Сторінка
1

Водна проблема на землi і в Україні

З перших кроків людина не могла обійтись без води, бо вода – необхідна умова життя. На всіх етапах свого розвитку людство пізнавало суть однієї з найнезвичайніших речовин на світі – води – і усвідомлювало головну істину: вода є всюди і без неї не може обійтися ніщо живе.

І не дивно, що сліди давніх цивілізацій знайдено на берегах річок. Поступово людина навчилася створювати системи водопостачання, будувати греблі, регулювати русла річок, прокладати осушувальні та зрошувальні канали.

Вода – важлива складова частина усіх живих організмів. Вона лежить в основі біохімічних і фізіологічних процесів, що відбуваються в організмах, розчиняє та переносить речовини, які беруть участь у процесі життєдіяльності, становить більшу частину маси тіла будь-якого живого організму. Найменше її в мохах і лишайниках – 5-7%; у насінні злакових культур – 12-14%, у комахах – 45-65%, ссавцях – 60-68%, рибі – близько 70%, листі дерев – 75-85%, картоплі – 80%, яблуках і грушах – 85%, огірках, помідорах, моркві, грибах – 90-95%, водоростях – 90-98%, медузах – 95-98%.

Організм дорослої людини на 70% складається з води, а в ембріона кількість її досягає 97%. При втраті 25% води людина гине. Для підтримання нормальної життєдіяльності організму дорослій людині в помірних широтах необхідно 2-3 л води, в жарких кліматичних умовах – 3-3,5, а при роботі на відкритому повітрі в умовах підвищеної вологості при температурі повітря 39-40°С – 6-6,5 л на добу. За все життя людина споживає пересічно 50-60 т води.

Однак потреба у воді не обмежується лише використанням її для пиття та приготування їжі. Людині вода необхідна і для підтримання чистоти тіла, забезпечення необхідних санітарних умов, для поливання вулиць і присадибних ділянок, для інших потреб. З кожним роком витрати води на побутові потреби зростають. Якщо один житель Москви в 1890 р. витрачав за добу 11 л води, в 1914 р. – 60 л, в 1959 р. – 570 л, то нині – близько 700 л. На одного жителя Ташкента припадає 1060 л, Душанбе – 1113 л, Тбілісі – 911 л, Баку – 876 л. В Україні в останні роки витрати води на одного міського жителя в середньому становили 434 л на добу, а в таких містах, як Луганськ, Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя, Київ, Одеса, – від 452 до 526 л на добу.

Добре це чи погано? Не так давно ми б сприйняли такі цифри як підвищення рівня життя народу, поліпшення його побутових умов. Сьогодні ж йдеться про те, щоб підвищити культуру водоспоживання. Досвід організації водозбереження свідчить, що комфортних умов можна досягти за рахунок забезпечення розумних потреб і раціонального водокористування. Це підтверджується даними по водоспоживанню населення у містах Західної Європи: в Амстердамі – 204 л на добу, Барселоні – 272 л, Відні – 276 л, Гамбурзі – 221 л, Римі – 257 л, Лондоні – 337 л на добу.

Таким чином, необхідно не тільки стабілізувати витрати води на одну людину, а й розпочати роботу з удосконалення нормативних потреб за умови, що це не викличе негативних санітарно-гігієнічних наслідків і погіршення побутових умов.

Ще порівняно недавно вважалось, що водні ресурси – безмежний і безплатний дар природи. Сьогодні майже немає країн, які б не відчували труднощі з водою.

Чому ж з'явилась проблема “водного голоду”? Адже вода – найбільш поширена речовина на Землі. І справді, із загальної площі поверхні земної кулі, яка становить 510 млн. км2, майже 3/4 вкрито водою – океанами, морями, річками, озерами, льодовиками. Кількість води на Землі вимірюється гігантською цифрою – 1,38 млрд. км3 (за деякими даними – 1,45 млрд.), з яких 96,5% сконцентровано у світовому океані. Якщо цією водою рівномірно вкрити всю земну кулю, то її шар становив би 3700 м. У середньому на кожного жителя нашої планети припадає 274 млн. м3 морської води.

За наявності практично необмеженої кількості води розвиток життя на Землі залежить від кількості прісної води, якої лише 35 млн. км3, або 2,5%. На кожного її жителя припадає 7 млн. м3. Але переважна частина цього багатства важкодоступна для людини, бо майже 69% прісної води (25 млн. км3) акумульовано у льодовиках Арктики, Антарктики, Гренландії і на гірських хребтах. Якщо всю цю масу льоду розтопити і рівномірно розподілити по поверхні суші, то утворився б шар води завтовшки понад 100 м. Внаслідок цього рівень світового океану підвищився б на 64 м, що призвело б до затоплення майже 1,5 млн. км2 суші.

Льодовики – це великі сховища прісної води для майбутнього. Але вже сьогодні є пропозиції щодо буксирування айсбергів Антарктики для постачання прісної води в Австралію та Південну Америку. За підрахунками вчених, в Антарктиці у вигляді айсбергів щороку втрачається понад 10 000 млрд. м3 льоду. Найбільший з них, який вдалося виміряти, завдовжки 350 км і завширшки 90 км при товщині 250 м. Об'єм цього айсберга, на якому розмістилася б уся Бельгія, дорівнює 8000 млрд. м3 льоду.

Близько 30% прісної води знаходиться у водоносних підземних горизонтах. Загальний її запас оцінюється в 10,5 млн. км3. Кількість прісної води, що міститься в річках, озерах і болотах, становить лише 0,3%. В озерах сконцентровано 91 тис. км3, причому тільки в Байкалі зосереджено 22% всіх ресурсів прісної води, яка знаходиться у річках, озерах та болотах нашої планети.

У руслах усіх річок земної кулі одночасний об'єм води значно менший, ніж в інших джерелах, і дорівнює всього 0,006% загальних запасів прісної води, хоча саме вона має найважливіше значення для життєзабезпечення.

Цілком очевидно, що у зв'язку із значними коливаннями річкового стоку з року в рік і протягом року без регулювання ми можемо використати лише сталу його частину – близько 25%. При спорудженні водоймищ використання може бути в кращому разі доведене до 50%.

Головна властивість річкових вод – висока активність водообміну: якщо активність обміну вод океану становить 3000 років, а підземних вод у зоні активного водообміну – 280 років, то руслові води оновлюються кожні 11 днів. Таким чином, якщо одночасний запас води в річках становить лише 2115 км3, то за рік по них стікає 44540 км3 води.

Річковий стік, який щороку формується за рахунок атмосферних опадів на суші, являє собою відновлювані водні ресурси (щось на зразок процентів з основного капіталу), які можна використовувати без суттєвої шкоди для основного капіталу (вікового запасу).

Зауважимо, що в останні десятиріччя дедалі збільшується втручання людини у природний процес формування річкового водообміну. Так, внаслідок спорудження великих водоймищ тривалість водообміну в річках уповільнюється. Наприклад, у 1960 р. тривалість водообміну на всіх річках Землі зросла в середньому у 2 рази, в 1970 р. – в 3,2 рази, а в 1980 р. – в 4,9 рази.