Сторінка
1
Вступ
Ринковий механізм господарювання, що створюється в Україні ефективно діє лише на основі розгалуженої інфраструктури, до якої входять товарні й фондові біржі, комерційні банки, аудиторські й консалтингові фірми тощо. Важливе місце серед них посідають страхові компанії, котрі разом з банківською системою є становим хребтом сучасного ринку.
Із часу виникнення матеріального виробництва суспільство постійно має справу з його непередбачуваними порушеннями. Вони викликаються як природними стихійними лихами, відвернути які неможливо, так і технологічними аваріями, пожежами тощо.
Отже, внаслідок непередбачуваних субєктивних чи обєктивних умов підприємство нерідко попадає в смугу матеріальних витрат, які можуть поставити його на грань банкрутства. Така основа закономірно виникаючих потреб у відшкодуванні матеріальних збитків шляхом солідарної розкладки їх між іншими зацікавленими в цьому ж власників майна. Коли б кожний окремо взятий субєкт господарювання спробував відшкодувати втрати за свій рахунок, то здебільшого через фінансові можливості це було б неможливим. Тому економічно доцільним є солідарне відшкодування втрат зацікавленими ринковими суб¢єктами, що помітно зглажує наслідки стихійних лих та інших небезпек для підприємницької діяльності.
Втрати доходів, викликані надзвичайними явищами, властиві не лише підприємствам, а й окремим громадянам. Адже дюди хворіють втрачають працездатність внаслідок травм на виробництві чи в побуті тощо. Тому вони також потребують грошової компенсації в результаті настання нещасного випадку, а це можливо лише тоді, коли укладено договори страхування.
Отже, страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формується попит і пропозиція на страхові послуги і здійснюється акт їх купівлі-продажу.
Поняття “страховий ринок” у пострадянській економіці склалося на початку 90-х років. Саме на цей період припадає створення поряд з Держстрахом перших альтернативних страхових організацій.
Зародження і розвиток страхового ринку України – процес, що має багато спільного з аналогічними процесами в інших постсоціалістичних країнах. Проте, водночас нашій країні притаманні деякі специфічні риси.
Після законодавчого введення деяких елементів ринкової економіки в колишньому Радянському Союзі почали створюватися перші страхові кооперативи. Їх частка в в загальних обсягах страхування була незначною – не більш як 1%. Проте існування кооперативів в 1988 – 1989 роках мало велике значення щодо набуття першого досвіду роботи в ринкових умовах, підвищення кваліфікації кадрів, взяття під страховий захист “нетрадиційних” для Держстраху ризиків, зокрема, вантажів, відповідальності за невиконання угод третіми особами тощо. З самого початку зародження страхового ринку альтернативні страховики більшою мірою звернули увагу на зміст страхових продуктів (послуг), що пропонуються в країнах Заходу. Завдяки цьому в Україні почав зростати асортимент страхових послуг, виник інститут перестрахування.
Отже, об¢єктом дослідження даної роботи є страховий ринок України, а предметом дослідження - послуги, що надаються страховиками на ринку страхування.
Розділ 1. Види страхових послуг в Україні
1.1 Сільськогосподарське страхування та його специфіка.
На виробничий процес у сільському господарстві значно сильніше ніж у інших галузях, впливають несприятливі природно-кліматичні умови, які можна розподілити на дві групи. Першу складають постійнодіючі фактори: невисока якість грунтів, короткий вегетаційний період, вітри в окремі періоди тощо. До другої групи відносять випадкові, незвичайні відхилення від умов розвитку сільськогосподарських культур чи утримання тварин: градобій, засуха, ранні заморозки тощо. Нейтралізація впливу на сільськогосподарські результати факторів другої групи досягається шляхом створення страхових фондів.
Особливе значення має страхування в рослинництві. Основною умовою страхування урожаю є його тісний зв’язок з результатами діяльності господарства. Розмір страхового забезпечення залежить від величини врожайності. Іншою умовою виступає універсальність страхування, включення практично всіх стихійних лих.ю що зумовлює однакову захищеність сільськогосподарських підприємств незалежно від того , в якій природно-кліматичній зоні вони знаходиться. Наступна принципова умова цього виду страхування полягає в тому, що встановлення збитку відбувається вцілому по господарству, а не по окремих відділках, бригадах, фермах. Це дозволяє не допускати розпилення коштів страхового фонду при незначних втратах і, разом з тим, забезпечує відшкодування істотних збитків.
При настанні збитку досить істотною є проблема визначення збитку господарства з настання кожного страхового випадку. З цією метою порівнюються фактичний врожай поточного року із середнім врожаєм, який страхувальник одержував за останні 5 років. У деяких випадках можливий розрахунок збитку на підставі прогнозованого врожаю, який господарство могло б одержати, якби не було страхового випадку.
Страхування сільськогосподарських культур в усіх державних та недержавних господарствах органами Національної страхової компанії “Оранта” здійснюється в разі настання виняткових для даного регіону метереологічних умов. Вони досить різноманітні: сніг, іній,. туман, снігова кірка, затяжні дощі тощо. Страховими випадками вважаються вітрова та водна ерозія, обвали. В страховому договорі може бути передбачено відшкодування збитків, що сталися внаслідок загибелі врожаю у закритому грунті, причиною якої є припинення подачі електроенергії, зумовленого природними стихіями, пожежами, технічними та технологічними аваріями. Треба зазначити, що страхування сільськогосподарських культур не побудовано таким чином, щоб забезпечувати відшкодування будь-яких збитків у господарствах. Страхова відповідальність обумовлюється лише настанням такого випадку, для якого властиві деякі обов’язкові фактори. До них відносяться факт стихійної події або інших незвичайних несприятливих явищі викликаний ними недобір врожаю. Коли хоч одного з названих факторів немає, то страховик не зобов’язаний забезпечувати відшкодування.
Завантажити реферат