Сторінка
1
У визначення дистоції Roberts (1981) вносить поняття про подовження родового акту, коли виведення плоду без допомоги людини стає утрудненим або неможливим для материнського організму. Це питання протягом багатьох років досліджувалося ветеринарною наукою багатьох країн світу. Дослідженнями вчених і практиків виявлено великий відсоток родових травм і загибель новонароджених у результаті дистоції. Основні фактори, які призводять до утруднення родового акту, можуть бути пов’язані як з організмом матері, так і з розвитком плода. Причому великий вплив на зростання відсотка дистоції можуть чинити також плідники — батько плода і батько матері. Особливо гостро проблема дистоції проявляється в молочному і м’ясному скотарстві. Так, згідно зі статистикою багатьох країн світу, через дистоцію число важких отелень у первісток молочних порід коливається від 2,5 до 26,6%, а число мертвонароджених телят — від 3,5 до 16%. Встановлено, що на кількість важких отелень у первісток впливають їхні вік і маса тіла під час першого штучного запліднення. У дослідах, проведених німецькими вченими, виявлено таке співвідношення маси тіла первісток до кількості важких отелень: за маси тіла 480 кг відсоток важких отелень становив 23,3; 480–500 кг — 23,1; 500 кг і більше — 15,9%, загибель первісток при цьому становила 1,2%. До зростання кількості важких отелень призводить також досягнення плодом критичної для даної породи маси і перевищення її, що значною мірою може бути пов’язано з тривалістю вагітності, рівнем годівлі і статтю. Так, помічено, що народження бичків і баранчиків частіше потребує надання акушерської допомоги під час родів. У Румунському інституті скотарства проводили дослідження з виявлення кількості нормальних і патологічних отелень у пістрявої румунської та бурої порід великої рогатої худоби. Було встановлено, що в корів і нетелей пістрявої румунської породи патологічні роди зустрічалися, відповідно, у 4,6 і 9,4% випадків. Частіше реєстрували неправильне положення плода (у корів — 55,2%, нетелей — 33,3%) і великий розмір плода (відповідно, 21,2–38,9%) за середньої ваги телят 38,4 кг. Затримання посліду відмічено у 13,1% корів і в 7,9% первісток. У бурої породи патологічні роди було зареєстровано у 8,9% корів і нете-лей. Ці випадки були зумовлені великим розміром плодів (частіше в корів), неправильним їх положенням (у корів — 39,3, у нетелей — 17,7%) і низкою ін-ших причин (13,9%). Затримання посліду становило: у корів — 8,2, у нетелей — 12,8%. Середня маса новонародженого теляти була 37,2 кг. У Чеському науково-дослідному інституті скотарства було проведено аналогічні дослідження з вивчення причин важких отелень у чеської пістрявої і червоної голштинської худоби. У первісток, порівняно з коровами другого отелення, також виявлено більше випадків дистоції і мертвонароджених телят (26,5 і 5%, 12,3 і 3%). Дослідженнями встановлено значну мінливість цих показників залежно від плідника та умов утримання тварин. Із збільшенням молочної продуктивності первісток і кращою підготовкою їх до розплоду збільшується відсоток важких отелень і, відповідно, мертвонароджених телят. У Болгарії кількість важких отелень вивчали в динаміці з іншими захворюваннями на 6864 коровах маточного поголів’я протягом 6 років. Важкі роди було зареєстровано у 8,4% випадків від загального поголів’я, затримка посліду — у 9,3, ендометрити — у 28,2, анафродизія — у 23, клінічні мастити — у 17,3, ацетонемія — у 6,2, ознаки атонії передшлунків — у 5,6 і дистрофія легень — у 2,1%. У цілому кожна корова за час дослідження хворіла 1,3 раза. Причинами захворювання корів були цілорічне стійлове утримання, одноманітна силосно-концентратна годівля без введення в раціон сіна і коренеплодів, відсутність активного моціону і біологічних стимуляторів. Низка інших досліджень свідчить про велике значення генотипу батьків у збільшенні відсотка дистоції. Цими роботами встановлено, що всередині кожної породи є бугаї-плідники, при паруванні з якими різко зростає кількість важких отелень, причому ця ознака стало передається у спадок. У Голландії порівнювали отелення і смертність телят від дочок чотирьох бугаїв-плідників. Усіх дочок розділили на 3 групи: після одного, двох, трьох і більше отелень. Вплив плідників найчастіше виявлявся в групі первісток. Важкі отелення в цій групі коливалися від 11,8 до 20,6%, смертність телят — від 10,5 до 14,1%. За останні 15 років у Швейцарії з метою зменшення кількості важких отелень у первісток їх дедалі частіше парують з дрібними бугаями м’ясних порід (ангуської, ерінзької). Фермери відмовляються парувати своїх корів великими бугаями м’ясних порід з метою попередження економічних збитків, що їх завдає дистоція. Для спаровування використовуються тільки бугаї, перевірені щодо легкості отелень у дочок та інтенсивності росту потомства. Частота важких отелень самок швіцької породи за чистопородного розведення становила 2,5%, за схрещування із сименталами — 5,9, з шароле — 9,3, з бугаями лімузинської породи — 3,4, п’ємонської — 9,5%. Антологічні дослідження були виконані й щодо інших порід. Узагальнивши діяльність племінних станцій 16 країн світу з проблем важких отелень залежно від породи, встановили, що найбільший відсоток важких родів спостерігається серед первісток мааєрейнесельської породи в Голландії (15%), найменший — джерсейської породи у Швеції (3%). Було доведено, що фактор важких отелень і мертвонароджуваності телят передається у спадок. Статистику важких отелень серед м’ясної худоби наводить J.Wythes (Австралія). У нетелей важкі отелення реєструвались у 12% випадків, у корів — у межах 1%. Рододопомогу нетелям було надано в 11% випадків, при цьому загинуло 4% тварин. Найвищі показники важких отелень і відходу телят серед м’ясних порід зареєстровані серед герефордів. Відмічено, що дворічним нетелям герефордської породи в 59% випадків надавала
Завантажити реферат