Сторінка
1
Івано-Франківщина славиться відомими літераторами, письменниками та поетами. Ось тільки деякі з них:
Юрій Андрухович. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису "Перевал" (1991 – 1995). Співредактор часопису тексту і візії "Четвер" (1991 – 1996).
Творчий доробок Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне і прозове.
Поетичний дебют Ю.Андруховича відбувся в першій половині 80-х рр., і завершився виходом у світ збірки "Небо і площі" (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж таки року А. разом із В.Небораком та О.Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від "бурлеск – балаган – буфонада"), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося – від чогось на кшталт "внутрішнього таємного ордена" до "прикладної квазіфілософії життя". Проте друга поетична збірка Андруховича ("Середмістя", 1989) носить швидше не "бубабістський", а "елегійно-класицистичний" характер. Вповні "балаганно-ярмарковою" можна вважати натомість третю збірку – "Екзотичні птахи і рослини" (1991), яка волею автора мала б носити підзаголовок "Колекція потвор".
Поетичне річище Андруховича вичерпується десь наприкінці 1990р. і завершується друкованими поза збірками циклами "Листи в Україну" ("Четвер", №4) та "Індія" ("Сучасність", 1994, №5). Домінантою поетичної картини А. в усі періоди його творчості видається напружене шукання "духовної вертикалі буття", суттєво занижене тенденцією до примирення "вертикального з горизонтальним". Звідси – стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна "ліричного героя" щоразу новою "маскою".
З прозових творів Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань "Зліва, де серце" ("Прапор", 1989) – майже фактографія служби автора у війську, своєрідна "захалявна книжечка", що поставала під час чергувань у вартівні. 1991р. з'являється друком параісторичне оповідання "Самійло з Немирова, прекрасний розбишака" ("Перевал", №1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до маґічного і надзвичайного. Романи "Рекреації" (1992), "Московіада" (1993) та "Перверзія" (1996) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень "фізики в метафізику" і навпаки. Усі романи являють собою доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш (сповідь, "чорний реалізм", тріллер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у "Рекреаціях", один день у "Московіаді", п'ять днів і ночей у "Перверзії".
Есеїстика Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню "книгу спостережень" над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту.
Поезія Юрія Андруховича представлена збірками Небо і площі (1985), Середмістя (1989), Екзотичні птахи та рослини (1991) та циклами віршів "Листи в Україну" (Четвер, № 4), "Індія" (Сучасність, 1994, №5). З прозових творів найперше був опублікований цикл оповідань "Зліва, де серце" (Прапор, 1989) — майже фактографія служби автора у війську. 1991 року з’являється друком параісторичне оповідання "Самійло з Немирова, прекрасний розбишака" (Перевал, №1), що ніби заповідає характерні для дальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і читачем, містификаторство, колажність, еротизм, любов до магічного і надзвичайного (романи Рекреації 1992, Московіада 1993, та Перверзія 1996).
Есеїстика Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню "книгу спостережень" над особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Остання публікація – "Центрально-східна ревізія" у книзі Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу ("Класика", 2001).
Твори Юрія Андруховича перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді окремими книжками, а в США, Швеції, Росії, Австрії, Фінляндії окремими публікаціями. Він є також автором перекладів із польської (Т.Конвіцький), німецької (Р.М.Рільке, Ф.Голер, Ф.фон Герцмановскі-Орландо), російської (Б.Пастернак, О.Мандельштам, А.Кім) та англійської (Шекспірів "Гамлет").
2001 року Юрій Андрухович став лауреатом міжнародних премій Гердера та Фундації Антоновичів.
Твори А. перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії (окремими книжками), США, Швеції, Росії‚ Австрії (окремими публікаціями).
Поезія Андруховича займає чільне місце у творчості легендарних українських рок груп "Плач Єремії" та "Мертвий півень".
Степан Григорович Пушик народився 26 січня 1944 р. в с.Вікторові, Галицького району, Івано-Франківській області в селянській родині. Середню освіту здобув у Вікторовській, Комарівській та Косівській середніх школах , спеціальну - в Тлумацькому сільськогосподарському технікумі та літературному інституті в Москві.
Трудову і творчу діяльність почав з п'ятнадцяти років. Працював рахівником і плановиком-економістом в колгоспах косівського та Верховинського районів Івано-Франківської обл. Служив у армії - після на журналістській роботі. Був головою клубу творчої інтелігенції, керівником літстудії, асистентом, старшим викладачем. Доцентом Київського та Прикарпатського університетів. Степан Пушик обирався Народним депутатом України (1990-1994 рр.). Належав до Народної Ради та Демблоку, голосував за суверенітет на за Акт про проголошення незалежної України. У Верховній раді був членом Комісії культури й духовного відродження, а також - головою підкомісії парламенту.
Завантажити реферат