Сторінка
2

Фінансово-правові основи страхування

– страховики. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає

превентивного спрямування захисту. З урахуванням сказаного можна дати таке

визначення поняття "страхування" :

Страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою

грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої

договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг

відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви,

здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності

перестраховує частину останнього.

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. Вони в

сукупності мають конкретизувати зміст цієї категорії в сучасних умовах її застосування.

Ризикова функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату

страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями,

перелік яких передбачено чинним законодавством або договором із страхувальником.

Чим вища ймовірність ризику, тим і плата за його утримання, обчислена за допомогою

актуарних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник

висуває страховикові вимогу на відшкодування збитків (виплату страхових сум).

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування

стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для

забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові

стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. З цією метою

кожним страховиком створюється система страхових резервів. Нагромадження і

використання таких резервів є характерним для страхової діяльності.

У формуванні і використанні страхових резервів виявляється перерозподіл

коштів між страхувальниками. Ті з них, яких у певному періоді не спіткала страхова

подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки:

страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується

відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Функція заощадження коштів. На першому місці в більшості країн світу за

обсягами страхових премій є особисте страхування. При цьому виплати, пов?язані із

втратою життя і здоров?я внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10%.

Решту являють собою заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного

доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.

Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики і

страхувальники, зацікавлені у зменшенні наслідків страхових подій. З цією метою

застосовують правову і фінансову превенції.

До правової превенції належать застереження, передбачені чинним

законодавством або договорами страхування і такі, що стосуються позбавлення

страхувальника (повністю або частково) страхових відшкодувань. Вони розраховані на

випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих

об?єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, завданих

потерпілим, що перебували у стані алкогольного чи наркотичного сп?яніння, не

передбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження

власного майна і здоров?я.

Превентивна функція має й інший аспект свого виявлення. Частина страхових

премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. Добре зарекомендувала

себе практика 70 – 80-х років, що передбачала забезпечення за рахунок страхових

ресурсів спорудження і обладнання технікою пожежних депо, придбання медикаментів

і утримання персоналу служб, що мають своїм завданням боротьбу з інфекційними

захворюваннями сільськогосподарських тварин, фінансування заходів із запобігання

дорожньо-транспортним пригодам т.ін.

Страхування грунтується насамперед на таких специфічних принципах :

? вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком – виду страхування;

? страховий ризик;

? страховий інтерес;

? максимальна сумлінність;

? відшкодування в межах реально завданих збитків;

? франшиза;

? суброгація;

? контрибуція;

? співстрахування і перестрахування;

? диверсифікація.

Класифікація страхування

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система

знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Для досягнення

необхідної впорядкованості використовується класифікація.

Класифікацію за об?єктами з виокремленням галузей, підгалузей і видів

страхування можна вважати класичним підходом у теорії і практиці вітчизняного

страхування. Закон України "Про страхування" визначає, що об?єктами страхування

можуть бути три групи майнових інтересів:

1) пов?язані з життям, здоров?ям, працездатністю та додатковою пенсією

страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

2) пов?язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове

страхування);

3) пов?язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній

особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування

відповідальності).

Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні – форма проведення. За цією

ознакою страхування поділяється на добровільне й обов?язкове.