалі є важливими чинниками створення відповідного наукового грунту для національно-культурного відродження і розвитку Карпатського регіону та ефективними засобами збереження його культурно-історичної спадщини.

Дуже важливо залучати учнівську молодь до науково-пошукової роботи, до збору матеріалів, їх аналізу, узагальнень і висвітлення у різних видах творчих робіт про важливі історичні події на території села, району, про борців за незалежність України, майстрів народної творчості, народних умільців, старожилів, про пам’ятки природи, культури, архітектури тощо.

У регіоні Карпат, зокрема на Гуцульщині, цей аспект в системі навчально-виховної роботи Філією „Гуцульщина”, згідно розробленої методики (автор – І.Зеленчук) спільно з педагогічними колективами ряду закладів освіти проводиться упродовж останніх десяти років. Це підготовка і захист учнями загальноосвітніх шкіл та ін. типів освітянських закладів атестатних профільних робіт (матур) (див. журнал «Українознавство», № 1. – 2005. – 123с. ).

У результаті постійної і тісної співпраці Філії „Гуцульщина” НДІУ з органами освіти та навчально-виховними закладами Путильського і Вижницького районів, а згодом і всієї області, вивчення українознавства тут набуло систематичного, багатоаспектного і цілеспрямованого характеру як в обласному центрі, так і в усіх містах і районах. Згідно наказу управління освіти і науки Чернівецької облдержадміністрації, українознавство вивчається в усіх класах, групах, курсах НВЗ, виробилась відповідна система навчальних, науково-пошукових та виховних заходів шкільного (місцевого), районного, обласного рівнів та активної участі учнівської молоді у загальноукраїнських заходах.

Це шкільні, районні та обласні олімпіади, конкурси, конференції, зльоти, інші заходи з українознавства, в яких важливе місце відводиться відродженню і розвитку народних традицій, звичаїв, обрядів, традиційної кулінарії, одягу, мистецтва Буковинського краю.

Освітянські заклади Буковини є також ініціаторами та активними учасниками започаткування цих заходів на загальноукраїнському рівні, хоч, на жаль, ці добрі починання в деяких інших регіонах не завжди одержують підтримку.

Цим успіхам освітян Буковини, звичайно, позитивно сприяють відповідна управлінська система, що склалась в органах освіти на районному та обласному рівнях, а також система підготовки педкадрів українознавства. В обласному Інституті позадипломної освіти та рай-, міськметодкабінетах є методисти з українознавства, щорічно проводяться обласні курси викладачів українознавства Інститутом післядипломної освіти, на яких відводиться належне місце поглибленому вивченню теорії українознавства та ознайомленню з її практичним втіленням у навчально-виховний процес. В обласному центрі та районах періодично проводяться семінари та конференції з проблем українознавства.

За ініціативою відомого вченого-педагога І.Руснака на педагогічному факультеті ім. Ю.Федьковича у 2005 р. ректором університету відкрито відділення підготовки вчителів українознавства та зроблено перший набір, де нині навчається стаціонарно 27студентів і заочно – 35.

Цей почин керівництва Буковинського університету заслуговує особливої уваги та наслідування іншими ВНЗ.

Адже проблеми багатогранних і глибоких знань про Україну, збереження та розвиток етнокультурної та історичної спадщини були, є і залишаються важливими не лише для Буковини, Галичини чи Карпат, у цілому, вони є такими для всіх регіонів України.

Тому непоодинокі вимоги і клопотання з регіонів щодо повного та остаточного розв’язання проблеми впровадження вивчення українознавства в НВЗ як важливого чинника збереження історико-культурної спадщини українського народу заслуговують на відповідну увагу Міністерства освіти і науки України та взагалі уряду держави.

Збереженню етнокультурної та історичної спадщини Карпат сприяють також видання журналів, зокрема: Карпатським біосферним заповідником – „Зелені Карпати”, Гуцульською освітянською радою – „Гуцульська школа”, Філією „Гуцульщина” НДІУ і Товариством „Гуцульщина” журналу „Гуцульщина” і „Гуцульського калєндаря” та перевидання ними 5-томної монографії В.Шухевича „Гуцульщина”, яка будучи виданою 100 років тому, більшовицьким режимом у період його диктатури в Україні взагалі та на Західно-українських землях зокрема, була забороненою і по суті знищеною. В останні роки побачили світ чимало книг, брошур, фотоальбомів з історії міст, окремих районів і навіть сіл. Ці надбання є важливими джерелами засвоєння і пізнання культурно-історичних процесів, що відбувались у навколишньому суспільному середовищі, та усвідомленням необхідності їх збереження спадщини й передачі її наступним поколінням.