Сторінка
1

Комплексний захист ріпаку від шкідників

Ріпак є джерелом рослинної олії, яку використовують у багатьох галузях промисловості, а також цінним кормом для худоби (насіння його містить 40–47% жиру, 20 — білка, 5,5–6,5% клітковини). Одержувана при переробці ріпакового насіння олія надзвичайно корисна для людини, оскільки до її складу входить значна частина гліцеритів ненасичених жирних кислот, що зменшують можливість тромбування, ефективно протидіють серцево-судинним захворюванням, зменшують і регулюють вміст холестерину в крові.

Вирощування озимого та ярого ріпаку в Україні доволі вигідне. Тому є всі підстави вважати, що в недалекому майбутньому продукти його переробки посядуть одне з чільних місць як у структурі вітчизняного виробництва, так і на світовому аграрному ринку. Сприятливі умови для розширення посівних площ обох форм ріпаку мають господарства Вінницької, Волинської, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, ярого — Кіровоградської, Полтавської, Сумської та більшості південних областей.

На ріпаку мешкає близько 50 видів шкідників, з яких найбільшої шкоди завдають багатоїдні (озима совка, капустянка та ін.), а також комплекс олігофагів, що живляться на капустяних культурах та бур’янах.

Сходи й молоді рослини озимої форми в осінній період пошкоджує ріпаковий пильщик. Його личинки інколи повністю об’їдають листя, залишаючи самі жилки й черешки. На цьому етапі розвитку культури шкодять також капустяні (хрестоцвіті) блішки та інші комахи-фітофаги.

Навесні значної шкоди ярому ріпакові завдають капустяні блішки (за масової появи вони зріджують сходи), а також матовий мертвоїд.

Протягом вегетації листя ріпаку пошкоджують гусениці капустяного й ріпакового біланів, личинки ріпакового пильщика, жуки й личинки ріпакового листоїда. У стеблах живуть личинки капустяного прихованохоботника.

Украй небезпечними є шкідники генеративних органів. Бутони й квітки пошкоджують ріпаковий квіткоїд, квіткові бруньки — жуки ріпакового прихованохоботника. Стручки й насінини пошкоджуються личинками стручкової (опаленої) вогнівки, капустяної стручкової галиці.

Значної шкоди завдає ріпакові бурякова нематода. За значного зараження нею грунту врожай знижується на 50 і більше відсотків.

Останніми роками на посівах озимого і ярого ріпаку в господарствах країни найбільш поширеними й шкодочинними були капустяні блішки, ріпаковий квіткоїд, ріпаковий пильщик, стебловий капустяний прихованохоботник, чисельність яких часто перевищувала економічні пороги шкодочинності (табл.). Траплялися й капустяні (хрестоцвіті) клопи, які в господарствах Вінницької, Київської, Чернігівської, інших областей заселяли від 5 до 60% рослин, пошкоджуючи їх у слабкому та середньому ступенях. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Чернівецькій областях також виявлялися пошкодження культури капустяною стручковою галицею — 6–14% рослин, 5–25% стручків за чисельності 5–10 личинок у стручку. В цих умовах, поза сумнівом, мали місце значні недобори врожаю насіння.

Отже, захист посівів ріпаку від шкідників — це складова технології отримання високих його врожаїв кращої якості. Найефективнішими є інтегровані системи захисту, що раціонально поєднують організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні й біологічні заходи.

Істотне значення в обмеженні чисельності шкідників ріпаку мають організаційно-господарські та агротехнічні заходи.

Посіви озимого ріпаку в сівозміні слід розміщувати після попередників, що рано звільняють поля, достатньо удобрені або залишають великий запас поживних речовин і вологи: багаторічні бобові трави, рання картопля, горох, вико-вівсяна суміш на зелений корм, льон, озимі зернові. Кращими попередниками ярого ріпаку є картопля, зернові культури. Обов’язково слід передбачати просторову ізоляцію на 1 км від полів, де минулого року вирощували капустяні культури. Не можна допускати повернення ріпаку на те саме поле після капустяних культур чи цукрових або кормових буряків раніше ніж через 5 років у зв’язку із загрозою розмноження спільного для цих культур небезпечного шкідника — бурякової нематоди. Своєчасна боротьба з бур’янами на всіх культурах сівозміни забезпечує знищення дикорослих видів капустяних, які є джерелом розмноження шкідників ріпаку.

Протруєння очищеного й каліброваного насіння ріпаку Чинуком, 20% т.к.с. (2 л/т), або Космосом 250, т.к.с. (8 л/т), сприяє обмеженню чисельності шкідників на сходах.

Висівати ріпак слід в оптимальні строки, не допускаючи надранніх — для озимого й пізніх — для ярого. У першому випадку посіви густо заселяються шкідниками, у другому — дуже чутливі до пошкоджень капустяними блішками та іншими шкідниками сходів. На переважній частині території України найоптимальніші строки сівби озимого ріпаку припадають на 15–30 серпня. Ярий же ріпак найкраще сіяти одночасно з ранніми зерновими культурами або відразу після їх висівання.

Важливу роль у підвищенні стійкості рослин до пошкоджень шкідливими комахами відіграє дотримання оптимальних норм висівання, глибини загортання насіння, системи удобрення.

Сходи озимого та ярого ріпаку проти капустяних блішок можна обприскувати Децисом (Штефесином), 2,5% к.е. (0,3 л/га), Фастаком, 10% к.е. (0,1–0,15 л/га), Ф’юрі, 10% в.е. (0,1 л/га), Сумі-альфа, 5% к.е. (0,3 л/га), Альфагардом 100, к.е. (0,15 л/га), а в період утворення 2–4 листків на озимій формі проти ріпакового пильщика, ріпакового листоїда, гусениць капустяного білана, капустяного прихованохоботника — Золоном, 35% к.е. (1,5–2 л/га), або Децисом (Штефесином, 0,3 л/га), або Ф’юрі (0,1 л/га).

Навесні під час відновлення вегетації озимого ріпаку проти капустяних блішок посіви обробляють тими самими інсектицидами, що й сходи.

У період фази 4–6 листків — початку бутонізації проти ріпакового квіткоїда, ріпакового листоїда, ріпакового клопа, ріпакового пильщика, стеблового капустяного й ріпакового прихованохоботників і капустяного білана посіви обробляють Децисом (Штефесином), 2,5% к.е. (0,3 л/га), Золоном, 35% к.е. (1,5–2 л/га), Карате 050 ЕС, к.е. (0,1–0,15 л/га), Сумі-альфа, 5% к.е. (0,3 л/га), Фастаком, 10% к.е. (0,1–0,15 л/га), Ф’юрі, 10% в.е. (0,1 л/га) або Бульдоком, 2,5% к.е. (0,3 л/га). На ярому ріпаку проти квіткоїда рекомендований також Фуфанон, 57% к.е. (0,6–0,8 л/га).