Сторінка
3

Русловий алювій Черемошу

Серед найбільших валунів, а досліджено їх на кожному пункті по 20 шт., все виглядає по-іншому. На найвищих точках в долинах Білого і Чорного Черемошів домінують екземпляри, наближені за формою до диску. В першому випадку їх частка перевищувала 50% (Білий Черемош), в другому – Чорний Черемош – виносить біля половини. Другу за результатами підрахунків групу на тих ділянках становили еліпсоїдні ріняки. Їх частка перевищувала в обох випадках 20%. На зразки веретеноподібної форми припадає там 10%. Найменший відсоток мають кулясті екземпляри. Це характерно для всіх пунктів. В одному випадку, на точці Банилів, у дослідженій пробі кулястих зразків не знайдено взагалі.

Після злиття обох Черемошів, на ділянці Розтоки, в руслі появляється велика кількість (понад 70%) зразків веретеноподібної форми. На інших точках частка цих форм не така значна як у Розтоках, однак залишається вагомою (25-50%). Вниз за течією відсотково зростає частка рінів еліпсоїдної форми. Якщо в пункті Розтоки їх налічується в масі тільки 15%, то в найнижчій точці (Чортория) їх частка зростає до 60%. Цей зріст відбувається за рахунок зменшення кількості екземплярів інших форм – дископодібної, кулястої та веретеноподібної, відсоток яких на окремих ділянках змінюється в досить широкому діапазоні.

На форму алювію досліджених зарінків впливають три головні чинники. Першим з них є натуральна абразія окатишів в бурхливих водах головного струменя ріки. Результатом цього процесу є збільшення у гравійно-галечниковій суміші зразків еліпсоїдної та веретеноподібної форми. Незначний відсоток кулястих форм обумовлений шаруватою структурою пісковиків. Другим елементом. що визначає форму валунів, гальки і гравію на конкретній ділянці є бічне надходження матеріалу. Оскільки притоки здатні змінити обриси руслових розсипищ головної ріки, то вони в стані змінити і їх форму. Третім елементом є зміна форм в процесі розбивання алювію. Це відбувається як за рахунок взаємоударяння уламків гірських порід, транспортованих по дну річки, так і шляхом їх чіпляння за перешкоди дна (скельні ребра і пороги, опори мостів тощо).

Ступінь обточення

На ступінь обточення річкового алювію впливають фізичні властивості гірських порід, особливо стійкість до абразії, витривалість на стискання, а також тривалість транспортування (Unrug, 1957). Алювій руслових розсипів Черемошу має різну ступінь обточення. Відповідно до візуальної шкали Крумбейна і Шлосса (1963) цей показник може змінюватися від 0,1 до 0,9. Середні його значення для фракції 17-32мм коливаються від 0,60 на найвищій точці в Устеріках до 0,76 на передгір’ї (Банилів). Разом з віддалю транспортування зростає й ступінь обточення, однак це зростання не є рівномірним і зустрічаються відхилення від цього тренду.

Причини таких ускладнень потрібно шукати в боковому постачанні матеріалу. Завдяки притокам, що виносять мало обточені уламки, може істотно понизитись вище вказаний показник у руслі головної ріки. Крім вивчення середніх значень обточення для фракції 17-32 мм цей же показник застосовано також стосовно до найбільших валунів. Поза одним випадком, ступінь обточення цих великих екземплярів є нижчим, ніж дрібних. Однак і тут тенденція росту ступеня обточення вниз за течією ріки є дуже виразною, навіть при тому, що при обстеженні найкрупніших валунів середнє значення випливало з дослідження лише 20 зразків. Відмінності обточення, виявлені в результаті обробки досліджених проб, показує такий статистичній показник як стандартне відхилення. Він дозволяє оцінити однорідність проби (пр. тільки значення 0,7-0,9) або побачити також значне розпорошення значень вище згаданого показника (від 0,1 до 0,9). Величина стандартного відхилення для валунів є значно нижчою, ніж для гальки фракції 17-32 мм. Така ситуація проявляється на всіх п’яти пунктах (табл.2). Це свідчить про значно менші відмінності показника обточення в цій групі. Дрібний алювій характеризується різним ступенем обточення і на середнє його значення часто впливають величини, часами значно віддалені від середньої.

Таблиця 2. Ступінь обточення алювію Черемошу

Закінчення

Руслові алювіальні розсипи Черемошу, завдяки широкому розповсюдженню, чистоті та добрій відслоненості є вдячною темою геоморфологічних досліджень. Ріка, з уваги на розташування басейну і перетинання своєю долиною головних карпатських структур, може бути взята за репрезентативний приклад для Східних Карпат. Петрографічний склад алювію є характерним, типовим. В ньому домінують щонайменше три риси. Перша - дуже висока частка у складі алювію дрібнозернистих пісковиків. Другою рисою є високий (у декілька раз вищий ніж у Західних Карпатах) вміст роговикового компоненту. Остання, третя риса, полягає в дуже малій кількості алювію кварцового.