Сторінка
2
ковують до тварин з функціональними порушеннями, призначають і проводять лікування, а також усувають причини, що призвели до патології. До таких причин належать незадовільні годівля й утримання тварин, несвоєчасне штучне запліднення корів в охоті, захворювання статевих органів у биків або велике навантаження на них. За відсутності лікувального ефекту корів вибраковують. Одержати від кожної корови по теляті щороку — найважливіше завдання скотарства. Вирішується воно за допомогою низки господарських і спеціальних заходів. Господарські полягають в облаштуванні денників для отелення, організації чергувань під час отелень, створення оптимальних умов для прояву високої відтворної здатності (збалансована годівля, моціон тощо); спеціальні — у гінекологічній диспансерізації маточного поголів’я, своєчасному виявленні, лікуванні й стимуляції хворих тварин, застосуванні прийомів, що підвищують їх запліднюваність (з цією метою на 13–21-й день після отелення кожну корову мають піддавати акушерсько-гінекологічній диспансеризації, яка дає змогу виявити патології й проводити ефективне лікування). У процесі планування сезонних отелень часто постає проблема синхронізації охоти. З цією метою застосовують прогестерон, ацетат мегастерол, СЖК, гравагормон, простагладин та ін. Племінна робота зі стадом Основним селекційним прийомом, який дає змогу в короткий термін без фінансових затрат сформувати стадо м’ясної худоби, є міжпородне схрещування. Можна застосувати дво-, три-, і багатопородне схрещування м’ясних порід з місцевими молочними. Добираючи породи для схрещування, треба прагнути до одержання молодняку з підвищеною енергією росту й доброю пристосованістю до певної системи утримування. Для фермерських господарств із зазначеною вище системою утримання можна рекомендувати такі варіанти схрещування: Порода матері Порода батька Червона степова Герефорд, абердин-ангус Чорно-пістрява Герефорд, абердин-ангус Лімузин, мен-анжу Помісний молодняк, одержаний від такого схрещування, має гетерозис, тобто підвищену життєздатність та енергію росту. Теличок парного покоління, придатних для ремонту стада, штучно запліднюють м’ясними биками третьої породи. М’ясне скотарство може базуватися й на чистопородному розведенні м’ясних порід. У такому разі удосконалення м’ясних якостей тварин досягають, вибраковуючи корів, які не відповідають стандартові; використовуючи чистокровних і висококровних биків-плідників, не допускаючи родинних парувань. Через 2–3 роки биків міняють на плідників з іншої лінії. Така ротація сприятиме підвищенню продуктивних якостей тварин. Відгодівля й випасання м’ясної худоби Період інтенсивного росту молодняку визначає рівень м’ясної продуктивності. Тому в цей час слід забезпечити стабільну й повноцінну годівлю з раціональним використанням найдешевших, об’ємих кормів у вигляді сумішей. Тривалість цього періоду становить 4–8 місяців, середньодобові прирости — 800–1000 г. Відгодівля є заключним етапом у технології виробництва яловичини. Її мета — підвищити масу тварин, забійний вихід, поліпшити смакові якості м’яса, знизити собівартість продукції. Заключна відгодівля характеризується середньодобовими приростами 900–1000 г, що досягається використанням корму з високою концентрацією енергії. Відгодівлю слід завершувати у 18–20-місячному віці за досягнення живої ваги не менш як 400 кг. Тварин відгодовують переважно на зелених і соковитих кормах, силосі, відходах промисловості. Основні корми за поживністю мають становити не менш як 50–70, грубі — 12–15, концентровані — 10–25% раціону. Із мінеральних кормів дають кухонну сіль (40–95 г на добу), трикальцій фосфат (40–75 г), кісткове борошно, преципітат, крейду. До основного корму тварин привчають поступово, упродовж 5–10 діб. У період заключної відгодівлі основний корм зменшують на 10–20%, а норму концентрованих кормів і сіна збільшують. Для збалансованості кормових раціонів використовують різні кормові добавки, що містять у певних пропорціях трав’яне борошно, кормові дріжджі, шроти, макуху, карбамід тощо, а також премікси. Тварин годують 2–4 рази на добу в той самий час. Відгодівлю проводять у приміщеннях або на відкритих майданчиках, застосовуючи прив’язну і безприв’язну системи утримування. У майбутньому, у разі зміни цінової політики на м’ясо спеціалізованих м’ясних порід, у господарстві планується впровадження більш прогресивної технології вирощування молодняку в молочний період на підсосі. Згідно з цією технологією теля утримують разом з матір’ю, щоб воно мало змогу ссати її в будь-який час. Для підгодівлі й відпочинку телят у середній частині корівника відгороджують окрему секцію з розрахунку 1,5–2 м2 площі підлоги на одне теля. Тут встановлюють годівниці, ємкості для води і влаштовують лази так, щоб телята вільно проходили в секцію і мали доступ до матерів. Підгодівлю розпочинають із місячного віку, а вирощування організовують так, щоб у період відлучення жива вага телят становила 240–260 кг і вище. Це слід робити у 6–8-місячному віці. Відлучення є відповідальним моментом і часто спричинює стресовий стан і зниження продуктивності в телят. Тому в цей період слід згодовувати тваринам премікси, до складу яких входять мікроелементи, вітаміни, амінізит і кормовий гризин. До раціону входять сіно, сінаж, силос і концентровані корми. Ветеринарно-профілактичні заходи Підтриманню здоров’я тварин і підвищенню їх резистентності сприяють профілактичні заходи на фермах. Обов’язковим залишається проведення дезінфекції й дератизації у приміщеннях і на території тваринницьких ферм. Одним із важливих заходів з попередження інфекційних захворювань тварин є заборона на введення на територію ферм сторонніх тварин і птиці, а також заборона безконтрольного відвідування т
Завантажити реферат