Сторінка
3

Муніципальний консалтинг як інституціональний механізм впровадження інноваційних практик

По-друге, консультування має орієнтуватись на особливу конфігурацію інтересів місцевої спільноти, й тому має містити аналіз залучення всіх її секторів - органів влади, бізнес-груп, громадських організацій - у консалтинговий проект. Така ситуація виникає, наприклад, при підготовці проекту статуту територіальної громади, стратегічному плануванні розвитку території тощо.

По-третє, консультування відбувається в більш складних умовах зовнішнього середовища в порівнянні з тим же процесом у сфері бізнесу. Це зумовлює необхідність врахування багатьох мінливих факторів — політичних, економічних, фінансових, юридичних, соціально-психологічних та інших аспектів діяльності всіх об'єктів муніципального консалтингу.

По-четверте, найбільш типовим завданням консультування є створення докорінно нової ситуації, а не виправлення або удосконалення вже існуючої ситуації. Головне його достоїнство полягає у методах і технологіях роботи з інформацією, які суттєво відрізняються від апаратних методів.

Зазначені особливості муніципального консалтингу найбільш адекватно реалізуються у сітьовій моделі політико-адміністративного управління, яке спирається на інформаційно-аналітичні, консультативні та інституціональні ресурси розвитку. Серед них чільне місце має бути відведено проблемі формування муніципального консалтингу як механізму системної самоорганізації сфери місцевого самоврядування в ринкових умовах. Як ми знаємо, самоорганізаційний потенціал зосереджено у самоврядній активності, прерогатива якої належить місцевим радам. На сьогодні, не дивлячись на певні законодавчі прогалини, їм надано достатній обсяг компетенцій та повноважень для ведення місцевого господарства та соціальної сфери на основі ринкової економіки. Вони мають право засновувати муніципальні пенсійні фонди, страхові компанії, здійснювати корпоратизацію підприємств, що відносять до власності територіальних громад тощо.

Посадові особи органів місцевого самоврядування та депутати місцевих рад, часто не знають як скористатись цим правом, оскільки мають слабке уявлення про зміст, форми і механізми соціально-економічних перетворень відповідно до ринкових умов. Низьким є також рівень спроможності приймати рішення щодо широкого кола проблем соціально-економічного розвитку, які потребують стратегічного підходу. Сучасна практика діяльності органів місцевого самоврядування засвідчує про широке розповсюдження ігнорування ринкових принципів організації місцевого господарства та соціальної сфери. Як правило, така самоврядна влада не спроможна брати участь у різних грантових програмах, які потребують інноваційного підходу[5]. Справедливі твердження про те, що від компетентної діяльності місцевої ради залежить оптимальність стратегії розв'язання соціально-економічних проблем територіальної громади, поки що залишаються не підкріпленими інституціональною підтримкою втілення цієї ідеї у практику через механізм муніципального консалтингу. Його недооцінка як фактору підвищення компетентності діяльності місцевих рад ставить під сумнів думку, що більша частина органів місцевого самоврядування найближчим часом можуть стати активними суб’єктами формування нових соціальних та управлінських практик.

Існуюча державна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та службовців місцевого самоврядування не спроможна у теперішній час і в майбутньому організаційно та фінансово взяти на себе тягар просвітництва численного депутатського корпусу[1]. Цією системою охоплена незначна частина персоналу органів місцевого самоврядування. Депутатський корпус фактично залишається поза увагою державної системи, окрім мізерної частини депутатів, які очолюють бюджетні та деякі інші комісії місцевих рад. При цьому в регіональних центрах використовуються переважно короткотермінові семінари з обмеженої тематики, яка не покриває всіх предметів відання органів місцевого самоврядування, особливо галузеві проблеми. Така ситуація не відкриває перспектив для ефективного розв'язання стратегічних завдань місцевого самоврядування в рамках традиційного підходу і актуалізує нові підходи на основі розвитку інституту муніципального консалтингу, що функціонує на ринкових засадах.

Державна підтримка формування культурно-управлінських та соціальних зразків діяльності з місцевого та регіонального розвитку має стати одним із пріоритетних напрямків державної політики, орієнтованої на принципи самоорганізації. Одним із заходів, що впливає на реалізацію цього завдання, є проведення з 2002 року щорічного Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування[4]. Його метою є відбір проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, призначених для розв'язання актуальних проблем розвитку місцевого самоврядування та поширення позитивного досвіду, набутого у процесі їх реалізації. За результатами цього та інших конкурсів, які проводяться міжнародними донорськими організаціями[2], створюється банк інформації щодо кращих практик місцевого самоврядування.

Розцінюючи цей факт як позитив, зауважимо, що відпрацьовані кращі практики, матимуть більше шансів на впровадження в Україні, якщо рішення місцевих рад щодо них супроводжуватиметься професійними консалтинговими послугами. Законодавче регулювання цього питання обмежується поки законом щодо діяльності помічників-консультантів депутата місцевої ради, функції якого фактично полягають у наданні організаційно-технічної допомоги у роботі з виборцями[3]. За умов правової незабезпеченості ускладнюється інституціональне оформлення муніципального консалтингу. Розв’язання цієї проблеми є спільним завданням держави та суб'єктів муніципального поля діяльності, які мають визначитись щодо стратегічних підходів до її розв'язання.