Сторінка
5

Розвиток пізнавальних інтересів молодший школярів у навчальному процесі на уроках музики

Відомо, що дитина приходить до школи з великим бажанням навчатися. Перші дні перебування в школі викликають великий інтерес у дітей: їм дуже цікаво слухати розповіді вчителя, виконувати та розв'язувати різні завдання. Проте з часом у деяких з них прагнення до навчання поступово згасають або й зовсім зникають.

Як пробудити в учнів допитливість і цікавість - це питання турбує кожного вчителя.

Працюючи над цією проблемою, необхідно звертати увагу на умови і шукати шляхи формування і розвитку пізнавальної активності молодших школярів.

Істотну роль у формуванні розвитку у школярів інтересу до навчання відіграють їхні потреби (у пізнанні, діяльності, спілкуванні, самоствердженні).

З того моменту, коли в дитини виникає орієнтувальний рефлекс на явище і події навколишньої дійсності, вона починає пізнавати світ. Поступово, в міру ознайомлення дитини з багатьма предметами і явищами, орієнтувальний рефлекс трансформується в орієнтувально-дослідницький.

Пізнавальна потреба - прагнення до набуття знань, потреба в навчанні як діяльності, у процесі якої і задовольняється пізнавальна активність.

Потреби в пізнанні, діяльності формуються через потребу в спілкуванні, що сприяє встановленню різноманітних зв'язків першокласника з оточуючими людьми, зокрема з ровесниками, стимулює обмін знаннями і досвідом, почуттями і думками. Ця потреба спонукає дитину рахуватися з іншими людьми, зважати на їхні думки й оцінки, очікувати схвалення своїх дій і вчинків. Так поступово виникає і формується досить складна і життєво важлива потреба в самоствердженні.

З приходом дитини до школи потреба в самоствердженні виявляється в бажанні посісти належне місце в класному колективі, відігравати помітну роль серед однокласників, товаришів. Якщо згадана потреба задовольняється, учень відчуває втіху, що посилює інтерес до навчальної діяльності. У тих випадках, коли потреба у самоствердженні не реалізується, це викликає у дітей негативні афективні переживання і відповідні їм форми поведінки: підвищену вразливість, упертість, замкнутість, емоційну нестійкість тощо.

З перших днів навчання потрібно організувати в класі творче, духовне колективне життя, в якому діяльність кожного учня дарує йому радість активного пізнання, сповнює щастям спілкування з ровесниками.

Організація такого колективного життя передбачає, щоб кожен учень сприймав колектив як сферу вираження самого себе, як поле, де найповніше можна самостверджуватися, а це, у свою чергу, є вагомим фактором формування пізнавальної активності першокласника, його інтересу до навчальної діяльності.

Отже, інтерес до навчальної діяльності істотною мірою залежить від особистісних якостей учня, його основних життєвих потреб і прагнень.

Належність людини до певного суспільства, класу певним чином позначається на її особистості і діяльності. Особистість першокласника формується під впливом зовнішніх умов життя. На формування цієї особистості, крім соціальних факторів, мають вагомий вплив і біологічні. Ці фактори не можна протиставляти, вважаючи їх незалежними один від одного. Те, що набуває особистість першокласника у результаті впливів навколишнього середовища, й те, що є в індивіди від природи, тісно пов'язані між собою. Дитина формується під впливом зовнішніх умов життя й діяльності через внутрішні умови, тобто природні та набуті за життя якості, які вона має.

Духовне багатство учня першого класу як особистості, його погляди, потреби та інтереси, спрямованість та різні здібності багато в чому залежать від того, в яких умовах формується він у дошкільні роки. Майбутньому вчителеві слід добре знати ці умови та враховувати їх у своїй навчально-виховній діяльності.

Дитина, народившись, поступово стає особистістю під впливом ряду факторів. Досить давно педагогіка дійшла висновку, що основними факторами формування особистості є спадковість, середовище і виховання. У різні періоди розвитку суспільства педагогіка по-різному трактувала роль та співвідношення їх у формуванні людини. Найвиразніше у цьому трактуванні видно тенденції протиставлення в різних варіантах біологічного та соціального фактора.

Вчені вважають, що в процесі життя індивіда відбувається взаємодія його з навколишнім середовищем, яке впливає на нього, але зовнішні обставини впливають на дитину через внутрішні умови (через ті якості, що в неї сформувалися раніше). При цьому в організмі, що розвивається, можуть виникнути суперечності між вимогами, які ставлять життя та суспільство до особистості, і тим, чим вона вже володіє. Звідси прагнення дитини до подальшого пізнання світу, до збагачення свого досвіду.

Опираючись на це, вчитель повинен пам'ятати, що хоч який матеріал ми б вивчали, завжди маємо використовувати попередній досвід учнів. Це робиться за допомогою запитань і забезпечує активне сприйняття матеріалу з навчання музичної грамоти.

Основні умови успішного сприйняття:

- активізація наявного досвіду;

- встановлення зв'язків між відомим і невідомим;

- збагачення знань учнів.

Учитель має знати, що в учнів може бути спотвореним сприйняття –ноту сі писати штилем вверх, а не вниз. Замість слова октава пишуть оттава і т.д.

Для запобігання таким випадкам необхідно:

- привертати увагу дітей до таких випадків;

- упереджувати помилки дітей;

- вчити розрізняти елементи.

Пізнавальна активність першокласника зумовлюється провідною закономірністю психічного розвитку людини - індивідуальністю. Відомо, що найважливішу роль у навчанні відіграє правильно організований пізнавальний процес. Якщо він відповідає особливостям психічного складу кожного учня, тоді створюються сприятливі умови для успішного сприймання і засвоєння матеріалу з навчання музичної грамоти. В іншому випадку виникає суперечність між навчанням і рівнем розвитку. Тож, чим точніше орієнтується педагог в індивідуальних особливостях дітей, тим краще визначить у кожній конкретній ситуації відповідний підхід до учня.