Сторінка
15
§ суходільний простір – земна територія;
§ водний простір – внутрішні води усередині державних меж і територіальні води в межах 12 морських сил;
§ повітряний простір над державними межами – на висоті до 35 кілометрів;
§ військові і торгівельні судна у відкритому морі;
§ повітряні кораблі, що знаходяться у польоті за межами України;
§ космічні об’єкти під прапором і гербом держави;
§ трубопроводи;
§ підводні кабелі і нафтові морські вишки;
§ території дипломатичних представництв і консульств за кордоном.
Нормативні акти діють за територіальним та екстериторіальним принципом.
1. Територіальний принцип – це дія нормативно-правових актів у межах території держави. Залежно від правового статусу суб’єкта прийняття та його змісту нормативно-правові акти можуть поширюватися на:
§ всю територію України (закони України, нормативні Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України);
§ територію Автономної Республіки Крим (нормативні акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та інших її органів);
§ територію відповідних адміністративно-територіальних одиниць або певну їх частину (рішення органів місцевого самоврядування, розпорядження голів місцевих адміністрацій).
2. Екстериторіальний принцип – це дія нормативних актів поза межами держави. Він відомий як право екстериторіальності держав – порядок, відповідно до якого установи або фізичні особи, що розташовані або перебувають на території іншої держави, розглядаються як такі, що розташовані або перебувають на власній національній території і підвладні законам та юрисдикції власної держави. Правом екстериторіальності користуються військові кораблі та літаки, що із дозволу держави перебування знаходяться на її території, але розглядаються як частина території держави прапора або пізнавальних знаків. Право екстериторіальності завжди використовувалося для обґрунтування дипломатичних привілеїв та імунітетів – особливих прав та привілеїв, якими наділяються дипломати та члени їх сімей.
Згідно ст.7 Кримінального кодексу України 2001р. „Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини”.
На території України застосовується законодавство іноземних держав, якщо це регламентується Конституцією України і законами України, міжнародними договорам з іншими державами. Згідно зі ст.9 Конституції України, Законом України „Про дію міжнародних договорів на території України” укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства України і безпосередньо діють на її території [6, с.314-315].
3.4. Дія нормативно-правового акта за колом осіб.
Суб’єктна сфера дії нормативно-правового акта – це передбачене законодавством коло осіб, на які поширюватиметься його дія [16, с.92].
Тут поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб’єктами відносин, на які розрахований акт. До осіб належать:
а) громадяни держави;
б) іноземні громадяни;
в) особи без громадянства (апатриди);
г) особи з подвійним громадянством (біпатриди);
д) усі внутрішньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні організації, що не користуються правом екстериторіальності.
Види нормативно-правових актів за колом осіб:
1. Загальні – поширюються на все населення (всіх осіб, що перебувають на території держави). Іноземні громадяни та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах, зобов’язані поважати Конституцію і закони України, можуть користуватись тими самими правами та свободами, що й громадяни України (ст.26 Конституції України, Закон України „Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року).
2. Спеціальні – розраховані на певне коло осіб. Одні нормативні акти поширюються на всіх індивідуальних та колективних суб’єктів, інші – лише на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військовослужбовців, вчителів тощо). Іноземці порівняні з громадянами держави у певних правах та обов’язках за деякими винятками – на них не поширюється дія деяких нормативно-правових актів України: іноземці не можуть обирати і бути обраними до державних органів і органів місцевого самоврядування, брати участь у референдумах, бути членами політичних партій України, нести військовий обов’язок тощо.
3. Виняткові – роблять винятки із загальних і спеціальних. Глави держав і урядів, співробітники дипломатичних та консульських представництв, службовці міжнародних організацій (на підставі статутів цих організацій або спеціальних угод), деякі інші іноземні громадяни (члени екіпажів військових кораблів, військовослужбовці військових частин та ін.), що знаходяться на території невласної держави, наділені імунітетом – дипломатичним, консульським та ін. Ці особи користуються особистою недоторканістю. Вони звільняються від юрисдикції держави перебування у питаннях, пов’язаних з їх службовою діяльністю [19, с.331-334].
Межі та сфери дії кожного нормативно-правового акта повинні бути чітко визначені. Невизначеність хоча б однієї із сфер може спричинити деформацію дії нормативно-правового акта.
ВИСНОВКИ
Отже, основною формою (джерелом) права в Україні є нормативно-правовий акт. Саме тому так гостро в Україні стоїть питання законотворчості. Воно є актуальним з точки зору оцінки стану законодавчої діяльності на певному сучасному етапі та обґрунтування розвитку законодавства з урахуванням соціальних явищ і змін у суспільних відносинах, прогресивних чи негативних, які вимагають їх законодавчого закріплення. Практика свідчить про необхідність кардинальних змін у цій сфері, поєднання глибоких фундаментальних досліджень з прикладними розробками, порівняльного аналізу законопроектів та здійснення правової реформи.
У системі законодавства України актуальними є вимоги конституційної законності, які можна класифікувати на такі, що стосуються змісту законотворчості (своєчасна зміна, скасування старих законів та їх приписів, прийняття нових); які забезпечують ієрархічну підпорядкованість нормативно-правових актів і верховенство Конституції в системі законодавства; що регламентують окремі форми законотворчого процесу [17, с.3].
Завантажити реферат