Сторінка
14
Слід зазначити, що основними причинами, які обмежують розвиток страхування життя в Україні, є: нерозв¢язання проблем компенсації громадянам державних виплат за договорами змішаног страхування, укладеними ще за радянських часів; підірвана довіра населення до цього виду страхування через вищезазначену причину, а також у зв¢язку з гучними банкрутствами страхових компаній, які на початку діяльності страхового ринку безкарно займалися суто трастовою діяльністю - "грою на інфляції"; норма ст.38 Закону України "Про страхування", в якій передбачено, що страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування; чинна система оподаткування.
Страхування життя як у Європі, так і взагалі у світі має тендецію до значного поширення. Це пов¢язано з тим, що цей вид страхування сприяє зміцненню та підвищенню матеріального стану населення, яке страхується, а також спрямуванню значних коштів у зв¢язку з накопичувальними функціями через механізм страхування на інвестиційні цілі в економіку країни. Таким чином, при зваженій політиці держави на ринку страхування життя цей вид страхування стає впливовим інструментом забезпечення стабільності в суспільстві, тим більше за умов необхідності соціального захисту населення і бюджетного дефіциту.
Тому серед найважливіших заходів діяльності держави у цій сфері страхування має стати створення механізму надання громадянам гарантій повернення втрачених коштів у разі банкрутств страхових компаній при здійсненні страхування життя, що дасть змогу не тільки підвищити соціальний захист населення України, а й залучити значні кошти, які перебувають на руках населення, на інвестиційні цілі.
Цим механізмом має стати створення фонду страхових гарантій, проте не в добровільному порядку, як це передбачено в ст.32 Закону України "Про страхування", а в обов¢язковому, спочатку при здійсненні страхування життя, а надалі - при здійсненні ризикових видів. Справді, спочатку це нешгативно вплине на діяльність зі страхування життя, але з метою відновлення довіри населення і втрачених позицій без цього рано чи пізно, але не обійтися.
Саме потреба захистити аласників страхових полісів, а також висока ціна можливого краху системи страхування є основними причинами того, що у багатьох країнах створюють гарантійні фонди. При створенні останніх застосовується здебільшого практика, за якою страховики - учасники фонду сплачують фіксований тариф для участі в цій системі, незалежно від фінансового стану, розмірів активів тощо. За умови банкрутства однієї страхової компанії - учасника фонду забезпечення гарантій щодо виплат за зобов¢язаннями неплатоспроможної компанії беруть на себе інші страховики - учасники фонду за рахунок своїх коштів.
У світлі потенційної економічної та суспільної ролі страхування життя, а також вищезазначених перешкод потрібно розглянути можливість створення податкових стимулів із метою сприяння розвитку цього ринку. Таким стимулом можуть стати, наприклад, відновлення норми, згідно з якою доходи, отримані страховими компаніями зі страхування життя при розміщенні страхових резервів, звільняються від оподаткування.
Конче необхідно створити ефективний механізм державного регулювання і нагляду, а також дієвий страховий ринок на належному законодавчому фундаменті. Цьому має сприяти поступове формування страхового кодексу, який би вмістив у себе весь комплекс законодавчих актів у сфері страхування. Розробка і запровадження Страхового кодексу дасть змогу охопити всі сектори страхового ринку, сприятиме упорядкуванню взаємовідносин між усіма суб¢єктами страхового ринку, спрощенню законодавчої бази і знищенню всіх непорозумінь, які з¢являються через суперечність різних норм у різних законодавчих актах.
Пропоновані шляхи й напрями вдосконалення страхового ринку України дадуть можливість прискорити створення повноційного страхового ринку як об¢єктивного атрибуту ринкової економіки та сприятимуть відновленню довіри страхувальників до страховиків.
Розділ 3. Зарубіжна практика страхування
Страхова діяльність у країнах Заходу нараховує вже більше 300 років. Починалась вона з розвитку страхування від пожеж після великої пожежі у Лондоні 1666 року та створення "Кавового дому Едварда Ллойда" в 1668 році. Однак більшість законів, які регулюють діяльність страхових компаній було прийнято зовсім недавно.
Тепер ринок страхових послуг добре розвинутий і спирається на досить грунтовну правову базу. Лондон - найбільший у світі центр страхування, а також розміщення міжнародного перестрахування. П¢ята частина загального світового страхування, страхового бізнесу на міжнародному ринку концентрується саме в британській сиолиці.
Найперший закон, який прийнято у Великобританії і котрий діє до наших днів, - "Закон про страхування життя" 1774 року, що фактично зробив незаконними спроби спекулювати на смерті іншої людини. Нагляд за діяльністю страхових компаній вперше введено "Законом про компанії із страхування життя" 1870 року. Згідно з цим законом страхові компанії було зобов¢язано робити відрахування та подавати річний фінансовий звіт до Міністерства торгівлі. У 1906 році "Законом про морське страхування" сформульвано законодавство, яке регулює укладання угод із страхування угод морських транспортних засобів. Сьгодні цей закон - єдиний законодавчий акт з даного питання.
Нині діючі закони про стахові компанії та нормативні документи на початку 80-х років. У наступні роки було прийнято велику кількість законодавчих актів. це пов¢язано зінтеграцією європейської Спілки та заходами із захисту інтересів, які визначено в "Законі про фінансові послуги" 1986 року. Подальші зміни в законодавстві введено 1 липня 1994 року, коли вступили в дію "Третя директива із страхування життя" та "Директиваіз загального страхування".
3.1 Особливості страхування у Великобританії
Страхова справа у Великобританії має два головних напрями: довгострокоае страхування життя і загальне страхування.
Нині понад 800 компаній уповноваженізайматись у Великобританіїодним чи кількома видами страхового бізнесу. Майже 450 компаній належать до асоціації британських страховиків. Деякі компанії є так званими взаємними закладами на правах власності держателів їхніх страхових полісів. Страхові послуги надають також деякі "дружні товариства" (об¢єднання фізичних осіб).
Завантажити реферат