Сторінка
2

Життєвий та творчий шлях Л.Зизанія

У соборній грамоті Київського митрополита Михайла Рагози і духовних властей про відлучення від церковного клиру Стефана Зизанія та братських попів Василія й Герасима, обвинувачених у єресі (січень 1596 р.), наказується, щоб усі «Стефана Зизанія за чоловЂка простого, чимъ онъ и есть, свЂтскимъ мЂли .» 30. Можливо, Зизанії справді походили із звичайної міщанської сім’ї, яка мала якісь споріднені зв’язки з українським шляхетським родом Тустановських 31 (котрі належали до герба Пилява 32). Однак питання про місце народження Лаврентія (Тустановичі, Тустань, Потелич) залишається відкритим, але документально доведено, що він — виходець із Галичини 33. Вважається, що прізвище Зизаній — переклад грецькою мовою прізвища Кукіль 34 (гр. ξιξάνιον — «кукіль, бур’ян»), під яким іноді згадується Стефан Зизаній у тодішніх творах 35.

Однак ще ніхто не виявив і не опублікував юридичних документів, у яких би Л. Зизаній, його брат і родичі виступали під прізвищем Куколь (Kąkol). Нам здається, що Куколь (Kąkol) — це прізвисько тільки Стефана Зизанія, яким дошкульно називали його католицькі полемісти, використавши звукову подібність прізвища Зизаній до зазначеного грецького слова. Антропонім Зизаній, можливо, пов’язаний із українським діалектним словом зизий «косоокий» (СУМ, III, 566) і не є перекладом грецькою мовою українського слова. Прізвище Зизень побутує тепер на Закарпатті. Народився Лаврентій Зизаній в 50—60-х роках XVI ст. (точна дата невідома).

Л. Зизаній був високоосвіченою людиною свого часу, свідченням чого є не тільки його твори й переклади з грецької мови, але й відгуки про нього сучасників. Зазначений вище проігумен Манявського скиту Леонтій на прохання львівського міщанина М. Золотарука відповідав: «Ваша мил. потребуете жебы казнодей з наукою грецкою и латинскою и словенскою былъ и друкарки і тексту писма святаго вядомъ и Богословіи . БарзЂй бымъ раилъ вашимъ милостямъ до мЂстькой церкви его мил. Господина отца Лаврентія Зизанія одискати». Передмова до опублікованої 1623 р. Києво-Печерською лаврою книги «Іωанна Златоустаго . БесЂды на ді Посланій ст̃гω . Павла» редактором видання називає «бл̃гоговЂнна мужа, словεснЂйша Дїдаскала и вЂтію, художнаго же Єллино Грεчεскаго Азыка оумЂнїε и искусство стАжавша, прεч(с)тного ω(т)ца Кv(р) Лаврεнтїа Зεзанїа [!] Тустановского, прεсвvтεра, . и проповЂдника» 37. У передмові до книги «Ст̃гω оца . Андрεа . Тлъкованїε на Апокаліψїн(ъ) .», надрукованої 1627 р. в Києві, зазначається: « . Ω(т) Єллїнскагω сію многотруднЂ истлъкова Прεчεстный въ Прεсвvтεрεх(ъ) Г(с)днъ Отεц(ъ) Лаvрεн(ъ)тїй Зизанїа Тустановскїй, Мужъ Єллинскихъ и Славεнскихъ искусный Дїдаскалъ, и ПроповЂдникъ .».

Невідомо, де Зизаній здобув освіту. Беручи до уваги те, що після повернення до Львова від князів Соломерецьких Л. Зизанія запросив до себе в м. Ярослав (тепер у Жешівському воєводстві ПНР) князь О. Острозький, М. Возняк робить здогад, що наш філолог навчався в Ярославській єзуїтській колегії, в фундації якої брала участь княгиня Анна Острозька 39. Не менш імовірно, що Л. Зизаній навчався в якійсь православній школі, зокрема Острозькій. Як видно з листа Львівського братства до константинопольського патріарха Ієремії від 6 лютого 1592 р., Зизаній викладав у Львівській братській школі, але братство відпустило «дидаскаловъ, Кирила в градъ Виленскій Лаврентія же въ градъ Берестейскій» 40, тобто в Брест.

Протягом трьох років (1592—1595) Зизаній викладав у Берестейській школі. В 1595 р. він переїхав на роботу до Віленської братської школи, ректором якої був його брат Стефан.

Викладав він у згаданих школах, без сумніву, церковнослов’янську («словенську») та грецьку мови. Наслілком його педагогічної роботи були його славнозвісні твори, надруковані 1596 р. у Вільні: «Грамматіка словεнска .», «Наука ку читаню и розумЂню писма словε(н)ского .», а разом із нею — «Лексис, СирЂчь РεчεнїА, ВъкратъцЂ събран(ъ)ны. И из словε(н)скаго языка на просты(й) Рускїй діАле(к)тъ Истол(ъ)кованы. Л, Z».

Те, що в період виходу в світ цих творів Зизаній був викладачем, засвідчує П. Беринда в післямові до свого «Лексикона» 1627 р., де згадує словник « .Лаврεнтїа Зизанїи тогда Дідаскала, нинЂ же прεсвvтера .» .

Весною 1597 р. князь Б. Соломерецький запросив Л. Зизанія у свій маєток Баркулабово (біля Мінська), де син вельможі «князь Богдан именем Исакий . почал учитися по руску грамоте и по кгрецку; а был бакаларем пан Лаврентий Зизаний, человек навченый, з места Виленского прибавленый» .

У квітні 1600 p. молодого князя «взявши з науки от Лаврентия зараз же дано до науки Латинския, до пана Максима Герасимовича Смотрицкого» 44. Деякий час учений залишався у Львові, але на запрошення князя Олександра Костянтиновича Острозького Л. Зизаній переїхав до м. Ярослава, де навчав його синів. Але після смерті князя в 1602 р. мати дітей «Анна Костчанка, латинскія сущи вЂры, къ своей вЂры ихъ обратити хотя, учителя ихъ православнаго іерея Лаврентіа Зизанія Тустановскаго и отъ нихъ и отъ церкве Ярославскіа изгна .». Про життя й діяльність Л. Зизанія протягом наступних десяти років документів не виявлено. Очевидно, він був де-небудь священиком або домашнім учителем у шляхетських родинах. У 1612 р. князь Іоаким Корецький та його дружина Анна Ходкевичівна запросили Л. Зизанія бути священиком при соборній церкві в м. Корець (тепер у Ровенській області), давши йому право на всі прибутки від належних до неї маєтків (у документі Зизаній називається протопопом) 46. У Корці він перебував принаймні до 1618 р.: ця дата зазначена в рукописі Зизанієвого «Поучεнїя пры погрεбЂ Софіεи, кнАгынї Чарторыской» — «списаное мно(ю) в(ъ) Корцу лЂта ≠ахиі Мая и̃і» 47.

Архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький, що організував у лаврі книгодрукування й зібрав гурток учених, у який входили З. Копистенський, П. Беринда, Т. Земка, О. Митура та ін. діячі української культури та освіти, близько 1619 р. запросив до Києва й Л. Зизанія. 1623 р. з лаврської друкарні вийшли « .Іωанна Златоустаго . БεсЂды на д̃і Посланій . ап(с)ла Павла», в редагуванні яких брав участь Зизаній, а 1625 р.— його переклад (із грецької мови) книги « . Андреа архїєп(с)па Кεсарїа Каппадокіискїа. Тлъкованїε на Апокалvψін(ъ) .». У Києві він займався й проповідницькою діяльністю.