Сторінка
4

Муніципальний консалтинг як інституціональний механізм впровадження інноваційних практик

Один із них полягає у створенні інституту відповідальності політичних партій за професійну підготовку політиків місцевого рівня. Україна може скористатися досвідом європейських країн, де взагалі не створюються державні навчально-консультаційні структури для роботи з депутатським корпусом. Так, наприклад, у Швеції відповідальність за підготовку місцевих політиків відповідно до діючого законодавства покладена на політичні партії. Представницькі органи місцевого та регіонального рівнів мають право надавати фінансову та іншу підтримку партіям, які представлені в цих органах й мають право спрямовувати кошти на підготовку партійних лідерів, для яких навчальні та консультативні послуги надаються, як правило, приватними консалтинговими компаніями[2]. Другий стратегічний підхід полягає у створенні муніципального консалтингу як інституції, яка може гнучко поєднати окремі навчальні форми з наданням консалтингових послуг як для представницьких так і виконавчих органів місцевого самоврядування. Поступовий розвиток муніципального консалтингу з часом має задовольнити ту частину попиту, яку не охоплено державною системою.

Формування інституту консалтингу в сфері місцевого самоврядування є загальнонаціональною справою, яку треба розпочинати з розроблення концепції формування і розвитку муніципального консалтингу за участю представників центральних органів влади і недержавного сектору, в першу чергу, тієї його організованої частини, яка професійно надає консультації органам місцевого самоврядування. В концепції має бути описана конфігурація інституціональних суб'єктів муніципального консалтингу, обґрунтована актуальність його формування як стратегічно важливої недержавної інституції місцевого та регіонального розвитку, окреслені основні напрямки державної підтримки формування муніципального консалтингу як складової державної муніципальної і регіональної політики.

Розвиток муніципального консалтингу є значною мірою спонтанним процесом, оскільки він пов’язаний з розвитком ринкових відносин в економіці та у сфері консультацій. Тим не менш, усвідомлені дії публічних органів влади та суб’єктів суспільства мають раціоналізувати його з метою виключення побічних ефектів можливої опортуністичної поведінки зацікавлених сторін. Виходячи з цього, найбільш вірогідним і оптимальним варіантом інституціонального становлення сфери консультацій для органів місцевого самоврядування є створення організацій - центрів муніципального консалтингу у рамках інфраструктурної політичної сіті територіального розвитку.

Остання має конфігурацією інформаційно-комунікативних контактів, які включають у процес розроблення та прийняття рішень представників всіх секторів суспільства ("трикутника влади"), які зацікавлені у створенні ефективної національної стратегії розвитку місцевого самоврядування, розробленні та реалізації проектів територіального розвитку, спрямованих на зростання виробництва суспільних благ. Український варіант інфраструктурної політичної сіті територіального розвитку має такий можливий склад її основних учасників:

· Національна рада з питань державного управління та місцевого самоврядування.

· Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

· Міжвідомча комісія з питань місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів України.

· Управління експертизи та аналізу розвитку територій Секретаріату Кабінету Міністрів України.

· Департамент регіональної політики Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції. · Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України.· Асоціація міст України та громад (далі - АМУ) та інші асоціації органів місцевого самоврядування.· Конгрес місцевих та регіональних влад України.· Асоціація агенцій регіонального розвитку.

· Український союз промисловців та підприємців.

· Асоціація Українських банків

· Громадські Ради при вищих органах влади (Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України, Громадська Рада при Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України тощо).

Зрозуміло, що вищенаведений перелік учасників не є вичерпним. Проте, він демонструє підхід до формування інфраструктури політичної сіті територіального розвитку на центральному рівні влади, яка повинна мати чітко сформульовану спільну мету, визначені механізми та правила партнерства. Серед них ряд державних і недержавних органів має свій внутрішній експертний потенціал, який має співвідноситись з зовнішнім експертним потенціалом організацій–центрів муніципального консалтингу. Останні створюються як незалежні організації або як структурні підрозділи організацій, що представляють інтереси територіальних громад, бізнесу, громадськості.

Інфраструктура політичної сіті територіального розвитку є основою для формування політичних сітей різних конфігурацій, які діють на різних рівнях територіальної організації влади і можуть виконувати функції муніципального консалтингу. Суб’єктами цієї взаємодії можуть бути:

· регіональні та місцеві філіали окремих суб’єктів інфраструктурної політичної сіті;

· фізичні особи (окремі фахівці, які індивідуально надають консалтингові послуги, до переліку яких може входити певна частина державних та муніципальних службовців),

· державні і недержавні суб'єкти діяльності[3] у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування та керівників комунальних підприємств;

· “мозкові центри” — недержавні дослідницькі інституції, що спеціалізуються на проблемах сфери діяльності місцевого самоврядування;

· наукові установи – академічні інститути, університети, галузеві науково-дослідні інститути, урядові дослідницькі організації, які працюють над виконанням замовлень бюджетних та приватних організацій;

· консалтингові фірми та інші установи відповідного профілю; службовців органів місцевого самоврядування;