Сторінка
1

Реабілітація інвалідів у культурно-дозвіллєвих закладах (на прикладі парків США)

Проблема організації дозвілля людей з обмеженими фізичними можливостями є важливою і актуальною. Окрім будинків культури, які намагаються створити належні умови для проведення дозвілля інвалідів, окрему самостійну складову займають парки. Вони здатні задовольнити потреби в різних видах занять, і жоден з інших типів закладів культури не є таким універсальним, багатофункціональним, органічно поєднаним з природним середовищем.

Окрему категорією відвідувачів парків, які потребують соціально-культурної, соціально-педагогічної допомоги, становлять інваліди. Це досить велика група в суспільстві. Для неї також складаються окремі програми діяльності парків.

В розв’язанні проблем соціальної реабілітації інвалідів велика роль належить культурно-дозвіллєвій діяльності. Бо дозвілля — це унікальна сфера реалізації особистості, воно обладає винятковим, рекреаційним потенціалом, чого конче потребують інваліди. За спостереженням соціологів інвалідність несе в собі загрозу ізоляції, пов’язана з певною дискримінацією, відособленістю від суспільства. На подолання цього спрямована «Всесвітня програма дій по відношенні до інвалідів» (1992 р.), яка знаходиться під патронатом ЮНЕСКО. На її основі розроблені національні програми країн Західної Європи і США.

В ідеальній формі спосіб життя інвалідів повинен давати їм можливість максимально використовувати свої здібності, так чи інакше наблизитись до повноцінного життя. Ізольованість від повноцінного життя носить особистий характер, тому і рішення цієї проблеми потребує індивідуального підходу.

Зовсім інше ставлення суспільства до інвалідів склалося в країнах Західної Європи, а особливо в США — де саме концепція «якості життя» отримала широке розповсюдження. В цій країні рівні права для всіх громадян, в тому числі і інвалідів, яких в США нараховується 2–3 млн. осіб. Інвалідами в США вважаються люди з дефектами розвитку, під якими розуміють душевну чи фізичну хворобу, яка приводить до функціональних обмежень в сфері самообслуговування.

Як же вирішують цю проблему в зарубіжжі? Наприклад, при створенні парку в штаті Арізона для людей, позбавлених зору або із слабким зором, існують дороговкази, виконані шрифтом Браеля, вмонтовані пристосування в басейнах, відкриті багатофункціональні павільйони ігор та розваг для інвалідів, розроблені спеціальні маршрути для людей, позбавлених зору. Відвідувачі проходять, тримаючись за спеціально натягнутий шнур. Цей шнур, протягнутий від однієї станції до іншої. На кожному з цих пунктів знаходиться щит з коротким списком всього, що знаходиться навколо /виконано шрифтом Браеля /.

Американські парки вважаються одним із досягнень сучасної цивілізації. Досвід їх роботи ретельно вивчається різними спеціалістами — архітекторами, педагогами, соціологами, режисерами тощо.

Тут інвалідам пропонують різні види спорту, яким може легко навчитись сліпа людина. Це і перетягування канату, плавання, стрибки в довжину, змагання з спортивної ходи, ходу по прямій лінії.

У зарубіжній практиці існують навіть спортивні комітети, які складаються з інвалідів, що проходять підготовку. Комітет приймає рішення по заміні чи різноманітності вищевказаних спортивних ігор. Існують командні ігри, які включають в себе полегшені види футболу, крикету. Для таких ігор береться м’який плетений м’яч, в якому знаходиться маленька трещітка. Правила гри складають самі гравці.

Слід зауважити, що у кожному американському парку є прокатні послуги, де інвалідам безкоштовно надають візки та інші необхідні пристосування .

Останнім часом дуже часто в зарубіжній термінології зустрічається таке поняття як об’єднані парки. Раніше інвалідів відділяли від здорових людей навіть в тих випадках, коли їх інвалідність ніяк не заважала їм брати участь у спільних розвагах. Зараз в зарубіжній практиці майже немає таких випадків. Подібне розділення виправдовує себе лише в тому разі, коли воно допомагає інваліду більш повно реалізовувати свої можливості / наприклад, люди з психічним відхиленням не можуть на рівних зі здоровими людьми навчатися якому-небудь ремеслу, але спеціальні заняття по індивідуальній програмі допомагають інвалідам досягнути високих результатів /.

В американському суспільстві росте підтримка ідеї участі інвалідів у звичайних рекреаційних програмах, при цьому наводяться аргументи морально-естетичного та правового характеру, а також говориться про те, що вільне спілкування інвалідів із здоровими людьми приносить спільну користь. Участь інвалідів у спільних рекреаційних програмах допомагає суспільству самоудосконалюватися.

Дуже часто адміністрація парків говорить про відсутність персоналу, який міг би працювати з інвалідами. І хоча далеко не всі інваліди потребують спеціального догляду, деякі з них дійсно потребують індивідуального підходу. Для рішення цієї проблеми дійсно треба багато часу та затрат. Традиційно спеціально підготовлений персонал зайнятий лише в програмах, адресованих тільки інвалідам. Але невиправдане відокремлення інвалідів від здорових людей в США, згідно з новим документом, є актом дискримінації. Згідно з цим, кожному департаменту наказано мати спеціальні служби, які б слідкували, щоб не було ніякого сепаратизму.

Що стосується перепідготовки кадрів, то існують спеціальні програми, які формують нове ставлення до відвідувачів — інвалідів.

В програмні положення парків закладається головна вимога: створити умови для того, щоб все, чим цікавий і багатий парк, був доступний інвалідам.