Сторінка
1

Матеріали для захисту сільськогосподарської техніки під час її зберігання

Специфічною особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що переважну частину машин і знарядь використовують сезонно. Значно інтенсивніше експлуатують трактори, але й вони протягом року часто простоюють як під час польових робіт, так і взимку. В разі перерв у використанні тракторів, автомобілів, сільськогосподарських машин і знарядь спрацювання їх деталей не припиняється, а інколи, за неякісного зберігання машин, навіть збільшується. Коли механізми не працюють, на робочих і неробочих поверхнях їх деталей створюються умови для розвитку корозійних процесів.

Задля забезпечення якісного зберігання механізмів застосовують матеріали, які умовно поділено на чотири групи: робочі (призначені для експлуатації різних машин та механізмів і не мають властивостей тривалий час захищати їх від корозії); консерваційні (призначені для зовнішньої і внутрішньої консервації металовиробів на час зберігання або транспортування і не придатні для експлуатації, після зберігання потребують розконсервації техніки, а також заміни консерваційних олив на робочі); консерваційно-робочі (різняться з консерваційними можливістю їх одноразового застосування під час уведення техніки в експлуатацію (наприклад, до першої заміни оливи); робочо-консерваційні (призначені для зберігання, транспортування, періодичної й постійної експлуатації техніки. Маючи високі експлуатаційні властивості, вони поступаються консерваційним і консерваційно-робочим матеріалам за захисними властивостями).

Для забезпечення консерваційних властивостей консерваційні, консерваційно-робочі та робочо-консерваційні нафтопродукти містять у різній кількості захисні присадки — інгібітори. Інгібіторами, або сповільнювачами корозії, називаються речовини, які в разі безпосереднього контакту з металом чи в газовому середовищі сповільнюють, а інколи й повністю припиняють процес корозійного руйнування металу. Механізм їх дії полягає у витісненні води з поверхні металу в разі його контакту з присадкою, утворення на металі захисних плівок, які перешкоджають проникненню вологи та агресивних речовин до поверхні.

Розглянемо властивості деяких матеріалів.

Консерваційні оливи К-17, К-19, НГ-203, Кормін.

К-17, К-19 (ГОСТ 10877-76) — це масляниста рідина темно-коричневого кольору. Виготовляють її на основі суміші олив: авіаційної МС-20 і трансформаторної з присадками ПМСЯ, ЦИАТИМ-339, окисленого петролатуму, каучуку СКБ-45 і дифеніламіну. Забезпечують захист внутрішніх деталей, виготовлених із чорних, кольорових металів і сплавів, упродовж п’яти років в особливо жорстких умовах зберігання.

Оливи НГ-203 марок Б і В (ГОСТ 12328-77) — розчин сульфонату кальцію та окисленого петролатуму в індустріальній оливі (НГ-203Б), в індустріальній або в трансформаторній оливі (НГ-203В). Основний компонент олив (сульфонат кальцію) має добрі диспергувальні властивості, що дає змогу стабілізувати всю композицію за будь-яких умов зберігання та експлуатації, тому їх застосовують для надійного убезпечення від корозії металевих виробів за високих температур і високої вологості.

Кормін (ТУ 38 1011159-88) використовують для захисту від атмосферної корозії зовнішніх поверхонь механізмів і деталей машин і знарядь. Випускають замість консерваційних олив НГ-204у і НГ-208, знятих із виробництва. Термін захисної дії на відкритому майданчику — близько року.

Консерваційно-робочі оливи. Одержують додаванням до базових олив присадок. Серед них найефективніші інгібітори корозії АКОР-1, КП, ЕКОМІН, які за температури 80 .90°С змішують безпосередньо на місцях використання з моторними, трансмісійними, гідравлічними та іншими оливами. У моторні й трансмісійні оливи додають 10% присадки АКОР-1 або 20% присадки КП чи 1–2% ЕКОМІН.

Робочо-консерваційні оливи. Оливу М-8-Г (и) використовують для обкатки й першої заправки автомобілів ВАЗ. Її можна застосовувати за постійної та періодичної експлуатації, а також під час зберігання автомобілів.

Олива ТМ 5-12 (рк) — єдина всесезонна трансмісійна олива, призначена для автотракторної техніки. Має високі експлуатаційні та захисні властивості.

Оливу М-4з/8-Г (рк) виготовляють на напівсинтетичній основі. Водночас із високими експлуатаційними показниками олива характеризується добрими захисними властивостями й переважає в цьому відношенні консерваційно-робочі матеріали. Маючи високий індекс в’язкості, забезпечує впевнений запуск двигунів за температури навколишнього середовища близько -43°С, дає змогу знизити витрату палива до 5%.

Консерваційні мастила. Застосування мастил для консервації зручне тим, що їх наносять на поверхні в розплавленому стані (зануренням, щіткою, розпиленням), але низька температура плавлення (40 .70°С) обмежує максимальну температуру використання. Домінуюче положення серед інших займають вуглеводневі мастила. Їх водостійкість, малі паро- і газопроникність сприяють ефективному захисту металевих виробів від корозії. Найпоширеніші мастила — Гарматне і ВТВ-1.

Гарматне (ЗТ 5/5-5) — густа липка мазь коричневого кольору, до 1983 року її випускали під назвою ПВК. Виготовлена методом сплавлення петролатумів із в’язкою оливою і загущенням церезином. Здатна захищати метали від корозії протягом кількох років.

ВТВ-1 (ЗТ 2/5-5) — вазелін технічний волокнистий за складом; властивостями й застосуванням подібний до мастила Гарматного. Через те, що він дорожчий за Гарматне мастило, його здебільшого використовують для змащування клем акумуляторних батарей.

Антикорозійні тонкоплівкові покриття — це інгібовані тонкоплівкові покриття (ІТП), воскові суміші (мікрокристалічні воскові суміші) та бітумні покриття.

Основні переваги ІТП перед пластичними матеріалами такі: утворюють на поверхні металу міцну адсорбційно-хемосорбційну плівку; менш чутливі до механічних пошкоджень; мають високу водовитісняючу здатність і швидкодію; легко наносяться на поверхню; не потребують дальшої розконсервації; мають добру проникну здатність (легко проникають у заховані та малодоступні щілини, зазори, зварні шви тощо); не забруднюють сусідні з ними вироби.

У складі ІТП, крім високоефективних інгібіторів корозії, є бітуми, воски, смоли, каучук, церезини та інші синтетичні полімери, які забезпечують їм міцність, твердість і еластичність. Для поліпшення водовитісняючих властивостей і швидкодії в ІТП вводять гідрофобізатори, в деяких випадках — барвники.