Сторінка
2

Записи та публікації музичного фольклору від ХVІ до першої половини XIX ст.

До пізніших видань цього типу належать збірники М.Маркевича "Южно-руські пісні з голосами" (1857), А.Єдлічки "Собрание малороссийских народных песен" (в 2-х ч., 1660-1861), С.Карпенка "Васильковский соловей" (1864) та ін. Зміст цих збірок відображав інтереси освіченої публіки, яка цікавилася переважно лірикою, жартівливими піснями та народними романсами.

Першою збіркою українських мелодій, де простежуються риси науково-пізнавального характеру, було видання А.Коціпінського "Пісні, думки і шумки українського народу на Подолі, Україні і в Малоросії" (1861). У збірці містяться вказівки на джерела, подаються деякі варіанти.

До збірників, які також орієнтовані на наукові потреби, належать "Українські народні пісні, видані коштом О.Баліної" (1863), "Народні пісні з голосом" О.Гулака-Артемовського (1868), "Двести шестнадцать народных украинских напевов" О.Рубця (1672). Словесні тексти цих пісень теж були записані лінгвістично точно, трапляються змінні розмір переважають пісні селянського походження. А в збірнику С.Гулка-Артемовського зроблені спроби запису багатоголосся, позначений темп та характер, порушені питання методики запису народних пісень, подає відомості про попередні видання. Цей збірник опинився в центрі уваги багатьох фольклористів та композиторів.

У другій половині XIX ст. чітко окреслилися певні зрушення у збирацькій та видавничій діяльності. Розпочинається упорядкування збірників із науковою метою: з являється усвідомлення вартості народних мелодій поза обробкою, формується науково-етнографічна методика збирання та вивчення народної музичної творчості. Склалися два типи видань. Перший - жанровий ("Чумацкие песни" І.Рудченка, 1874), другий - регіональний ("Покуття" О.Кольберга, 1882-1889). Але ще виходили в цей час збірники, в яких поєднувалися ці принципи - жанрово-регіональні.

Діяльність М.Лисенка як фольклориста була вершиною культурно-аматорського стану збирання української народної музики і разом з тим розпочинала другий етап - етнографічний, хоча значний внесок у другий етап уже зробили А.Коці пінський та С.Гулак-Артемсвський. Сім випусків "Збірника українських пісень" (1868-1911) М.Лисенка заклали інтонаційні основи української композиторської школи, а з іншого боку - це був власне етнографічний підхід у збиранні та публікації народномузичного матеріалу. Тут уже була виставлене правильне тактування, широкий жанровий спектр, паспортизація, коментування співу, виставлення варіацій. Усе це складало свідоме аквтетничне збереження народної мелодії. Як не той час, записи Лисенка відзначаються точністю фіксації ритму й ладу.

Основною прикметою записів М.Лисенком народних пісень є те, що він їх переважно записував від інтелігенції. Серед інформаторів Лисенка були І.Франко, Леся Українка, І.Карпенко-Карий, М.Садовський, М.Заньковецька та ін. Лисенко вперше почав систематично записувати і багатоголосі пісні.

Між 1886-1903 рр. М.Лисенко опублікував 12 хорових десятків - народні пісні в обробці для хору. У збірці “Молодощі” вміщено 25 ігрових пісень з списом виконання та 13 веснянок в обробці для однорідного хору з фортепіано. Ця збірка була першою, орієнтованою для шкільних потреб.

М.Лисенко також опублікував свої записи народних пісень і у зводі П.Чубинського "Труды етнографическо-статистической експедиции в Западно-русский край". Так в 3 томі надруковані календарні пісні, а в 4-му - весільні.

М.Лисенку також належить пріоритет запису мелодій українських дум. Власне думи він записав від відомого на той час кобзаря Остапа Вересам

Протягом свого життя М.Лисенко опублікував понад 700 народних меле дій, а всього записав понад півтори тисячі народних пісень. Найкраще оцінив фольклористичну діяльність М.Лисенка К.Квітка: "Кожне джерело треба розглядати і оцінювати з увагою на час, осередок і загальний рівень розвою наукових понять і поглядів у тім осередку і в тім часі, а проти загального рівня музично-етнографічних понять у тогочаснім українськім осередку Лисенко був велетнем".

Література

1. Іваницький А. Українська народна музична творчість: Навч. посібник. - К.: Муз. Україна, 1990. - С.17-24.

2. Іваницький А.І. Українська музична фольклористика (методологія і методика/: Навч. посібник. - К.: Заповіт, 1997. - С.72-81.

3. Березовський І. Українська радянська фольклористика. Етапи розвитку і проблематика. - К., 1968.

4. Правдюк О. Українська музична фольклористика. - К., 1978.

5. Василенко 3. З історії української музичної фольклористики кінця ХVIII - середини XIX ст. (Живі сторінки української музики: Статті, дослідження, публікації (Упоряд. Л.Б.Архімович, Т.В.ШезШер. - К., 1965. - С.9-55.

6. Правдюк С.А. Фольклористика // Історія української музики в шести томах. Т.1.: Від найдавніших часів до середини XIX ст. / Л.Б.Архімович та ін. - К., 198°. - С. 39.3-403.