Сторінка
2

Кесарів розтин як метод профілактики статевого травматизму при дистоції

ся ветеринарна допомога при патологічних родах. Високий відсоток важких отелень і народження мертвих плодів у м’ясних корів і телиць породи шароле в Україні відзначається в роботі М.В.Джієва. У результаті аналізу 1277 отелень встановлено, що в корів мертвонароджу-ваність коливалася від 2,2 до 12,1%, а в первісток — від 6,7 до 40%. Оособливу увагу автор звертав на негативний вплив важких отелень і мертвонароджуваності на наступну відтворну здатність тварин. На основних проблемах, пов’язаних з важкими отеленнями, зупинялися також Т.Ргісе та J.Wiltbank (США). Вони зазначали, що на збільшення кількості важких отелень впливають порода, тривалість тільності, стать теляти, гетерозис, інбридинг, генотип, годівля, вік матері та розміри тазу при родах. Проте два фактори, що визначають частоту важких отелень, а саме: розміри теляти і показники розміру таза матері — учені вважають основними. У зарубіжній практиці, так само як і в нашій вітчизняній, спеціалісти рекомендують фермерам вибраковувати телиць з малими розмірами таза і використовувати бугаїв, від яких телята мають низьку масу при народженні й високу енергію росту в постнатальному періоді. У США було експериментально доведено негативний вплив безвигульного утримання корів на зростання кількості важких розтелень. Вивченню захворювань, пов’язаних з патологічними родами, а також техніки акушерських операцій в умовах тваринницьких комплексів і механізованих ферм присвятили свої дослідження вчені різних країн світу. Значну увагу приділено вивченню розвитку хірургічної інфекції в родових шляхах та організації комплексного лікування післяродових ускладнень. Наведена статистика підтверджує висновки спеціалістів, що дистоція стала проблемою в умовах промислового тваринництва, коли значна кількість важких отелень реєструється не тільки всередині однієї породи, а й за міжпородного схрещування. У зв’язку з тим, що найближчими роками зниження рівня дистоції при відтворенні сільськогосподарських тварин не передбачається, а скоріше, навпаки, слід очікувати його збільшення, актуальним стає подальше удосконалення і впровадження у виробництво цілої низки акушерських операцій і передусім кесаревого розтину як прийому, що застосовується при найскладніших випадках патологічних родів. Починаючи з 50-х років XX століття, кесарів розтин почали широко освоювати в країнах світу з розвинутим тваринництвом. К.Ф.Рейдла повідомляв, що в Естонській РСР кесарів розтин, серед інших прийомів абдомінальної хірургії, широко впроваджений у практику лікарів ветеринарної медицини. Із 1970 року 63,3% спеціалістів країни володіють технікою операції кесаревого розтину. На Новосергіївській станції з боротьби з хворобами тварин Оренбурзької області вперше в Радянському Союзі було удосконалено і впроваджено в клінічну практику спеціалістів району техніку проведення кесаревого розтину у великих сільськогосподарських тварин (А.А.Веллер, 1957). Методикою проведення операції володіли в цьому районі не тільки лікарі ветеринарної медицини, а й фельдшери. E.Lanz (1958) повідомляв, що із 579 голів великої рогатої худоби, які поступили у ветеринарну клініку Бернського університету (1954–1957), кесарів розтин був виконаний в 120 випадках (20,7%), причому у 89-ти (72,2%) показанням для кесаревого розтину були абсолютно або відносно великі плоди. Удосконалення техніки операції на органах розмноження самок пов’язане також з необхідністю пошуку й впровадження нових шляхів розведення сільськогосподарських тварин в умовах промислового тваринництва, коли інтенсифікація відтворення та інфекційний захист племінного поголів’я в умовах антимікробного режиму стає вирішальним для успішного розвитку цієї найскладнішої галузі сільського господарства. У деяких країнах для визначення ступеня дистоції користуються спеціа-льною шкалою. Так, у Франції важкість отелень характеризується за 5-ба-льною шкалою: легкі, утруднені, середньої важкості, важкі із рододопомогою і кесарів розтин. Середній ступінь важкості отелень у всіх порід становить 2,153. Найвищим цей показник є у породи менанжу (4,6), дещо нижчим у породи лімузин (1,99), шароле (3,31) і герефорд (2,62). Важких отелень зареєстровано 40% у корів породи мен-анжу, 5,3 — лімузин, 22,6 — шароле і 7,7 — у породи герефорд. Маса тіла у новонароджених телят справляє прямий вплив на важкість отелення. У США ступінь важкості отелень оцінюється за 4-бальною шкалою: 1 — легке отелення, без втручання людини; 2 — отелення за незначної ветеринар-ної допомоги; 3 — важке отелення із рододопомогою і 4 — кесарів розтин. При народженні бугайців кількість важких родів на 8% більша, ніж при народжені теличок. Дворічним коровам допомога людини при отеленні потребувалася в 46% випадках, 3- і 4-річним, — відповідно, тільки в 20 і 10%. Згідно з матеріалами Асоціації, щодо симентальської породи можна зробити висновок, що найбільш ефективним шляхом зменшення кількості важких отелень у молодих корів є селекція бугаїв за масою тіла телят при народженні. У Німеччині, так само як і у Франції, використовують 5-бальну шкалу, проте вона має певні відмінності: нормальне отелення, важке через неправильне положення плоду, важке через надміру великий плід, важке із наданням спеціальної допомоги, важке зі смертельним кінцем. Зі зростанням кількості важких родів зросла й кількість родових травм. Д. Т. Вінічук, М. С. Гавриленко, М. С. Олійник, аналізуючи статистику різ-них країн світу за етіологією родових травм, вважають, що інтенсифікація тваринництва призвела до різкого омолодження молочних гуртів (40–50% стада першого й другого отелень), що поряд із позитивними факторами (скорочення генераційного інтервалу використовуваних раніше тварин, підвищене вибракування гірших і більш інтенсивне використання кращих генотипів) виявлено і низку негативних. До числа негативних наслідків скорочення віку тварин у стаді належить різке збільшення відсотка важких отелень (до 50% у молодих тварин), пов’язаних водночас зі зростанням родових травм, що стають особливо небезпечними, коли акушерську допомогу надають малокваліфіковані спеціалісти або працівники тваринництва, що не мають спеціальної освіти. Різноманітні травми родових шляхів, які пов’язані з важкими родами й наданням акушерської допомоги, реєструються в усіх видів тварин. Травми родових шляхів призводять до значного зниження плодючості маточного поголів’я. У гінекологічній клініці Мюнхенського університету вивчали перебіг післяродового періоду у первісток і корів після патологічних родів. У більшості випадків інволюція матки у тварин після важких родів затягувалася порівняно з коровами, які отелилися нормально. Крім того, незважаючи на інтенсивне загальне й місцеве антимікробне лікування, яке проводилося в клініці, в ексудаті з матки в 95% випадках на 8–10-й