Сторінка
6

Семітська версія Шамбхали

Таке ж генеалогічне передання існувало у франків: жону короля сікамбрів Клодіо (Хлодіона) викрав “звір Нептунів, на Квінотавра подібний” ("Хроніка Фредегара", ІІІ,9). Після її повернення народився син двох батьків Меровей, засновник династії Меровінгів, у тілі якого об’єдналися сакральна кров титанічної стихії та королівська, яку виводять з іудейського коліна Веніаміна ("син правої сторони", "син півдня"), останнього сина Іакова і єдиноутробного брата Йосифа Прекрасного. Саме з коліна Веніаміна походять ізраїльський цар Саул та апостол Павло (Рим. 11:1).

Двоприродність Меровея передалася його синові Хільдеріку, який відзначався надзвичайною похітливістю і безчестив дочок франків (найвірогідніше, користувався "правом першої ночі"), за що зазнавав переслідувань від змовників і змушений був рятуватися в гостях у імператора Маврикія (ще один "традиційний сюжет", за яким правителя радо приймають у Царгороді; пор.: полянський князь Кий, прийнятий імператором, та Хілдерік, ім'я якого може етимологізуватися як "Прут/Палиця-король"). Від шлюбу Хільдеріка з невірною жоною тюрінгського короля Базиною народився наймогутніший володар франків — Хлодвіг. Якось, під час пограбування християнських святинь, йому до рук потрапила велика чаша для причастя з церкви міста Реймс, але на прохання єпископа цього міста, святого Ремігія, вона була повернена і з часом саме від нього король і франки прийняли хрещення в католицьку віру, на відміну від решти германських етносів, які дотримувалися аріанської єресі ("Хроніка Фредегара", ІІІ, 16, 20-21). Як наслідок, у католицькій традиції Франція отримала назву "старшої дочки Риму".

[i] Шифман И.Ш. Культура древнего Угарита (ХІV – ХІІІ в. до н.э.) – М.: Наука, 1987. – С.91.

[ii] Никольский Н.М. Этюды по истории финикийских общинных и земледельческих культов: 1. Текст С=Eqreny. — Минск: Госиздат БССР, Редакция политич. лит-ры, 1947. — С.32.

[iii] Никольский Н.М. Этюды по истории финикийских общинных и земледельческих культов: 1. Текст С=Eqreny. — Минск: Госиздат БССР, Редакция политич. лит-ры, 1947. — С.85.

[iv] Никольский Н.М. Этюды по истории финикийских общинных и земледельческих культов: 1. Текст С=Eqreny. — Минск: Госиздат БССР, Редакция политич. лит-ры, 1947. — С.102.

[v] Аверинцев С.С. Софія—Логос: Словник. — К.: Дух і Літера, 1999. — С. 128—129.

[vi] Абдуль-Ахад Даууд. Мухаммад в Библии / Под ред. и со вступ.ст. А.В. Полосина. - М.: Умма, 2005. – С.39-48.

[vii] Генон Р. Царь Мира / Пер. с фр. – Коломна: КЦ «Лига», 1993. – С. 48 — 49, 62 – 63.

[viii] Крістева Ю. Полілог / З франц. — К.: Юніверс, 2004. — С.371.

[ix] Мозес С. Ерос і Закон: Біблійні читання / З франц. — К.: Дух і Літера, 2003. — С. 92.

[x] Мень А. Магия. Оккультизм. Христианство: Из книг, лекций и бесед. — М.: Фонд им. А.Меня, 2003. — С.59—61.

[xi] Цвєтков О. Бог Живий і Бог мертвий / З рос. // www.gallart.narod.ru/tsvetkov-bog.html

[xii] Гумилёв Л. Страна Шамбала в легенде и в истории // Гумилев Л.Н. Древний Тибет / Сост. И.В. Мамаладзе. – М.: ДИ-ДИК, 1993. – С. 298 – 303; Гумилёв Л. Страна Шамбала в легенде и в истории //Золотой грифон: Новое евразийское обозрение. – М., 2001. – № 3. — С. 46; вперше опубліковано в: // Азия и Африка сегодня. – 1968. — № 5.

[xiii] Иванов В.Ф. Православный мир и масонство // Православный мир и масонство: Сб. очерков. – Житомир: СМП «Житомир-РИКО-ПРЕСС-РЕКЛАМА», 1995. – С.3.

[xiv] Brown D.F. The Hexagonal Court at Baalbek // American Journal of Archaelogy. – 1939. – Vol.XLIII. – N 2, April-June. – P.285—288.

[xv] Hrozny B. L’invasion des Indo—Europeens en Asie Mineure vers 2000 av. J.C. // Archiv fur Orientforschung. — 1929. — B.I, H.3. — S. 273-299.

[xvi] Луна, упавшая с неба: Древняя литература Малой Азии / Перев. с древнемалоаз.языков, вступ. ст. и коммент. Вяч.Вс. Иванова. — М.: Художественная литература. 1977. — С.44-49.

[xvii] Ардзинба В.Г. К истории культа железа и кузнечного ремесла (Почитание кузницы у абхазов) //Древний Восток; Этнокультурные связи. — М.: Наука, Гл.ред.вост.лит., 1988. — С. 282.

[xviii] Топоров В.Н. Хетт.—лув. kamrušepa : Мифологический образ // Древняя Анатолия. – М.: Наука, 1985. – С.111.

[xix] Топоров В.Н. Хетт.—лув. kamrušepa : Мифологический образ // Древняя Анатолия. – М.: Наука, 1985. – С.115.

[xx] Бонгард-Левин Г.М., Грантовский Э.А. От Скифии до Индии: Загадки истории древних ариев. – М.: Мысль, 1974. – С.54 – 55.

[xxi] Циркин Ю.Б. От Ханаана до Карфагена. — М.: Астрель; АСТ, 2001. — С.130—131.

[xxii] Бегун В.Я. Рассказы о «детях вдовы» / 2-е изд., дополн. – Минск: Наука и техника, 1986. – С. 19 –22.

[xxiii] Стефанов Ю.Н. Мистики, оккультисты, эзотерики. — М.: Вече, 2006. — С.228.

[xxiv] Стефанов Ю.Н. Мистики, оккультисты, эзотерики. — М.: Вече, 2006. — С.227.

[xxv] Бегун В.Я. Рассказы о «детях вдовы» / 2-е изд., дополн. – Минск: Наука и техника, 1986. – С. 19 –21.

[xxvi] Циркин Ю.Б. От Ханаана до Карфагена. — М.: Астрель; АСТ, 2001. — С.17.

[xxvii] Стефанов Ю.Н. Мистики, оккультисты, эзотерики. — М.: Вече, 2006. — С.232.

[xxviii] Иванов В.В. Древнеиндийское asram «слёзы, кровь» и хеттское eshahru «слёзы» // Езиковедски изследвания в чест на акад. Ст. Младенов. — София, 1957. — С. 477-484; Постовская Н.М. Изучение древней истории Ближнего Востока в Советском Союзе (1917 — 1959 гг.). — М.: Изд—во АН СССР, 1961. — С. 340.

[xxix] Гуцуляк О. Гільгамеш як "архітектор буття": Спроба прояснення сутності епічного образу // Зарубіжна література в навчальних закладах (Київ). — 2001. — №. 6. — С. 42 — 45.