Сторінка
1

Перестрахування вантажоперевезень

Яким би шляхом не здійснювалося вантажоперевезення: автотранспортом, залізницею чи повітряними судами, при перестрахуванні ризики «карго» будуть віднесені до морського страхування. Повелася ця традиція з часів перших договорів перестрахування. Прийнято вважати, що перший договір перестрахування був укладений у Генуї в 1370 році. Предметом договору були товари, які перевозились на морському судні за маршрутом Генуя - Брюгге. Під дію договору перестрахування підпадала частина цього рейса від Каделеса до Брюгге.

Початок ж формування сучасного ринку перестрахування відносять до середини 19 століття, коли процес економічного розвитку і зростання промислового виробництва сприяли появі на ринку страхування усе більш великих, складних і різноманітних ризиків. І можна сказати, що перестрахування з'явилося і є дотепер одним зі способів підтримки страховиків при збільшенні обсягів і використанні нових форм страхування. Як би ні були великі власні активи страховика, однак його індивідуальні можливості по страхуванню, а також гарантії повної і своєчасної виплати великого одиничного ризику (будь то перевезення коштовностей або готівки) досить обмежені.

Система перестрахування, як і система прямого страхування, побудована на розподілі ризику між декількома учасниками. Це дозволяє прямому страховику, з одного боку, цілком виконати прийняті на себе страхові зобов'язання перед страхувальником, а з іншого боку - полегшити тягар виплати за будь-яким страховим випадком, зберігши тим самим свою фінансову надійність.

Одне з найбільше часто використовуваних визначень перестрахування, приведено в Німецькому Торговому Статуті (HGB): “Перестрахування - це страхування ризику, узятого на себе страховиком” (§779). Крім нього в теорії і практиці існує безліч інших формулювань, які пояснюють суть перестрахування і його взаємини із прямим страхуванням і співстрахуванням.

Хто пропонує перестрахувальний захист на страховому ринку взагалі і на ринку перестрахування вантажів, зокрема?

По-перше, це професійні перестрахувальні організації, єдиним видом діяльності яких є перестрахування. Професійні перестрахувальники не мають прямих відносин зі страхувальниками, не можуть виступати стороною за договорами прямого страхування і співстрахування. Як правило, перестрахувальні організації мають організаційно-правову форму у виді акціонерних товариств. Відмінною рисою перестраховиків є встановлення довгострокових партнерських взаємин зі страховиками, надання їм інформаційних і консультаційних послуг. Допомога в організації оцінки застрахованого вантажоперевезення і врегулюванні збитку, у випадку настання страхового випадку. Як правило, професійний перестраховик має у своєму розпорядженні мережу аварійних комісарів по усьому світі і допомагає організувати відправлення або приймання вантажу своїм постійним клієнтам. Оскільки послуги такого роду досить дорогі, навряд чи варто сподіватися на те, що перестраховик надасть повний сервіс на одиничне перевезення. Разом з тим, укладаючи договір перестрахування вантажопотоків із професійною перестрахувальною організацією, страховик може бути упевнений у тім, що він не один.

По-друге, страхові компанії. Одні з них перестраховують ризики від випадку до випадку, як правило, на основі взаємності. Інші - постійно займаються перестрахуванням і в остаточному підсумку відділи (департаменти) перестрахування таких компаній згодом перетворюються в професійні перестрахувальні організації. На першому етапі материнська страхова компанія робить такому перестраховику матеріальну підтримку і передачу власного прямого бізнесу на умовах більш вигідних, чим склалися на ринку.

По-третє, активним продавцем перестрахувальних послуг є перестраховий брокер. Перевагою брокера є гарне знання ринку, віртуозне володіння технікою і технологією перестрахування. Найчастіше послугами перестрахувального брокера користаються професійні перестраховики. Однак, на відміну від останніх, брокер є лише посередником, не відповідаючи за прийнятими перестрахувальними зобов'язаннями. Отже, якість ризиків, прийнятих брокерами, може бути дуже неоднорідним. На відміну від професійних перестраховиків, брокер не завжди зацікавлений у встановленні довгострокових взаємин із прямими страховиками. Комерційна вигода комісійної винагороди може змусити брокера прийняти ризик, у страхуванні якого варто було б відмовити. Найбільший розвиток системи перестрахових брокерів одержало у Великобританії. Однієї з особливостей перестрахувального брокера є те, що одержуючи комісійну винагороду від передавальної компанії, вона представляє інтереси приймаючої компанії, що уповноважила його на прийом ризиків.

Важливо відзначити, що перестрахування має свою, самостійну історію розвитку, а також особливі правові підстави і власну техніку роботи, дуже мало схожі на інші види страхування. Це широко розповсюджена, але, власне кажучи, відособлена галузь страхової справи. У більшості економічно розвитих країн організації, які займаються перестрахуванням, не підпадають під офіційний нагляд, і спори, що виникають у перестрахуванні, виключаються з порядку нормального судового виробництва, оскільки заміняються третейським судом. В даний час, наскільки мені відомо, правові підстави перестраховувальної діяльності в Україні знаходяться на початковій стадії розвитку. Але не тому, що відносини між страховими організаціями є справою професіоналів, яким не потрібно втручання органів юстиції, а через молоде страхове законодавство в цілому. Цей фактор є ще одним аргументом за те, щоб перестраховувати ризики в професійних перестрахувальних організацій, які дорожать своїм іміджем і не зникнуть зі страхового ринку.

Економічний зміст перестрахування вказує на те, що цей вид фінансової діяльності не може бути обмежений рамками однієї країни. Навіть у роки державної монополії на страхування в Радянському Союзі страхова компанія “ІНДЕРЖСТРАХ” активно займалася перестраховувальною діяльністю на світовому ринку.

В даний час, з одного боку, має місце процес формування в економічній системі України повноцінного ринку страхових і перестрахувальних послуг, з іншого боку - інтеграції цього ринку у світову фінансову систему. У зв'язку з цим можна стверджувати, що є об'єктивні передумови того, щоб українські компанії зайняли гідне місце в міжнародній системі перестрахування.