Сторінка
12
Було б наївним думати, що конкретний тип управління, розкритий у ГРІД, зможе дати керівнику рецепти на усі випадки життя і гарантувати його від невдач. Ми думаємо, що керівники знають свій переважний тип управління і здатні формулювати ті протиріччя, що не вписуються в картину конкретного підходу до управління Ми прагнемо до аналізу явних поведінкових закономірностей, адекватно описуваних ГРІД.
Елементи управління коротко описуються в наступних розділах. У кожному розділі дано по шість висловлювань, що характеризують різні підходи до управління. Усі висловлювання типу А відносяться до того самого типу управління, що справедливе і для висловлювань типу В, так само, як і для всіх інших типів.
Дані висловлювання відіграють ключову роль при описі управління як процесу взаємодії людей, що працюють разом в інтересах досягнення конкретних цілей існування організації.
Ініціативність. Ініціативність виявляється у всіх випадках, коли зусилля направляються на конкретну діяльність чи на те, щоб почати визначену діяльність, якою дотепер не займалися, чи на те, щоб припинити процеси, що відбуваються, змінити напрямок зусиль чи характер зусиль. Керівник може виявляти ініціативу чи уникати прояву ініціативи в умовах, коли інші чекають від нього конкретних дій.
А. Я затрачаю рівно стільки зусиль, скільки вимагає ситуація.
В. Я починаю такі дії, що допомагають іншим і, підтримують їх.
С. Я прагну підтримувати рівномірний темп діяльності.
D. Я спонукаю себе і підлеглих до більш енергійних дій.
E. Я надаю важливого значення відданості підлеглих організації і всіляко заохочую тих, хто підтримує мою ініціативність.
F. Я починаю енергійні зусилля й інші з ентузіазмом мене підтримують.
Інформативність. Інформативність дозволяє керівнику одержувати доступ до фактів, даних чи інших джерел інформації. Якість інформованності може залежати від ступеня обґрунтованості керівника. Одні керівники можуть мати дуже розмиті уявлення про обґрунтованість і не надавати великого значення фактору інформованності. Інші керівники можуть надавати важливого значення обґрунтованості і всіляко прагнути до максимуму знань про технологічні, виробничі й інші процеси, що відбуваються.
A. Я обходжуся тими фактами, переконаннями і викладами позицій які одержую від підлеглих.
B. Я шукаю ті факти, переконання і позиції, що свідчать, що все в порядку. Прагнучи до повної гармонії, я не схильний «кидати виклик» іншим.
C. Так чи інакше я сприймаю що відбувається як те, що саме собою розуміється, перевіряючи факти, переконання і позиції підлеглих тільки у випадку виникнення видимих розбіжностей.
D. Я досліджую факти, переконання і відносини підлеглих для того, щоб контролювати будь-яку ситуацію і гарантувати себе від помилок підлеглих.
E. Я перевіряю ще раз інформацію, отриману від інших, і морально заохочую підлеглих, коли можу проконтролювати їхню позицію.
F. Я збираю інформацію і перевіряю її істинність. Я заохочую підлеглих, що висловлюють думки, відношення і уявлення, відмінні від моїх, і завжди уважно вислуховую їх. Я безупинно переоцінюю власні уявлення та інформацію, а також дані, переконання і уявлення підлеглих, прагнучи знайти істину.
Захист своєї думки. Захист своєї думки припускає заняття визначеної позиції. Керівник може мати сильні переконання, але вважати при цьому небезпечним для себе відстоювати ту чи іншу точку зору. І навпаки, керівник може уникати відстоювати свої погляди унаслідок відсутності переконань чи їх слабкості. Іноді керівник може приймати ту чи іншу точку зору, щоб встати в опозицію чи одержати яку-небудь перевагу.
A. Я керуюся власними уявленнями, однак завжди відгукуюся, коли мене про це просять. Я уникаю займати будь-чию сторону і намагаюся не розкривати своїх думок, відношень і уявлень.
B. Я враховую думки, уявлення і відношення інших, хоча і не без застережень.
C. Я виражаю думки, відношения і уявлення, не роблячи остаточних висновків, і сприймаю погляди інших критично.
D. Я захищаю свої думку, відношення і уявлення, хоча це пов'язано з запереченням поглядів інших людей.
E. Я дотримуюсь сильних переконань, але дозволяю висловлювати свої погляди іншим для того, щоб бути більш об'єктивним.
F. Я вважаю важливим виражати свої тривоги і переконання. Відгукуюся на більш здорові судження, змінюючи в даному випадку свою точку зору.
Вирішення конфліктних ситуацій. Розбіжності і конфлікти неминучі в тих випадках, коли люди висловлюють різні точки зору. В залежності від способу вирішення конфліктної ситуації конфлікти можуть відігравати роль факторів, що породжують «руйнування» або сприяють розвитку творчих і конструктивних задатків. Керівник, що здатний правильно вести себе в конфліктній ситуації і вживати заходів до усунення їх, викликає до себе повагу. Нездатність керівника до конструктивного вирішення конфліктної ситуації викликає зниження його авторитету в підлеглих чи навіть породжує вороже і непримиренне до нього відношення.
А. Я зберігаю авторитет чи навіть прагну до невтручання у конфліктну ситуацію.
В. Я уникаю конфліктних ситуацій, але коли вони виникають, я «згладжую гострі кути» в ім'я єдності колективу.
С. Якщо конфлікт виникає, то я намагаюся зайняти таку позицію, що влаштовує всіх інших.
D. При виникненні конфліктної ситуації я намагаюся «припинити» її або довести перевагу моєї точки зору.
E. У конфліктній ситуації я припиняю суперечки і дискусії, але висловлюю подяку підлеглим за те, що вони висловили свої думки.
F. При виникненні конфлікту я намагаюся визначити причини, що породили його, і усунути джерело конфлікту.
Прийняття рішень. Ефективність роботи організації пов'язана з типом управління через процеси прийняття рішень. Рішення може прийматися одноосібно керівником, в інших же випадках керівник може надавати право прийняття рішень підлеглим (колективна робота співробітників) і при цьому всі наявні ресурси використовуються для впровадження цих рішень у життя.
Завантажити реферат