Сторінка
1
1. Вплив глобалізації на місцеве життя
Мабуть не потрібне перелічувати, як впливає глобалізація на життя великих і малих міст і селищ України. Всі бачать і купують китайські іграшки і одяг, японську і китайську електроніку, на дорогах тісне від іномарок. В будь якому куточку країни знайдуться домівки, де приймають телепередачі з усього світу. Колишні вчительки і виробничі майстри і інженери торгують на базарах. Мільйони працьовитих громадян України працюють в Португалії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, США, Росії, щоб нагодувати своїх дітей, побудувати власний дім у рідному місті, або у Києві, щоб надати освіту дітям. На вулицях великих і малих міст України теж можна все частіше побачити людей з Дальнього Сходу, Кавказу, Туреччини, Лівану, Африки, США, які тут працюють, ведуть бізнес, живуть, народжують дітей. Колишні великі українські підприємства замість розширення виробництва здають в оренду власні приміщення, продають власні активи і територію. Деякі з них перетворились на купу маленьких фірмочек. Тим часом на околицях українських міст зарубіжні фірми відкривають свої заводи. Збереглися і деякі українські великі підприємства і виробничі комплекси, але все більше вони переходять у закордонну власність.
На цей час написано вже багато книжок і статей чому так сталося. Але при всьому цьому різноманітті причин і наслідків зміни світу навколо нас керівниками усіх малих і великих міст і селищ залишаються українські громадяни. І життя в українських містах і селищах значною мірою залежить саме від того, як місцеві керівники будуть управляти територіями, як будуть використовувати ресурси, навіщо, заради і для чого, як будуть враховувати динамічні умови сьогодення, коли будь який куточок нашої країни може не тільки відчувати на собі наслідки прискорення всесвітнього руху, але і приймати участь у ньому, знаходити позитивні сторони сучасної хвилі зміни цінностей, змішування народів і порушення кордонів. Потрібне тільки усвідомити, що неможливе залишитися осторонь від цього процесу, неможливе його проігнорувати. Потрібне вийти за межи "розпродажу" міста, потрібне знати правила глобальної гри. Неможливе навчитися грати на музикальному інструменті без практики і без вчителя. Потрібні конструктивні поради, навчання і хист робити по-новому.
2. Основне питання керівників міст, районів, областей – як завжди, ГРОШІ - бюджетні, внебюджетні, .
Перш за все потрібне усвідомити жахливо низький середній рівень продуктивності праці в Україні, яка за останні 15 років знизилась в 4 рази з 20 тис. амер. дол. на людину у 1990 р. до 5 тис. амер. дол. на людину у 2005 р. При цьому додана вартість, яку створює одна людина в промисловості США складає 150 тис. амер. дол., в автобудуванні – 175 тис. амер. дол., в виробництві комп’ютерної техніці й електроніці – 285 тис. амер. дол., в нафтопереробної промисловості – 470 тис.амер.дол. [5].
Світові компанії-лідери не завжди були такими. Процвітаючи зараз компанії, які відносяться до найбільш великих і прибуткових у світі, колись були в ситуації, навіть гіршій, ніж стан більшості українських підприємств. Прикладом може слугувати японська компанія Тойота, яка зараз випускає лінійку найбільш надійних і якісних автомобілів. Після другої світовій війни вона залишилась без військових замовлень, банки відмовились надавати кредити на переобладнання і зміни виробництва, робочі страйкували, на автомобільному виробництві Тойота випускала лише 1 машину на тиждень. Тодішній керівник компанії Тайічі Оно перш за все відкрився світу і сучасним управлінським знанням. Він також звернувся до внутрішніх резервів, до усунення всіх невиправданих втрат, які пов’язані з випуском надлишкової продукції, з очікуванням у виробничому процесі, з транспортуванням, яке можливе виключити, з непотрібними виробничими процесами, з затоварюванням на складах, з непотрібними рухами, з випуском недоброякісної продукції. В результаті вони сформували одне із найбільш економних виробництв у світі, яке в той же час забезпечує найвищу якість продукції, відповідаючи найкращим чином очікуванням споживачів, а також відповідає стандартам корпоративної соціальної відповідальності.
Чи не варто і українським містам і підприємствам звернутися до ресурсів, які вони насправді мають, які відкрити до застосування, але не використовуються належним чином? Ось лише кілька прикладів можливостей, які систематичне не використовуються Україною:
- Географічне переваги країни, яка знаходиться значно ближче до європейських ринків, ніж, наприклад, Китай;
- Вона має значно більше природних ресурсів, ніж Японія;
- Рівень освіти в Україні, поки що, зберігається на відносне високому рівні;
- Отримання європейських грантів в Україні складає лише 30% від можливого рівня;
- Ефективність західної технічної допомоги – традиційне запитання з негативною відповіддю;
- Вітчизняні спеціалісти, які отримали освіту за кордоном, стикаються з проблемою отримання достойної роботи після повернення на батьківщину;
- Величезні виробничі потужності простоюють лише тому, що керівництво недостатньо відчуває потреби і закони функціонування ринку, а держава не здатна заохочувати власне виробництво.
Кожен з читачів може продовжити цей список, спираючись на особливі місцеві проблеми. На невикористаний потенціал країни вказується і у порівняльних експертних дослідженнях. Згідне Політичному атласу сучасності, який було побудоване на основі багатовимірної порівняльної оцінки 192 країн світу, “Україна має значний потенціал внутрішнього розвитку і зовнішнього впливу. Всупереч багатьом проблемам, з якими стикається країна, вона може претендувати на статус регіонального політичного і економічного лідера“ [1, с. 68]. До сильних сторін України відносять розвиток інституційних основ демократії – 41 місце (6.46 бала із 10 можливих). До слабких – неефективність державного механізму (113 місце з 4.35 бала), низьку якість життя (2.2 бала із 10, 101-е місце). Основні фактори останнього – низький ВВП на душу населення і невисока довготривалість життя.
Інші реферати на тему «Самоврядування»:
Формування організаційно-інвестиційного механізму реалізації інноваційних проектів випереджаючого розвитку
Інформаційне суспільство – вектор розвитку української держави
Рекомендації щодо стратегії навчання працівників органів місцевого самоврядування в Україні
Інформаційна взаємодія суб'єктів місцевого та регіонального розвитку: методологічний аспект
Соціально-економічні умови місцевого та регіонального розвитку: реальні диспропорції