Сторінка
1

Страхування в Україні. Перестрахувальні операції

В Україні періодом створення страхо­вого ринку вважають початок 90-х років. Саме тоді виникли перші при­ватні страхові компанії, які поклали край то­тальній монополії Держстраху. Серед них: "Омета-Інстер", "Ризик", "Скайд", "Саламанд­ра", "Скайд-вест", "АСКО-Прометей" — філіал Російської акціонерної компанії, "Росток", "Славія" і т.д. На страховий ринок України починають приходити провідні та досить відомі іноземні страхові компанії, що діють переважно через спільну страхову діяльність. Так з'явився альянс "Омета Інстер" — "Ллойд" (Англія), Українсько-ізраїльське товариство "Страхова компанія "Система резервних фондів", пряме представництво відкрила ав­стрійська фірма "Safe invest".

У травні 1993 року був виданий Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування", який поклав початок створенню цивілізованої системи страхування в державі. Відповідно до Декрету було введено ліцензування страхової діяльності, сис­тему звітності страховиків і методи державного регулювання страхового ринку. Було створено Державний комітет у справах нагляду за страховою діяльністю з наданням йому відповідних функцій і повноважень.

Закон України "Про страхування" захи­щає вітчизняного страховика, обмежуючи частку іноземних юридичних осіб та грома­дян у статутному фонді страхових спільних компаній 49% та піднімаючи планку ста­тутного фонду для спільного підприємства до 500 тисяч ЕКЮ.

Фактично на ринку України діють два види страхових компаній:

а) кептивні — створені міністерствами, відомствами, потужними фінансово-промис­ловими союзами для обслуговування ризиків своїх підприємств;

б) створені на приватному капіталі, що функціонують на конкурентній основі.

За масштабами своєї роботи, обсягом відповідальності недержавні страхові ком­панії важко порівняні з організаціями колишньо­го Держстраху, економічна база яких фор­мувалась впродовж 70 років, завдяки чому їх представництва було створено практично в усіх населених пунктах України.

З метою формування конкурентного се­редовища на страховому ринку та приведен­ня організаційної форми державної та ко­мерційної страхової діяльності у відповід­ність до страхового законодавства України створено Національну страхову компанію відкритого типу "Оранта", головним заснов­ником якої з боку держави виступив Фонд державного майна.

В Україні Комітетом із страхового нагля­ду було зареєстровано близько 800 страхо­виків, але за період з 1994 по 1996 р. відкли­кано ліцензії у 280 із них. Найгрубіші по­рушення страхового законодавства виявле­но в компаніях: "Укар" (Харків), "Альбіна" (Львів), "Аспек" (Чернігів), "Херсон-Аско" (Херсон), "Укрін і К°" (Київ).

Головна причина — нездатність значної частини страховиків виконувати взяті на себе зобов'язання перед страхувальником. Важливим кроком для звільнення страхового ринку від фірм, які дискредитують стра­хову діяльність, стало підняття суми статут­ного фонду до рівня 100 тис. ЕКЮ та зобов'я­зання внести 60% його грошима. Такі умо­ви далеко не всім страховикам під силу. У зв'язку з цим виникає проблема захисту інтересів страхувальників, котрі довірили захист своїх інтересів страховим компані­ям, яким держава надала право здійснюва­ти цей захист, а потім справедливо позба­вила їх цього права.

На сьогодні в Україні працюють понад 240 компа­ній, що мають досить великі обсяги статутних фондів і ре­зервів, добру репутацію. Важливим є й те, що обсяги страхових резервів протягом останніх років зростають швидше, ніж страхові премії. Це вже показник зростання фінансової надійності страховиків, збіль­шилися також обсяги страхових послуг, а страховий ринок на­був якісніших ознак.

Деякі дослідники вважають іноземні страхові компанії, як фактор розвитку ринку страхування України. Ці компанії приносять на український ринок культуру страхування, знання та експертизу.

Серед головних проблем, які залишаються в галузі страхування, можна виділити:

- відсутність кодексу про страхову діяльність;

- наявність великої кількості вимог та бар’єрів, що обмежують конкуренцію на ринку;

- низький рівень капіталізації підприємств;

- недостатній розвиток брокерських послуг на ринку;

- низька довіра суспільства до страхових компаній;

- крім того, проблеми, які існують в українській економіці в цілому і впливають, зокрема, і на страхову галузь.

Важко встановити, коли саме виникло перестрахування, який договір поклав йому початок, але можна з упевненістю стверджувати, що воно завжди розвивалося слідом за самим страхуванням, оскільки перестраховувальні операції є «вторинними», похідними від страхових.

За допомогою перестрахування страховик може захиститись від випадкових (спричинених непередбачуваними обставинами) відхилень розрахункової збитковості від її фактичного рівня в поточному році. Тому перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів.

Перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Страховик, починаючи роботу в нових для нього видах страхування, як правило, активно використовує перестрахування, що дає йому можливість набувати потрібного досвіду безпечним для себе шляхом.

Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності і т. ін.

Існує безліч різних за формою перестраховувальних договорів. Немає стандартного, спільного для всіх страхових компаній договору. У кожному окремому випадку договори перестрахування мають свої певні особливості, різняться частками участі у договорі, ставками премії. Проте всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться системою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать пропорційна і непропорційна форми проведення перестраховувальних операцій.

Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участь сторін у розподілі відповідальності. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами розподіляються страхові премії і збитки.