Сторінка
13
У цьму напрямі актуальними є два питання. По-перше, виключення з системи оподаткування фізичних осіб витрат на сплату страхових платежів, а також отриманими ними страхових виплат. По-друге, встановлення відповідного відсотка коштів, у межах якого підприємства можуть відносити страхові платежі за певними видами страхування до валових витрат.
Српавді, розв¢язання цієї проблеми потребує виваженого підходу, адже запровадження вказаних норм призведе до зменшення оподатковуваної бази зазначеної категорії платників податку. Проте досягнутий позитивний ефект може бути набагато більшим, ніж втрати бюджету. Наприклад, підвищеться рівень соціальної захищеності громадян у той час, коли рівень соціального страхування фізичних осіб не дає змоги повною мірою реалізувати програму соціального захисту населення, забезпечення його необхідною медичною допомогою тощо.
Підвищення економічного ефекту досягатиметься за умов, якщо підприємства у нестійких перехідних умовах будуть забезпечені страховимзахистом, будуть впевнені у завтрашньму дні, у гарантії відшкодування збитків і, як наслідок, сталому функціонуванню підприємства. А це вже створює умови для збільшення обсягів виробництва товарів, бази оподаткування. тобт усі втрати бюджету на початковому етапі запровадження зазначених норм із часом були б перекриті завдяки стабільній роботі підприємств і зниженню соціальної напруги у суспільстві.
Важливим елементом державної політики регулювання страхової діяльності в умовах перехідної економіки є інвестиційна діяльність страховиків. На сьогодні спрямування страхових резервів на цілі інвестування наштовхується на законодавчі суперечності, що не є стимулом для діяльності страховиків. Так, під час прийняття Закону України "Про страхування" в 1996 році, було прийнято рішення щодо надання страховикам можливості здійснювати довгострокові інвестиції тільки в галузі житлового будівництва. На той час це було важливе рішення, адже страхові компанії ще не пройшли перереєстрації і багато з них не мали достатнього розміру статутного фонду.
Враховуючи важливість цього питання, держава має сконцентрувати свої зусилля перш за все на його законодавчому вирішенні. А саме на внесенні змін і доповнень до ст. 30 Закону України "Про страхування" з мтеою надання страховикам можливості здійснювати інвестиції у вигляді фінансових та інших вкладень, що використовуються для інвестування в економіку України, з визначенням переліку пріоритетних проектів, які є найважливішими і спямовані на структурну перебудову економіки України.
Крім того, необхідно закласти в інвестиційну діяльність страховиків принципи, які сприяли б здійсненню ними довготермінових капіталовкладень у найпріоритетніші науково-господарські галузі економічного комплексу України, завдяки яким забезпечується виробництво конкурентноздатних товарів і послуг, а також розвиток експортного потенціалу країни. Однак без забезпечення державними гарантіями страховиків не обійтися.
Але слід мати на увазі, що цей захід на страховому ринку Україниповинен відповідати вимогавм безпечності та прибутковості, а також сприяти підвищенню рівня диверсифікації і ліквідності термінів погашення валютних активів і зобов¢язань.
Воднораз інвестиційні правила для страхових компаній слід координувати з правилами в інших фінансових сферах так, щоб вони не спотворювали конкуренції і не заважали розвитку фінансового ринку в цілому.
Особливу увагу держава має приділити й розв¢язанню проблем у здійсненні перестрахування.
Після розпаду комуністичної системи діяльність із перестрахування в нашій країні набирає обертів. У колишньому СРСР перестрахуванням займався окремий підрозділ днржавної монополії. Його діяльність обмежувалась виключно хеджуванням ризиків, пов¢язаних із видами страхових послуг, що передбачалирозрахунки в іноземній валюті. Страхова монополія брала на себе усі ризики, мпов¢язані із внутрішнім страхуванням. Таким чином, обсяг операцій із перестрахування був обмежений , а оборот незначний. Після проголошення незалежності України в нестійких перехідних умовах діяльність із перестрахування помітно зростає, в основному завдяки розвитку ринку страхових послуг у цілому, однак виникають і серйозні проблеми., оскільки багато страхових компаній не мають значної капітальної бази і тому схильні надмірно залежати від договорів перестрахування. Часто виникає така ситуація, коли компанія залишає собі лише обмежену частку ризиків. Цьму сприяють принаймні дві причини. Перша - це незначні за розмірами статутні фонди вітчизняних страхових компаній. Друга - це низька фінансова місткість українського тсрахового ринку. Все це призводить до того, що левова частка від суми страхових премій, тобто потенційні внутрішні інвестиційні ресурси України, надходять до іноземних перестрахових компаній, що також негативно впливає на валютний ринок України, оскільки призводить до відпливу валюти за кордон.
Тому вкрай важливим заходом на страховому ринку України має стати створення системи перестрахування і системи контролю за перестраховими операціями. Визначальну роль у цих системах повинні відігравати страхові об¢єднання, необхідність існування яких на практиці вже доведено в Україні.зазначені заходи мають знизити необгрунтований рівень перестрахування за кордоном і зумовити те, що договори перестрахування укладатимуться з іноземними перестраховиками лише у тому разі, якщо неможливо укласти такий договір із вітчизняними компаніями, тобто встановити механізм ефективного використання потенціалу національного страхового ринку.
Важливою проблемою на страховому ринку України, яка потребує державного розв¢язання, є погашення заборгованості з обов¢язкового державного особитстого страхування. Існування зазначеної заборгованості, яка виникла у зв¢язку з недостатніми обсягами загального фінансування центральних органів виконавчої влади, спричинює неможливість отримати протягом тривалого періоду потерпілим особам або їх сім¢ям за цільовими платежами за місцем роботи потерпілого. Це дасть можливість спрямувати кошти державного бюджету безпосередньо потерпілим, уникнути проміжних ланок у ланцюгу фінансування цих державних витрат, скоротити термін отримання відшкодування потерпілим або їх сім¢ям та ефективніше використати кошти держбюджнту.
Не менш важливою проблемою на страховому ринку України за умов прерходу до ринкової економіки, яка потребує державного розв¢язання, є низький рівень діяльності зі страхування життя, яке виступає важливим інструментом заохочення інвестицій громадян в економіку України. Операції зі страхування життя в Україні з кожним роком мають тенденцію до спаду. Кількість чинних договорів із року в рік постійно зменшується, незважаючи на загальносвітові тенденції до зростання цього виду страхування.
Завантажити реферат