Сторінка
3

Кесарів розтин як метод профілактики статевого травматизму при дистоції

день після родів було виділено патогенні мікроорганізми. Більше третини корів, які перенесли важкі роди, виявилися непридатними для подальшого племінного використання. Тільки 50% тварин знову прийшли в охоту через 6–8 тижнів, а в 6,6% корів спостерігався анеструс. При порівнянні результатів запліднюваності корів після кесаревого розтину і після насильного витягування плоду через родові шляхи встановлено, що після першого, найскладнішого, плодючість зберігалася в 73% випадків, а в разі природного завершення важких родів (народження теляти) тільність наставала в 78% випадків. Помітне зниження плодючості спостерігали в корів, у яких плід гинув на самому початку рододопомоги. Поряд із зростанням травматизму органів розмноження самок у резуль-таті дистоції, так само як і раніше, реєструється значний відсоток родових травм, пов’язаних із некваліфікованою, грубою акушерською допомогою. Тут визначається явне відставання практики від теорії, тобто опрацьовані методи акушерської допомоги, аж до кесаревого розтину, дуже повільно впроваджуються у повсякденну практику спеціалістів ветеринарної медицини. За А. П. Студенцовим, родові травми поділяються на: розриви й перфорації матки (руптури); розриви вульви (статева щілина) й піхви; травми тазового поясу (переломи, вивихи кульшового суглоба, розтягування, паралічі тощо); виворіт і випадіння матки й пов’язане з цим додаткове травмування органу; травми кишківника (з випаданням і без випадання з черевної порожнини); скручування (заворот) матки; післяродовий цервіцит; гематоми й запальні набряки родових шляхів; залежування після родів. Із післяродових захворювань А. П. Студенцов відзначає сублінволюцію матки й післяродовий парез, а також захворювання, які пов’язані з патологічним станом центральної нервової системи тварини або з інфікуванням і запаленням родових шляхів і матки. У сучасних умовах ведення промислового тваринництва спостерігаються всі перераховані травми органів розмноження самок в різному поєднанні й різної тяжкості. Причому, згідно з численними даними, кількість важких отелень продовжує збільшуватися, що має насторожувати як зооінженерів-селекціонерів, так і лікарів-гінекологів ветеринарної медицини. На думку зарубіжних спеціалістів, травми родових шляхів та їх лікування є серйозною проблемою для всіх видів тварин. Найчастіше ця група травма-тизму, на їхню думку, реєструється у первісток і рідше — у корів. Особливі наслідки можуть мати порушення акту сечовиділення, які можуть бути пов’язані з пораненням тканин органів тазової порожнини, а також запальними набряками й гематомами, які перетискають сечовивідний канал або безпосередньо сечовий міхур. Прогноз у деяких випадках визначається як сумнівний або несприятливий. Такі тварини знижують молочну продуктивність (25%) і втрачають відтворну здатність (45%). Також відмічено, що поряд зі збільшенням відсотка безплідності після отелення та вимушеного забою маточного поголів’я в чотири рази збільшується падіж молодняку. Великі економічні збитки, що їх завдають патологічні роди, призвів до необхідності вжити низку профілактичних заходів. Так, у деяких країнах світу ведуться широкі планові дослідження з прогнозування важких отелень. У нашій країні також організовано конкретну роботу з профілактики важких отелень шляхом добору телиць для поповнення основного стада маточного поголів’я з урахуванням легкості отелення їхніх матерів. Велика різноманітність родових травм призводить до втрати відтворних і продуктивних якостей тварин племінних господарств і молочних комплексів. Проблема профілактики родового травматизму, як жодного іншого, вима-гає узгодження наукових досліджень і практичної допомоги ветеринарній і зооінженерній наукам. Це, насамперед, стосується організації цілеспрямо-ваної племінної роботи з метою скорочення кількості важких родів у тварин, кваліфікованої допомоги при патологічних родах, проведення планових заходів профілактики ендометритів та інших захворювань і, що особливо важливо, створення високоефективної ветеринарно-санітарної служби на всіх пунктах відтворення (родильні відділення, пункти штучного запліднення, держплемстанції тощо). Через те що, як уже зазначалося, найближчими роками не передбачається зниження рівня дистоції при відтворенні сільськогосподарських тварин, а швидше — навпаки, актуальним стає подальше удосконалення й впровадження у виробництво цілої низки абдомінальних операцій і, перш за все, кесаревого розтину як прийому, що застосовується при найскладніших випадках патологічних родів. Однак цей досвід, на жаль, не дістав значного поширення, незважаючи на великі втрати маточного поголів’я через патологічні роди. Так, за даними С. Зільбермана, на кожні 400 корів щорічно від патологічних родів гине 6–8 тварин, або 1,5–2%. Цей відсоток, поза сумнівом, останніми роками зріс унаслідок організації активної племінної роботи, появою нових порід худоби, а також з гіподинамією, яка пов’язана з утриманням цих тварин на прив’язі. Кесарів розтин належить до числа невідкладних хірургічних операцій при патологічних родах. Успіх операції в кожному конкретному випадку зале-жить від кваліфікації та оперативності спеціаліста. Чим швидше буде надано допомогу, тим вірогідніший успіх. Особливу оперативність слід виявляти в тих випадках, коли встановлено, що плід живий і нормально розвинутий. Протягом останніх років значно зросли можливості спеціалістів у виборі засобів для надання допомоги при патологічних родах. Також розширилися й показання для проведення кесаревого розтину. Ця операція почала посідати основне місце серед згаданих вище операцій, однак ми повністю поділяємо думку французьких спеціалістів (Biet Francois, Alfred, Henri), що кесарів розтин все-таки слід виконувати за достатніх підстав. Тому, коли плід уже мертвий і показання відносні, а не абсолютні для проведення кесаревого розтину, необхідно визначити доцільність його виконання, але це не повинно бути приводом для нерішучості й відкладення операції, адже найчастіше вона залишається останнім шансом.