Сторінка
1

Муніципальний консалтинг як інституціональний механізм впровадження інноваційних практик

Становлення і розвиток публічної самоврядної влади, місцевого самоврядування й підвищення діяльності його органів нерозривно зв’язані з інноваційними процесами на локальному рівні. Провідними акторами цих процесів поряд з органами місцевої влади є функціональні організації, діяльність яких побудована на технологічній, а не на політичній основі. Їх представники позбавлені надмірної ідеологізованості, схильні до більш глибокого розуміння процесів територіальної динаміки. Свої знання вони намагаються використовувати як інструмент впливу на політичні рішення. Вони спроможні компенсувати недостатність у політиків знань з наукових основ управління суспільством, політичного менеджменту, інструментарію економічного та соціального аналізу. Участь консультантів на стадії підготовки стратегічних управлінських рішень, законодавчих актів та проектів, їхня громадська експертиза є одним із резервів підвищення професійного рівня політико-адміністративного управління.

Для ефективного функціонування системи консультацій мають скластися певні інституціональні практики, що базуються на сприятливих правових нормах, нових традиціях та усталених формах співробітництва між владою та суб’єктами суспільства. Інакше кажучи, мають відбутись процеси інституціоналізації консалтингової форми діяльності. В Україні консалтинг для органів публічного управління знаходиться на етапі становлення. Основна проблема, яка заважає становленню системного консалтингу у сфері розробки стратегічних рішень органів влади полягає в тому, що в Україні збереглась ієрархічна модель вироблення політики, яка відсторонює центри аналізу політики від цього процесу. Наслідком цього є ускладнення прозорого обговорення ідей, досягнення консенсусу щодо шляхів розв’язання проблем у різних галузях державної політики територіального розвитку.

Однозначного розуміння функціонального призначення консалтингової системи для органів публічної влади та управління на сьогодні не існує. Окремі дослідники, називаючи її політичним консалтингом, звужують його предметну область до виборчих технологій, PR – кампаній, політичного лобізму тощо[8]. На наш погляд, такий підхід є однобічним. Більш коректно віднести до політичного консалтингу весь комплекс питань з різних напрямків діяльності органів влади, які потребують прийняття політичного рішення на будь-яких рівнях. Це можуть бути також інвестиційні, соціальні, інформаційні, будь-які інші проекти, що стосуються територіального розвитку.

Конкретизуючи функціональне призначення політичного консалтингу як інституціональної системи, доцільно узагальнити зазначені вище та подібні напрямки консультаційного забезпечення у понятті політико-адміністративного консалтингу, оскільки вони стосуються сфери суспільно-адміністративних відносин. Можна виокремити відносно самостійні інституціональні підсистеми адміністративно-політичного консалтингу:

а) консалтинг для органів публічної влади центрального рівня;

б) консалтинг для органів публічної влади регіонального та місцевого рівнів (муніципальний консалтинг);

в) консалтинг для громадських організацій, асоціацій тощо, діяльність яких пересікається з діяльністю органів публічного управління.

Всі перераховані вище підсистеми політико-адміністративного консалтингу є затребуваними у країнах західної демократії, де вони виконують масштабні суспільно значущі проекти, їх престиж як структур, що забезпечують інтелектуальну складову управлінських процесів, є надзвичайно високим. Затребуваність та престижність консалтингових послуг є індикатором демократичності, високого розвитку управлінської культури публічної влади та організацій громадянського суспільства, представники яких усвідомлюють необхідність незалежних досліджень, не пов’язаних з владою, конкретними інтересами бізнесу. Високоморальна та професійна діяльність консалтингових структур надає можливість проводити дискусії з публічною владою та бізнесом, виробляти спільні принципи та підходи, розвивати соціально орієнтовану економіку, тим самим забезпечувати наукове обґрунтування суспільних інтересів[7, с. 51].

Ступінь затребуваності муніципального консалтингу в Україні є надзвичайно низькою. Цей факт ми розцінюємо як індикатор незадовільного розвитку місцевого самоврядування і муніципального управління. У країнах з розвиненим інститутом місцевого самоврядування та ринковою економікою надання зовнішньої консалтингової допомоги органам місцевої влади є повсякденною практикою. Місцеві політики та чиновники вважають консалтингові проекти ефективним інструментом розв’язання проблем місцевого розвитку. Вони володіють необхідними знаннями про систему муніципального консалтингу та правові аспекти процедури відбору та укладання договорів на закупівлю консалтингових послуг. В Україні подібна практика поки що не є розповсюдженою, що спричинено рядом несприятливих факторів.

В Україні на цей час відсутні теоретико-методологічні розробки щодо інституціонального забезпечення муніципального консалтингу, не сформовано понятійний апарат, а сам термін “муніципальний консалтинг” не вживається в управлінській практиці місцевого самоврядування. Зазначена ситуація засвідчує про певний парадокс, який відображає розбіжність між об'єктивно існуючими потребами у консультаціях у галузі місцевого та регіонального розвитку і нерозвиненістю інституту консультування. Очевидно, цей парадокс має бути розв'язаним на більш розвиненій стадії процесу комунікацій та структурованості управлінського досвіду на місцевому та регіональному рівнях, на якій керівниками цього рівня будуть усвідомлені переваги муніципального консалтингу, визначені пріоритетні напрямки діяльності у рамках консалтингових проектів територіального розвитку.