Сторінка
1

Проблеми та перспективи розвитку соціального страхування в Україні

Соціальне страхування включає в себе збори та обов’язкові платежі. До зборів та обов’язкових платежів в Україні включаються:

· збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

· збір на обов’язкове соціальне страхування;

· збір на страхування на випадок безробіття;

· збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

· збір за забруднення навколишнього природного середовища;

· місцеві збори.

Справляння збору по всіх видах соціального страхування регулюється такими законодавчими актами:

1. “Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 14.01.1998 р. №16/98-ВР;

2. Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ, (документ офіційно оприлюднено 28.02.2001 року! );

3. Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ;

4. Законом України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001 р. №2213-ІІІ, (дата публікації в газеті “Урядовий кур’єр” - 22.02.2001 року!);

5. Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 грудня 2000 року №339.

Законом України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” установлені такі розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування:

1) у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

· для роботодавців – 2,5% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

· для найманих працівників – від суми оплати праці – 0,25%, якщо заробітна плата нижче 150 грн. та 0,5% - для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 грн.;

2) на загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття:

· для роботодавців з 1 січня 2001 року – 2%, з 1 липня 2001 року – 2,5% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

· для найманих працівників – 0,5% суми оплати праці;

3) для осіб, які беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України ат не застраховані в системі обов’язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, з 1 січня 2001 року – 5,5%, з 1 липня 2001 року – 6% суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі: 3% - на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; з 1 січня 2001 року – 2,5%, з 1 липня 2001 року – 3% - на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Таким чином, до уваги бухгалтерів запропоновано два “новонароджених” документи, які відтепер є складовою частиною нормативного забезпечення системи соціального страхування, процес реформування якої на сьогодні здійснюється повним ходом відповідно до “Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 14.01.1998 р. №16/98-ВР. Одразу постає питання: з якого моменту нововведення починають діяти? Як виявляється, правильна відповідь зовсім не лежить на поверхні. Справа в тому, що і в законі про непрацездатність, і в законі про ставки вказано, що діють вони з 1 січня 2001 року. Як зазначалося вище, “Урядовий кур’єр” надрукував їх лише у лютому, причому неодночасно. Яку ж дати вважати за остаточну?

Тут доречно відкрити статтю 94 Конституції України, відповідно до якої закон набирає чинності через 10 днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. До того ж закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції). Тому слід вважати, що прийняті соціальні закони почали діяти з моменту їх опублікування в газеті “Урядовий кур’єр”.

Щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, то тут змін не здійснено, і ставки такого збору регулюються відповідно до Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.97 р. За встановленими ставками збору, визначеними пп.1 і 2 ст. І цього Закону, п.3 ст. І, - збір для платників податку складає 32% від об’єкту оподаткування (ст.2) і 4% від об’єкту оподаткування для працюючих інвалідів.

Використана література

1. .Конституція України. Затверджена Верховною Радою України 28.06.96.№254/96-ВР//Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30.

2. Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.97 р.

3. . Закон України “Про державну податкову службу України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ