Сторінка
1
Вирощування картоплі потребує наявності спеціалізованих машин для виконання певних технологічних операцій, основними з яких є: машини для передсадильної підготовки грунту; садильні машини; машини для збирання картоплі та післязбиральної дообробки. Зупинимося на деяких конструкціях і конструктивних особливостях машин як зарубіжних, так і вітчизняних, фірм. Залежно від типу грунту, технології вирощування картоплі, для передпосадкової підготовки грунту широко застосовують машини та агрегати з активним приводом робочих органів. Це, здебільшого, фрезерні культиватори або ротаційні борони з вертикальним розміщенням робочих органів, які дають змогу провести суцільний обробіток грунту на глибину до 12–14 см, що дає можливість створити дрібногрудкувату структуру грунту, не мульчуючи його, водночас проводячи три операції: якісне розпушування, планування і прикочування грунту. Конструкційно ці агрегати різняться шириною захвата та особливістю агрегатування з енергозасобом. Це культиватори РКЕ-300 (AMAC), U–332 (Famarol). Вітчизняна промисловість (ВАТ “Київтрактородеталь”) до кінця 90–х років випускала подібні культиватори (КВФ-2,8, КВФ-3, КВФ-4), які застосовували при вирощуванні картоплі. Однак нині їх випускають незначними партіями та переважно під конкретне замовлення. При культивуванні картоплі на кам’янистих грунтах, а також на грунтах із важким механічним складом у країнах Європи широко застосовують грядову технологію її вирощування, яка передбачає комплекс машин, що використовуються саме для передпосадкової підготовки грунту. Це машини для формування гряд і сепаратори грунту, які дають змогу підготувати грунт для садіння картоплі відповідно до агротехнічних вимог із видаленням грудок і каменів із зони садіння. Формування гряд проводиться гребенеутворювачами як пасивного, так і комбінованого типів. Особливістю комбінованого способу формування гряди є попереднє подрібнення грунту активним фрезерним барабаном на глибину 25–30 см і формування її пасивними гребенеутворювачами, які монтуються на фрезу. Такі машини випускають фірми Grimme (BF-200) та Netaqco. У комплексі з гребенеутворювачем працює сепаратор грунту. Сепаратор являє собою набір сепарувальних органів, які дають можливість відокремити грунт від грудок і каміння, видалені камені та грудки вкласти в борозну, сформовану гребенеутворювачем, або зібрати їх у бункер-нагромаджувач і вивести за межі поля. Сепаратори випускають здебільшого двох видів: із зірково-сепарувальними вальцями та з сепарувально-просіювальним транспортером. Підготовка гряди полегшує садіння картоплі та дає можливість картоплі краще проростати в пухкому грунті, формувати бульби приблизно однакових розмірів, менше пошкоджуватися картоплинам під час збирання, також полегшується навантаження на механізми картоплезбиральних машин. Сепаратори такого типу випускає фірма Grimme (CS-1500, CS-1700 — залежно від розміру гряд і комбінації сепарувальних органів). Фірма Netaqco випускає сепаратори елеваторного типу. Проектно-конструкторським бюро “Прогрес” (Миколаїв) розроблені та пройшли випробування макетні зразки аналогічного комплексу машин для поливних земель Півдня України. Проте впровадження таких машин у виробництво через брак фінансування залишилося на стадії технічного проекту. Одним із найважливіших елементів вирощування картоплі є її садіння. Залежно від схеми садіння, ширини міжрядь, прийнятої технології у країнах Європи — застосовують дво-, чотири- та шестирядкові саджалки з шириною міжрядь 70–75–90 см. Основними виробниками картоплесаджалок є фірми Grimme, Сramer, Kverneland, Netaqco. Кожна з фірм випускає понад 10 моделей саджалок, які різняться типом садильного апарата, їх кількістю, приводом, місткістю бункера, наявністю туковисівних апаратів, механізмами й пристроями для формування гребенів тощо. Нині на полях України застосовують морально і фізично застарілі, технічно недосконалі картоплесаджалки КСМ-4, КСМ-6 (“Лідасільмаш”, Білорусія) з барабанно-ложковим садильним апаратом, який пошкоджує насіннєвий матеріал. Зарубіжні виробники картоплесаджалок у своїх конструкціях застосовують здебільшого ложко-пасовий або ложко-ланцюговий садильний апарат. Кожна з фірм має картоплесаджалки, садильні апарати, які різняться з іншими. Так, фірма Cramer у своїх конструкціях використовує ложко-пасовий і ложко-ланцюговий тип апарата для різних моделей саджалок залежно від розмірів картоплин, які використовують під час садіння. Садильний апарат серії Junior використовують переважно для садіння середньої фракції картоплин. Він являє собою ложко-стрічковий транспортер із похилим розміщенням у стрічки та активним струшуванням картоплин із ложечки. Садильний апарат серії Marathon використовують здебільшого для садіння картоплин як середньої, так і дрібної, фракцій. Це ланцюгово-ложковий транспортер із горизонтальною гілкою та корковою формою опори ложечки, що дає змогу залишитись у ложечці лише одній картоплині, а решта, завдяки власній вазі, скочується по похилій площині у бункер. Оскільки на картоплесаджалках зарубіжних фірм немає робочих місць для саджальника, важливим є контроль за виконанням технологічного процесу. Так, фірма Netaqco на картоплесаджалках SL 4R застосовує систему автоматичного контролю електронного типу з гідроелектричним корегуванням із робочого місця тракториста процесу садіння. На особливу увагу заслуговують картоплесаджалки, які застосовують для садіння пророщеної картоплі. Важливою
Завантажити реферат