Сторінка
1

Кукурудзяно-соєвий силос

Спільні посіви кукурудзи й сої дають змогу одуржувати силос, поживні властивості якого істотно перевищують звичайний. Досліди підтвердили й економічну ефективність такого корму.

За останні сто років в Україні неодноразово намагалися оволодіти вирощуванням сої. Але відносно невисока її врожайність у виробничих умовах за високого потенціалу сучасних інтенсивних сортів (20–25 ц/га і більше) свідчить про недостатню вивченість біологічних особливостей цієї культури. Середня врожайність зерна сої у виробничих умовах за останні двадцять років зросла з 8,8 ц/га до 11,8 ц/га, тоді як у світі вона вже 1994 року становила 21,8 ц/га.

В Україні проблема сої, швидше за все, зумовлена тим, що сільгоспвиробники мало враховують її природні особливості. Ця культура походить із Південно-Східної Азії, де природні умови характеризуються високими параметрами температури й вологості повітря. До речі, основні посіви сої в США зосереджено в дельтах річок Міссісіпі та Огайо, де ця культура займає 38–47% у структурі фермерських посівів. Регіони посівів сої у Бразилії й Аргентині, як і в США, теж не обділені сонячними днями й високою відносною вологістю повітря в період цвітіння цієї культури, що, мабуть, і є вирішальним під час формування її врожаю. Крим чи Херсонська область України також мають удосталь сонячних днів, але відносна вологість повітря тут часто падає до 30%. Тому цілком можна погодитися з тими, хто вважає, що гідротермічний коефіцієнт є основним стримуючим чинником зростання врожайності сої в Україні. У Південних областях України і в Автономній Республіці Крим за умови застосування зрошення, напевно, можна буде вирощувати достатньо високі й сталі врожаї цієї культури.

В Лісостепу України за врожайності зерна сої 12 ц/га збирають 15 ц к.о. і 2,64 ц/га перетравного протеїну, що еквівалентно 20,7 ц кормопротеїнових одиниць (КПО). Якщо врожайність вегетативної маси сої у фазі повного наливання зерна досягає 180 ц/га (що цілком реально для зони Лісостепу України та інших регіонів), з 1 га збирають 59,6 ц к.о. і 6,44 ц перетравного протеїну, що еквівалентно 62,0 ц КПО. Щоб одержати таку кількість КПО в зерні, треба мати його врожайність утричі вищу, ніж нині, тобто — 36 ц/га .

Заслуговує на увагу досвід Інституту тваринництва УААН із застосування спільних посівів кукурудзи та сої для заготівлі силосу худобі. Тут відпрацьовано норми й спосіб висівання зерна обох культур, визначено їх гібриди та сорти, агротехнічні параметри вирощування спільних посівів цих культур, строки скошування, технологію заготівлі силосу і його використання в раціонах ВРХ.

Застосування в дослідному господарстві “Кутузівка” сої у спільних посівах із кукурудзою дало змогу в 2003–2004 роках підвищити врожайність силосної маси на площі 118 га в середньому з 232 ц/га до 261 ц/га, або на 12,5%, і заготовляти 2,5–3,0 тис. т високоякісного силосу.

Кукурудзяно-соєві силоси, порівняно з кукурудзяними, мають меншу активну кислотність, а за вмістом кислот і їх співвідношенням належать до І класу. В такому силосі, порівняно з кукурудзяним, міститься більше сирого протеїну й жиру в 1,39 раза, а перетравного протеїну — на 56% (табл.), що має велике значення для якісного балансування раціонів корів. А для високопродуктивних корів це має надзвичайно важливе значення, оскільки в разі використання звичайного кукурудзяного силосу виникають великі проблеми під час балансування їхніх раціонів за перетравним протеїном і жиром відповідно до деталізованих норм годівлі.

Ефект від застосування кукурудзяно-соєвого силосу отримують не лише за рахунок кращого забезпечення корів протеїном і жиром, а також і внаслідок наявності у вегетативній масі сої біологічно активних речовин, що позитивно впливають на жирномолочність корів і функцію їх відтворення.

У наших дослідах, проведених в ДГ “Кутузівка” в 2004–2005 роках, за повної заміни кукурудзяного силосу в раціонах корів на кукурудзяно-соєвий, їх середньодобові надої зростали з 22,5 кг до 24,6 кг, або на 9,3%, а жирномолочність корів підвищилася з 3,70% до 3,90%, або в 1,05 раза.

Заготівля кукурудзяно-соєвого силосу з господарського погляду дуже ви-гідна. На підтвердження цього можна навести такі розрахунки. В умовах ДГ “Кутузівка” прибавка врожайності силосної маси в кукурудзяно-соєвих посівах у межах 12,5% давала додаткові 29,0 ц/га врожаю силосної маси. Середня вартість 1 к.о. кукурудзи на викошування й зелений корм (яку можуть забезпечити 4 кг зеленої маси) становить 0,16 грн, тому зазначена прибавка врожаю за вартістю еквівалентна 116 грн/га. Але й це не все. Соя, завдяки біологічній фіксації атмосферного азоту, на кожному гектарі залишає після себе 90 кг цього цінного хімічного елементу, що є суттєвим джерелом додаткового прибутку від її застосування. Ця кількість азоту еквівалентна 260 кг аміачної селітри, ринкова вартість якої перевищила нині 1000 грн/т. Отже, фактичний прибуток від застосування спільного посіву кукурудзи й сої з розрахунку на 1 га можна оцінювати, враховуючи вартість додаткової продукції, сумою до 380 грн. Це практично та сама сума, яку аграрії витрачають додатково на закупівлю насіння сої, його висівання тощо.

Проте, як показали наші дослідження, економічна ефективність застосу-вання кукурудзяно-соєвих посівів на силос простежується чіткіше, якщо врахо-вувати результати згодовування кукурудзяно-соєвого силосу високопродуктивним коровам. У наших дослідах на 1кг кукурудзяного силосу було одержано 0,33 кг молока жирністю 3,62%, а на 1 кг кукурудзяно-соєвого силосу — 0,38 кг жирністю 3,84%. Тобто, у першому випадку 1 кг силосу забезпечив 0,35 кг мо-лока із заліковою жирністю 3,4%, а в другому — 0,43 кг.

В умовах ДГ “Кутузівка” з 1 га посіву кукурудзи одержали 198 ц силосу, або 37,6 ц КПО, а з такої самої площі кукурудзи й сої — 222 ц силосу, або 48,8 ц КПО, що більше на 29,8%. Це свідчить, що кукурудзяно-соєвий посів на трети-ну продуктивніший порівняно з одновидовим посівом кукурудзи.

Дальші підрахунки засвідчили, що з 1 га посіву кукурудзи на силос було вироблено 69,3 ц молока із заліковою жирністю 3,4%, а з такої самої площі під кукурудзою й соєю — 95,5 ц, або більше на 26,2 ц (37,8%).

За реалізаційної ціни на молоко 1,3 грн/кг вартість додаткової продукції ферми з розрахунку на 1 га кукурудзяно-соєвого поля сягає 3406 грн. За мінусом додаткових затрат на закупівлю насіння сої, його висівання, перевезення додаткового врожаю зеленої маси, заготівлю силосу й, можливо, інші затрати чистий прибуток на 1 га спільного посіву кукурудзи й сої сягає 3000 грн/га, якщо врожай використовувати у вигляді силосу в раціонах високопродуктивних корів.