Сторінка
3

Методи кількісного аналізу ризику

В умовах різких різноспрямованих змін зовнішнього і вну­трішнього середовища господарювання даний метод практич­но не застосовується. Крім того, він більшою мірою орієнтова­ний на констатацію існуючого положення, ніж на прогнозу­вання майбутніх результатів.

Різновидом даного методу є метод Монте-Карло, який за допомогою імітаційного аналізу дозволяє встановлювати ймо­вірності та величини змін оціночних характеристик проекту при можливому настанні несподіваних кризових ситуацій. Да­ний метод вимагає побудови і серйозних досліджень матема­тичних моделей.

Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат)

Метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості під­приємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потен­ційних зон ризику .

Виділяють два його різновиди: 1) фіксація фінансового стану підприємства (оцінка фінансової стійкості); 2) зіставлення фі­нансової стійкості підприємства до і після впровадження аналі­зованого проекту (оцінка доцільності витрат). Віднесення фак­тичного або прогнозованого (у результаті впровадження проек­ту) стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості (нестійкості), і відповідно, областей ризику, виконується на ос­нові аналізу достатності обігових коштів (власних або позико­вих) для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з ви­конанням розглянутих видів діяльності (проектів).

Для цього використовують наступні показники:

•Ес надлишок (+) або нестача (-) власних обігових кош­тів, необхідних для функціонування підприємства або реаліза­ції проекту;

•±Ет надлишок (+) або нестача (-) власних, а також середньострокових і довгострокових позикових обігових коштів;

•±Ен надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обі­гових коштів (з урахуванням середньострокових і довгостро­кових, а також короткострокових кредитів і позик).

Ці показники відповідають показникам забезпеченості за­пасів і витрат джерелами їхнього формування.

Для їхнього визначення використовують балансову модель стійкості фінансового стану підприємства, то має такий ви­гляд:

О+ Z + Ra = Дс + Kc.д + KK+RK, (2)

де О - основні засоби і вкладення; Z - запаси і витрати; Ra - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебі­торська заборгованість та інші активи; Дс - джерела власних коштів; Kс - середньострокові, довгострокові кредити і пози­кові кошти; Кк - короткострокові кредити (до 1 року), позич­ки, не погашені в термін; RK - кредиторська заборгованість і позикові кошти.

Величина власних обігових коштів визначається як різ­ниця між величиною джерел власних коштів і величиною ос­новних засобів і вкладень:

Ес = Дс - О, (3)

відповідно їхній надлишок (+) або недолік (-)

±Ес = Eс - Z. (4)

Надлишок (+) або нестача (-) власних, а також середньострокових і довгострокових позикових коштів

±Ет = (Ес + Kс.д) - Z. (5)

Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обігових коштів

±Ен = (Ес + Кс.д + Кк) - Z. (6)

Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозво­ляє ідентифікувати фінансовий стан підприємства виділеним фінансовим областям.

При ідентифікації області фінансової стійкості використо­вується наступний трикомпонентний показник (7)

Функція S(x) визначається в такий спосіб:

S(x) = 1, якщо х > 0,

S(x) = 0, якщо х < 0. (8)

Залежно від значень , ±Ес, ±Ет, ±Ен виділяють п'ять областей фінансової стійкості і відповідних їм областей ри­зику:

1) область абсолютної стійкості, коли мінімальна вели­чина запасів і витрат відповідає безризиковійобласті (див. рис. 1):

±Ес > 0,

±Еm>0, =(1,1,1); (9)

±Ен>0;

2) область нормальної стійкості відповідає області міні­мального ризику, коли є нормальна величина запасів і витрат:

±Ес 0,

±Еm 0, =(1,1,1); (10)

±Ен 0;

3) область нестійкого стану відповідає області підвище­ного ризику, коли є надлишкова величина запасів і витрат

±Ес>0,

±Еm>0, =(0, 1,1); (11)

±Ен>0;

4) область критичного стану відповідає області критич­ного ризику, коли присутні затовареність готовою продукці­єю, низький попит на продукцію і т. д.:

±Ес<0,

±Em<0, = (0,0,1); (12)

±Eн0;

5) область кризового стану відповідає області неприпу­стимого ризику, коли спостерігаються надмірні запаси і зато­вареність готовою продукцією, тобто підприємство знаходить­ся на межі банкрутства:

±Ес<0,

±Em<0, =(0,0,0); (13)

±Eн<0;

На рис. 3 пояснюється економічний зміст класифікації об­ластей фінансової стійкості і відповідності їх областям ризику.

При ньому ±Ес - ±Еа, виходячи з формул 9 і 10. З рисун­ка видно, що крива фінансового стану відповідає кривій ризику.