Сторінка
4

Психологічні особливості взаємин батьків і дітей

Крім того, батьки не завжди практикують один і той самий стиль,дисципліни. Не секрет,що в багатьох сім`ях „виховні різки” все ще є. І сьогодні можна зустріти батьків, які не тільки б`ють своїх дітей, а й намагаються „теоретично обгрунту-вати” необхідність фізичного покарання.

Чому ж такими популярними є авторитарні методи виховання? Як ви ставитесь до фізичного покарання? Хотілося б почути відповіді батьків і учнів на ці запитання. (Батьки та учні висловлюють свої думки .)

Домагаючись розширення своїх прав, підлітки часто ставлять до батьків завищені вимоги, зокрема й матеріальні. Саме в сім`ї закладається ставлення до грошей уявлення про їх істинну цінність. Мудро роблять ті батьки, які дозволяють дітям обговорювати сімейний бюджет, знати, скільки, що коштує, разом з дорослими вирішувати, що і кому потрібно купити.Певну суму треба виділяти дітям на особисті потреби, щоб вони вчилися раціонально використовувати гроші.Тому в мене запитання до учнів чи берети ви участь в обговоренні сімейного бюджету? Як би ви складали бюджет у своїй сім`ї? На що, більше б звернули увагу? (Відповіді учнів )

Найбільше підліткам хотілося б бачити у батьках друзів і порадників. При всьому їхньому бажанні самостійності юнаки та дівчата гостро відчувають потребу в життєвому досвіді й допомозі старших. Сім`я залишається тим місцем, де підліток почувається спокійно і впевнено. Хочу зачитати вам цитату з розмови з директором дитбудинку (дод), а ви уважно послухайте і трохи замисліться. Напередодні нашої зустрічі ми з вами провели анкетування. Я вважаю, що вам цікаво дізнатися його результати. Психолог проводить аналіз за двома анкетами. Чи замислювалися ви, у чому полягає найбільша помилка подружніх пар?

У тому, що ми у власній сім`ї можемо забувати про ввічливість і робити що заманеться. На роботі на вулиці нам вдається”грати роль”, а ось удома можна робити все що хочеш- образити, сердитися, не стежити за зовнішнім виглядом.

Живучи у батьківській сім`ї, слід пам`ятати що самє з рідними і найдорож-чими людьми треба бути ввічливими. Не завжди у сімейному житті ми вміємо втриматися від образ, не завжди буваємо справедливими.Один французький письменник сказав:” Якщо одним словом ти можеш ощасливити людину,то яким же негідником треба бути, щоб слова не сказати.”

Щоб добрими були стосунки між батьками і дітьми, потрібно знати і дотримуватись правил культури поведінки і взаємин у сім`ї. З деякими з них зараз ми ознайомимось.

Підсумок. Звичайно, не всі моменти відносин дітей і батьків ми змогли розглянути. Швидко мене час, ви закінчете школу, і можливо, дехто покине на деякий час батьківський дім. Але до б ви не були, пам`ятайте: вдома чекають на вас найрідніші люди - ваші батьки, які вас люблять і сподіваються на вашу підтримку і допомогу.

Відомо, що процес входження дитини в соціальне середовище під керівницт-вом дорослого називається вихованням. Здебільшого батько і матір усвідом-люють відповідальність, яку нестимуть після народження дитини, передаючи їй ті моральні цінності і норми поведінки, що відповідають потребам суспі-льства. Але, прищеплюючи ці цінності в сім`ї, батьки навряд чи задумують-ся про суспільство - вони просто вчать, виховують, як вважають за потрібне так, як їх навчали батьки. І часто у вихованні керуються, по-перше, такими фізичними потребами дитини, як їжа, сон, почуття безпеки, захищеності. По-друге, тим, що дитина має бути прийнята найблищим оточенням, має визна-ватися іншим, щоб самоактуалізуватися в житті. Сьогодні вже не доводимо, а сприймаємо як неспростований факт важливість емоційного досвіду у фор-муванні особистості дитини. Ще в утробі матері дитина відчуває, чи ба-жана вона. Жінка, яка свідомо ставиться до материнства, плекатиме дитину у внутрішньому спокої, а сім`я сприятиме її розвитку завдяки „спілкуванню” тілесному контакту, позбавленню негативних впливів.

Відчуття себе бажаним, захищеним і очікуваним - фундамент розвитку повноцінної особистості. Материнська ласка і тепло, помножені на постійне спілкування з дитиною, котра росте і розвивається, спільні форми корисної діяльності забезпечують нормальне входження дитини в соціум. Але побутові проблеми часто псують взаємини між матір`ю і дитиною, що склалися ще під час вагітності.

Проаналізуйте, скільки часу ви віддаєте дитині, чи не обмежується ваше виховання годуванням та наказами робити уроки, прибирати після розваг, слухатися, не заважати! Ми втішаємо себе тим, що наша дитина добре нагодована, має нові іграшки, гарно одягнена, і виправдовуємо себе навантаженням домашньою роботою, потребою кар`єрного просування, не-достатністю часу на себе тощо. Але ж виправдань немає!

Враховуючи вікові та індивідуальні особливості у вихованні дітей, слід пам`ятати, що для кожного з вікових періодів характерна своя домінантна діяльність. Якщо дитина дуже хоче щось робити сама - дайте їй таку можливість! Дитина від року до двох місяців поступово ознайомлюється з навколишнім світом відкриває дверцята шаф,”прибирає” у кухні групи, в кімнаті- одяг. А ми намагаючись дотримуватися порядку, забороняємо їй це робити, що за цими заняттями - не тільки розвиток моторики, а й розвиток власних інтересів. Тож віднайти виховний потенціал у будь-якій „шкоді” завжди можна- до-дайте лише терпіння та батьківської витримки. Згадайте, як ми негативно впливаємо на бажання дитини мити посуд у 3 роки - забороняємо( брудно, мокро, розіб`є), у 10 – ледь змушуємо, у 15- не допросимося.

Отже, частіше давайте дитині можливість діяти самостійно- це обов`язково матиме позитивні наслідки. У батьків часто виникає запитання чи слід дитину карати. Відповідь однозначна твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов`язкових для виконання правил, витриманим тоном спулку-вання, послідовністю у своїх вимогах. „ Не можеш бути лагідним- суворість не допоможе”, - говорить народна мудрість. Але й тут потрібна золота середина відсутність вимогливості або надмірна суворість не навчать дитину відповідати за свої рішення, тому розумні обмеження цілком допустимі. Та й вони мають бути не суперечливими, виходячи із різних значимих для дитини джерел від батька, матері, вчителя чи від однієї і тієї ж людини. Один-два рази дитина ще міркуватиме, кому вигідніше годити- батьку чи матері, батькам чи вчителю, а потім однозначно чинитиме так, як вигідно їй,а від цього втрачатиметься зміст виховання, і вплив на дитину буде викривлений.

Якщо сім`я неповна, то обов`язки по догляду за дитиною перек-ладаються на одного з батьків або на зовсім сторонніх людей ( няню,гувернантку, репетитора). І тоді саме вони, оточуючи дитину увагою і турботою, стають цінніші за матір, якій бракує часу для спілкування з дитиною. Хоча всі ми розуміємо, що грошима не замінити ні любов, ні тепла.