Сторінка
3

Психологічні особливості взаємин батьків і дітей

Третя стадія (компромісів) знаменується закінченням протистояння. Ймовірність втрати подружнього партнера змушує йти на поступки, приймати його таким, яким він є насравді, зі всіма недоліками і перевагами. Щоб поліпши-ти відносини, партнери вже не стільки намагаються змінити іншого, скільки змінюють себе. Спільними зусиллями визначаються і сприймаються сімейні ролі, права й обов`язки. У цей період подружжя починають дільше розуміти, поважати один одного. Відносини поступово стають все більш і більш конс-труктивними. Спроби свідомо чи не свідомо відтворити батьківську сім`ю нарешті відкинуті. Починається будівництво по-спрвжньому нової сім`ї, шо має свої смаки, ритуали, звичаї, традиції. Сумісна творчість захоплює,об`єднує ще більше. І її вершиною може стати спільне бажання мати дитину, а також діяльність, спрямована на досягнення цієї мети.Новонароджений у такій сім`ї бажаний, улюблений. Для батьків він представляє самостійну цілісність, а не засіб маніпуляції, що дозволяє вирішувати особисті проблеми. Стабільність відносин батьків, пронизаних взаєморозумінням, любов`ю і подякою один одному, - головний гарант безпеки немовляти.

На цій стадії умови формування раннього діалогу немовляти і матері найбільш сприятлеві. Саме тепер при народженні дитини правомірно говорити скоріше не про діаду, а про тріаду „мати-немовля-батько”, це пов`язано з тим, що у даному випадку батько не відчуває себе зайвим і зазвичай так само, як і мати, встановлює ранній діалог з дитиною. Умови сприятливі для формування гармонійного сімейного виховання.

Четверта стадія ( зрілої подружньої підсистеми) характе-ризується стабільністю і всіма особливостями, характерними для завершаль-ного етапу попередньої стадії. Недивно, що після народження малюка на попередній стадії, що приносить стільки радості, через деякий час у подружжя виникає бажання мати ще одну дитину. На стадії зрілої сім`ї народження дітей відбувається у сприятливій ситуації для формування ран-нього діалогу немовляти з батьками, гармонійного виховання.

П`ята стадія (експерементування з незалежністю) часто співпадає з періодом особистісної кризи середини життя одного або обох подружжя. До цього часу діти підро-сли, відносини між подружжям стали звичними, рутинними, втратили гостроту. Несвідомий страх того, що половина життя, що залишилася, суцільно складатиметься з виконання сімейних і службових обов`язів, примушує до пошуку змін. Людина нерідко намагається вийти за рамки свого життєвого сценарію, помінявши роботу, сім`ю, місце і навіть країну проживання. Якщо до цього часу сімейне життя протікало гармонійно і чоловік був уважний до своєї половини, то він своєчасно зрозуміє, що з улюбленою людиною не все гаразд, допоможе їй подолати кризу. Інакше виникне реальна загроза розриву. Спроба запобігти їй за допомогою вагітності й пологів, до яких іноді звертаєтья один з подружжя(частіше дружина ) або (рідше) з обопільної згоди, до успіху майже ніколи не приводять.

Ранній діалог з дітьми, що народилися у результаті такої спроби, має недоліки, що нагадують у народжених на стадії дошлюбних стосунків. Аналогічні й відхилення сімейного виховання.

Шоста стадія (ренесеансу)- завершальна стадія розвитку сімейних відносин, на якій може народитися дитина. Якщо сім`я зуміла пережити кризу, іноді відносини між подружжям стають ще блищими й довірливими. Саме у цій ситуації може виникнути бажання народження ще однієї дитини.

Так з`являються на світ діти, що мають братів і сестер, старших за них на 5-10 років. Новонароджені – улюбленці, їх поява на світ радісна для всіх, вк-лючаючи сестер і братів. Сімейна ситуація сприяє формуванню раннього діалогу, сімейне виховання таких дітей найчастіше відбувається адекватно, рідше за типом потураючої або домінуючої гіперпротекції.

Отже, підводячи підсумок зазначимо, що пропонований перелік соціально-психологічних чинників не вичерпує себе, а лише підкреслює багатогранність та актуальність окресленої проблеми. Ефективне й успішне розв`язання багатьох питань становлення особистості у сім`ї безпосередньо пов`язане із соціальною зрілістю батьків, зокрема їх психоло-педагогічною компетентністю й особистісним зростом.

1.2 Психологічні особливості взаємин між батьками і дітьми.

У кожної людини є кілька зон спілкування: на роботі,з друзями,у школі.Але найскладні-ша і радісна зона взаємодії - це сім`я.Що таке сім`я?Яку роль вона відіграє в житті кожної людини?Якою вона повинна бути, щоб принести людям щастя? Ці питання ми з вами обговоримо.

Життя саме по собі - ні добро, ні зло воно вмістилище добра й зла, зважаючи на те,на що ми самі перетворили його.У цих словах натяк на активну роль людини у творенні свого життя, на її особисту відповідальність за нього.

Як ви вважаєте,що означає вислів „щаслива сім`я”.Однією з головних особливостей підліткового і раннього юнацького віку є зміна взаємин з дорослими. Психологи вважають основним новоутворенням підліткового віку, почуття дорослості. Але дліорінтація на дорослі цінності і порівняння себе з дорослими іноді змушують підлітка,знову бачити себе відносно малим, несамостійним.Тому однією із самих важливих потреб перехідного віку стає потреба у звільненні від встановлених ними правил і порядку. Як же виявляється ця вікова тенденція у стосунках старшокласників з найбільш значущими для них дорослими – батьками та вчителями.

Найвпливовішою була і залишається сім`я.Сімейні умови, зокрема соціальний стан,

рід занять, матеріальний рівень і рівень освіти батьків,значною мірою визначають життєвий шлях дитини.Крім свідомого,цілеспрямованого виховання, яке дають дитині батьки,на неї впливає вся,внутрішньо-сімейна атмосфера.Існує кілька відносно автономних психологічних механізмів, за допомогою яких батьки впливають на своїх дітей.

1.Підкріплення: заохочуючи поведінку ,яку дорослі виажають правильною ,і покаранням за порушення встановлених правил,батьки укорінюють у свідомость дитини певну систему норм,дотримання яких поступово стає для дитини звичкою і внутрішньою потребою.

2.Розуміння: знаючи внутрішній світ дитини і відгукуючись на її проблеми,батьки формують її самосвідомість і комунікативні якості.Дуже важливим є і емоційний тон, тип контролю в сім`ї, тип дисципліни.

Емоційний тон стосунків між батьками і дітьми психологи представляють у вигляді шкали, на одному полюсі якої стоять максимально близькі, теплі стосунки (батьківська любов), а на іншому далекі, холодні й ворожі. У першому випадку основними засобами виховання є увага і заохочення, у другому-суворість і покарання.За цими типами відносин стоїть не тільки розподіл влади, а й різний напрям внутрішньо-сімейної комунікації в одних випадках комунікація спрямована переважно від батьків до дитини, в інших- від дитини до батьків. Зрозуміло, що способом прийняття рішень у більшості сімей розглядаються залежно від предмета в одних питаннях підлітки мають повну самостійність, в інших (наприклад фінансові) право вирішувати залишається за батьками.