Сторінка
11
Перестраховик також обов?язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами
договору.
У договорі облігаторного перестрахування обов?язково визначаються ліміти
відповідальності, перестрахувальна премія, перестрахувальна комісія, обмеження щодо
покриття. Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто
використовується у всіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу. В
облігаторному, як і у факультативному перестрахуванні, ризики передаються прямо або
через посередника.
Облігаторне перестрахування дозволяє збільшити обсяги страхових операцій,
збирає більшу частину перестраховувальної премії у професіональних перестраховиків
світу. Договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невизначений
термін з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого
рішення.
Основна недосконалість цього методу така: коли ризик, що підлягає
перестрахуванню, не підпадає під умови облігаторного договору або страхова сума за
ризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, тоді може виникнути потреба
в додатковому договорі факультативного перестрахування.
При факультативно-облігаторному перестрахуванні компанія-цедент передає чи
залишає в себе ризики або їх частину. Перестраховик згідно з таким методом
перестрахування зобов?язаний прийняти обумовлені договором ризики. Отже,
факультативність передбачається для страховика (цедента), а облігаторність – для
перестраховика
Факультативно-облігаторне перестрахування використовується в особливо
великих, небезпечних ризиках,у разі можливої кумуляції збитків, коли вичерпано
місткість пропорційних договорів.
Всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться системою
розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать
пропорційна і непропорційна форми проведення перестрахувальних операцій.
Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участь сторін у
розподілі відповідальності. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між
сторонами розподіляються страхові премії і збитки. У прпорційному перестрахуванні
розрізняють квотний договір перестрахування, договір ексцедента суми і квотно-
ексцедентний договір. Крім того, використовуються різні системи чи модифікації цих
форм.
Сутність непропорційного перестрахування полягає в тому, що відшкодування,
яке надається перестраховиком, визначається тільки розміром збитку і не залежить від
страхової суми, а тому немає пропорційного розподілу відповідальності за окремим
ризиком і оригінальною премією. Призначення непропорційного перестрахування –
гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого
сукупного збитку у визначений період. У непропорційному перестрахуванні цедент сам
оплачує збитки до пенвного розміру, а перевищення цього розміру оплачує
перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором. Відповідальність за
непропорційним договором установлюється в абсолютній сумі чи у відсотках. Ліміт
відповідальності цедента називають першим збитком, франшизою, відповідальність
перестраховика – покриттям.
5. Договори страхування
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком,
згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового
випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах
страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на
користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу
тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни
та виконувати інші умови договору.
Змістом договору як юридичного факту визнається сукупність його умов.
Договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто згоди
за всіма його істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, умови, які
законодавством визнані суттєвими або необхідними для договорів даного виду, а також
всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнено згоди.
До таких умов договору страхування, крім предмета страхування і страхового
внеску (премії), належить умова, що стосується страхового випадку. Події, визнані як
страхові випадки, що тягнуть за собою виплату страхових сум, мають бути чітко
зафіксовані в договорі і погоджені сторонами.
Нині на практиці застосовуються розроблені страховими організаціями умови
(правила) з різних видів особистого і майнового страхування, що відбивають діловий
імідж і фінансово-підприємницькі можливості страхувальників. Цими умовами і
правилами часто визначається весь комплекс істотних та інших умов, які становлять
зміст страхового договору. Отже, угода сторін зводиться, по суті, до прийняття або
відмови від укладення договору страхування на запропонованих страховиком умовах і
конкретизації окремих пунків (розмір страхової суми, строк і т.ін.) в індивідуальних
договорах страхування.
На ринку страхових послуг поширюється "продаж страхових полісів", у яких усі
умови страхового договору передбачені в односторонньому порядку страховиком.
Придбавши такий поліс, страхувальник "погоджується" із запропонованими умовами.
Правове значення страхового полісу (свідоцтва) полягає у тому, що він поєднує
в собі значення документа, який згідно з вимогами законодавства надає договору
письмової форми, передає згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти
договір і є доказом укладення страхового договору.
Договір страхування повинен містити: 1) назву документа; 2) назву та адресу
страховика; 3) прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його адресу;
4) зазначення об'єкта страхування; 5) розмір страхової суми; 6) перелік страхових
випадків; 7) визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їх сплати;
8) строк дії договору; 9) порядок зміни і припинення дії договору; 10) права та
обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов
договору; 11) інші умови за згодою сторін; 12) підписи сторін.
Згідно з чинним законодавством України страховик зобов'язаний:
1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового
випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної
виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;
3) при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або
страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе
майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового
відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої
Завантажити реферат