Сторінка
1
Раціон корови з телям на підсосі повинен містити (за поживністю, у відсотках): грубих кормів — 45, силосу — 25, концентратів — 20. Раціон сухостійних корів має бути таким, щоб на момент отелення їхня вгодованість була вища за середню. Як мінеральну підгодівлю до раціону вводять кісткове борошно, трикальційфосфат, знефторений фосфат, діамонійфосфат тощо. Бикам-плідникам згодовують злакове й бобове сіно доброї якості, соковиті корми і концентрати у вигляді суміші. На 100 кг живої ваги слід згодовувати 1 к.о., 100 г перетравного протеїну, 6–7 г кальцію, 5–6 г фосфору. Узимку раціон годівлі має складатися (за поживністю, у відсотках): сіна — 25, соковитих кормів — 25, концентрованих — 50; а влітку: сіна — 20, трави — 40, концентратів — 40. Вирощування та відгодівля молодняку У м’ясному скотарстві телят вирощують на підсосі до 6–8-місячного віку. Дуже важливо підпустити новонароджене теля до матері для отримання багатого на імуноглобуліни молозива не пізніш ніж через 1–1,5 год після народження. Протягом підсисного періоду теля має одержати 1200–1500 кг молока, яке до 3-місячного віку є для нього основним кормом. Дуже важливо рано привчити телят до грубих кормів та концентратів. Зазвичай вони починають поїдати сіно з 15–20-денного віку. Для підгодівлі молодняку корми (з розрахунку на одну голову: до 3-місячного віку — 0,4, до 6-місячного — 2–2,3, до 8-місячного — 3,5 к.о.) закладають у годівниці в загоні, до якого вільно можуть потрапляти телята, але не можуть потрапити корови. Якщо молодняк добре росте і дає високі прирости (понад 1000 г) і на 6 місяців має масу 200 кг, доцільно застосовувати ранні відлучення. Вони сприяють швидкому відновленню живої ваги корів, підвищенню їхньої вгодованості, поліпшенню відтворної здатності. Вирощування й відгодівлю молодняку слід проводити до високої кондиції, при цьому середньодобовий приріст має становити 900–1100 г. За інтенсивної відгодівлі слід дотримуватися таких норм: за живої ваги 200–300 кг — 6–7 к.о.; 300–350 кг — 7–7,5 к.о.; 350–400 кг — 7,5–8,2 к.о.; понад 400 кг — 8,5–10,5 к.о. У перший період відгодівлі забезпеченість протеїном має становити 120 г/к.о., потім 110 і у заключний період — 100–90. Якщо в раціоні бракує протеїну, можна ефективно використовувати аміно-концентратні добавки (400–600 г/добу). До раціону необхідно включати мінеральні добавки, щоб забезпечити тварин кальцієм та фосфором із розрахунку, відповідно, 3 і 5 г на голову на добу. У початковий період відгодівлі використовують менш цінні грубі й соковиті корми, а в заключний включають більше концентрованих кормів. Залежно від виду основного корму, включеного до раціону, розрізняють і види відгодівлі. Найдешевшою є відгодівля на зеленій масі, коли в раціоні 70% за поживністю належить зеленій масі і 30 — концентрованим кормам. В осінньо-зимовий період використовують силосний тип відгодівлі. Силос готують із зеленої маси кукурудзи, соняшнику, одно- й багаторічних трав і включають до раціону 50–55% (за поживністю). У силосі міститься мало цукру. Для підтримання цукрово-протеїнового співвідношення у межах норми до раціону вводять корми, багаті на легкоперетравні вуглеводи, які сприяють доброму розвиткові у передшлунках тварин мікрофлори, що забезпечує засвоєння азотистих речовин (наприклад, буряк або бурякову мелясу). Застосовують також відгодівлю з використанням бурякового жому й барди (свіжої або силосованої). Кормова база у м’ясному скотарстві має грунтуватися на кормах власного виробництва. Поряд з будівництвом ферми фермер повинен працювати над створенням кормової бази. Для цього потрібно поліпшити кормові угіддя, обладнати об’єкти заготівлі, зберігання й підготовки кормів до згодовування тваринам. Усі корми й підстилка мають бути на території ферми. За живої ваги корів 500–550 кг і середньодобового приросту молодняку на підсосі 800–1000 г загальна річна потреба в кормах за поживністю має становити не менш як 55 ц к.од. За такої забезпеченості кормами затрати на 1 ц приросту живої ваги становлять 10–13 ц к.о. Витрата концентрованих кормів у натуральному вираженні становить близько 3 ц на 1 ц приросту. Норми заготівлі основних видів кормів наведено в таблиці. Залежно від розораності земель, наявності та якості природних кормових угідь, урожайності культур, їхня питома вага в структурі посівних площ може бути такою: зернові — 48–50%, технічні — 5–7%, картопля, овочі й баштанні — 0,5–1%, кормові — 37–40% (у тому числі кукурудза 16–19%, багаторічні трави — 16–20%), пожнивні посіви — 5–7% (до ріллі). Від загальної площі сільгоспугідь рілля повинна займати 82%, а сінокоси й пасовища — 17. Така структура посівних площ забезпечує високий рівень організаційних та агротехнічних заходів, дає змогу одержати 270–280 кг м’яса у живій вазі на 100 га сільгоспугідь. Відтворення стада Відтворні функції м’ясних корів мають певні особливості. По-перше, в них різко виражена сезонність статевих циклів. По-друге, тривале перебування теляти на підсосі є стримувальним чинником стосовно прояву охоти в матерів. Акт ссання стимулює посилене виділення гіпофізом самок пролактину і пригнічення секреції гонадотропного гормону. Підсисання і тривала присутність теляти спричинює гальмівну дію на статеву функцію корів через нейрогуморальну систему. Це виявляється в тому, що в корів часто буває “тиха” охота, тобто без зовнішніх ознак. На це треба зважати, організовуючи штучне запліднення корів. Поліпшення відтворення м’ясної худоби є надзвичайно важливим чинником збільшення поголів’я, збільшення виробництва м’яса й підвищення рентабельності фермерського господарства в цілому. Треба організувати роботу з відтворення так, аби від кожної корови й нетелі одержувати по теляті на рік. Як уже зазначалося вище, для фермерського господарства, яке виробляє яловичину, найприйнятнішим є вільне парування. Щоб провести його у стисліші строки, слід застосовувати стимулюючі препарати. Через два місяці після останнього парування корів і телиць перевіряють на тільність за допомогою ректального методу. Корів, які залишилися без плоду і мають органічні зміни у статевих органах, вибра
Завантажити реферат