Сторінка
6
Для посилення соціального захисту військовослужбовців та військовозобов¢язаних під час знаходження на зборах введено обов¢язкове страхування їхнього здоров¢я і життя. Страхувальниками тут виступають відповідні військові та інші відомства, що мають свої війська й контингенти військовослужбовців.
1.5 Транспортне страхування
Перевезення матеріальних активів транспортними засобами може в окремих аипадках призвести до збитків їхніх власників, що зумовлює необхідність страхування вантажів. суб¢єктами цого виду страхування можуть бути юридичні та фізичні особи, які є вантажовідправниками або вантажоодержувачами. Залежно від того, хто з них укладає договір страхувння вантажів, визначаються умови перміщення їх, юридичні права й обов¢язки сторін. Передбачається можливість страхування вантажів на умовах відповідальності страховика ”за всі ризики” і “без відповідальності за пошкодження”.
Договір страхування “за всі ризики” означає відшкодування збитків від пошкодження чи повної загибелі всього або частини майна, що зумовлене будь-якими причинами (за вийнятком обумовлених окремо), а також витрати з рятування та збереження застрахованих товарів, з попередження подальшого пошкодження їх.
Як бачимо, таке страхування вантажів є всеохоплюючим, хоча тут є й вийнятки. Зокрема, не відшкодовують збитки, причиною яких були: військові конфлікти або їхні наслідки: страйки; конфіскація або арешт вантажу; наслідки ядерного вибуху чи застосування атомної енергії або радіоактивних матеріалів; невиконання однією із сторін правил переміщення та зберігання вантажів; порушення необхідних вимог з упаковки вантажів; перевезення вантажів із пошкодженнями; у випадку пожежі при перевезенні чи вибуху вибухонебезпечних матеріалів, завантажених без дозволу страховика; при невідповідності вантажу за масою, комплектацією, іншими умовами, зафіксованими в договорі, при непошкодженній упаковці.
Згідно з умовами договору страхування “без відповідальності за пошкодження” відшкодовуються збитки, зумовлені повною загибеллю всього або частини вантажу від пожежі, вибуху, удару блискавки, урагану, інших стихійних лих, аварій чи зіткнення транспортних засобів, посадження судна на мілину. Страховому відшкодуванню підлягають також збитки внаслідок зникнення транспортних засобів, обгрунтовані витрати з гасіння пожежі, збереження вантажу та попередження його подадьшого пошкодження.
Страхування водних транспортних засобів.
В умовах швидкого розвитку світогосподарських зв¢язків зростає обсяг перевезень вантажів і пасажирів морським та річковим транспортом. Тому страхування суден набирає все більшого значення, що зумовлено як підвищеними ризиками використання цих транспортних засобів, так і їхньою величезною вартістю.
У міжнародній практиці використовуються правила страхування суден, котрі відображено в Кодексі торгового мореплавства. Згідно з ними встановлюється страхування за декількома типами відповідальності: “ з відповідальністю за загибель та пошкодження”, тобто повна відповідальність; “без відповідальності за незначну аварію”; “ з відповідальністю за повну загибель, включаючи витрати з рятування “.
Наведені типи відповідальності визначають обсяг суми відшкодування та величину тариіних ставок.
Договір страхування водних транспортних засобів може укладатись на повний строк або на конкретний рейс, у межах яких поширюється відповідальність страхової компанії на збитки. Договір не втрачає сили, якщосудно відхилилось з обумовленого району чи напряму з метою надання допомоги в рятуванні людей та матеріальних активів або для забезпечення безпеки рейсу.
За основу страхової оцнки судна береться сума, запропонована страхувальником, але вона не може перевищувати фактичну вартість судна. У випадку, коли в договорі заявляється сума, нижча вартості судна, всі збитки й витрати, пов¢язані з страховою подією та ліквідацією її наслідків, відшкодовується за пропорцією, яка виявилась при зіставленні страхової суми з фактичною вартістю судна на дату початку дії договору страхування.
Для страхування водних транспортних засобів уцілому застосовуються принципи, властиві страхуванню інших матеріальних активів, хоча є й певні особливості, пов¢язані з встановленням причин настання страхової події. Для цього на судні постійно ведеться корабельний жарнал, в якому відповідальні особи повинні щоденно фіксувати всі обставини та факти, що стосуються умов плавання, стану судна, вантажу тощо.
Якщо сталась аварія чи інша надзвичайна подія, яка вплинула на виконання умов договору страхування, капітан після прибуття в порт повинен про них повідомити спеціальній службі. Якщо можливі майнові притензії до судновласника, то відповідною посадовою особою порту заявляється морський протест, уньому дається оцінка морської події, дій екіпажу з попередження її та ліквідації негативних наслідків.
При водних переміщеннях вантажів та транспортних зособів ставки тсрахових платежів диференційовані. Величина їх визначається з врахуванням: призначення судна; матеріалу корпусу; класу; строку експлуатації; району плавання.
Страхування матеріальних активів при переміщенні їх безпосередньо пов¢язане із страхуванням фрахту, тобто плати за траспортування вантажу. Страхувальником фрахту може бути й вантажовласник, й судновласник або обоє в певній пропорції. Залежно від умов оплати фрахту виникають різні права й обов¢язки сторін. У разі домовленості в договорі, що фрахт оплачується за будь-яких обставин, навіть при загибелі вантажу, в страхуванні фрахту зацікавлений його власник, бо він одержує відшкодування перевізної плати навіть при втраті вантажу. Коли ж фрахт виплачується після перевезення товарів, страхування фрахту відповідає інтересам обох сторін. Адже судновласник (перевізник) не одержить плати за фрахт, якщо вантаж не буде доставлений (в результаті аарії судна), а якщо власник буде змушений платити суму фрахту за доставку навіть тоді, коли вантаж зазнав пошкодження. Інтерес судновласника до страхування фрахту проявляється тоді, коли його транспорт направляється для завантаження в інший порт і під час цього переходу може бути пошкоджений, що зробить неможливим виконання в установлені строки умов перевезення вантажу.