Сторінка
3
Щоб забруднені води шкідливо не вплинули на водні організми водойм, вони повинні розводитись у 10-100 разів, а у деяких випадках - у 200-300 разів. Це свідчить, що 1 м3 неочищеної води може забруднити 300 м3 свіжої. Це і обумовлює можливість “водного голоду” в майбутньому, якщо не будуть вжиті радикальні заходи.
Стічні води навіть після очищення за сучасними технологіями потребують для повторного використання багаторазового їх розведення. При наміченому водоспоживанні для цього необхідно витратити приблизно у 2 рази більше відновлюваних ресурсів прісних вод, ніж їх є на найбільш освоєній частині нашої планети.
Наведений, далеко не повний перелік видів використання, пов'язаних з проблемою води, свідчить про те, що необхідно, насамперед, вжити заходів для запобігання виснаженню і забрудненню, а не займатися латанням дірок – ліквідацією найкричущих недоліків, наслідків. Кожна річка, водоймище, ставок, озеро чи джерело, незалежно від того, використовуються чи ні їхні води для щоденних потреб, сільського господарства чи рибальства, повинні бути чистими, оскільки здорове життя можливе тільки на чистій Землі.
Саме малі річки в Україні чи ненайбільше відчули за останні десятиліття тиск людської діяльності, саме вони найбільше змінились, а подекуди навіть повністю зникли. Безпосереднім фактором впливу на малі річки є наявність стоків (очищених і неочищених): комунальних, промислових, сільськогосподарських. Їхня дія особливо небезпечна, тому що в окремих випадках об'єм цих стоків може бути таким самим або й більшим, ніж об'єм стоку малої річки. Об'єм води, що скидається в річкову мережу малих басейнів, дорівнює 2,84 км3, з них забруднених вод – 0,61 км3, або 21%. Це чверть об'єму забруднених стічних вод, що скидають у водні об'єкти України. Серед головних річкових басейнів найбільше використання водних ресурсів малих річок характерне для Причорномор'я, де за їхній рахунок забезпечується майже весь об'єм водокористування, Дунаю (77%), басейну Вісли (57%), Приазов'я (56%), басейну Дністра (51%). Посилення антропогенного пресу призвело до виникнення несприятливої ситуації у гідрологічному режимі, санітарному стані та ландшафтній структурі басейнів малих річок практично у всіх регіонах держави. На перший погляд малі річки не здатні відігравати провідної ролі у водозабезпеченні народного господарства. Проте, складаючи лише 20% сумарного державного водозабору, вони забезпечують на 67% потреби сільгоспводопостачання, на 35% – зрошення, на 25% – господарсько-побутові потреби населення. Об'єм забору води на народногосподарські потреби в басейнах малих річок сягає 20% забору з водних об'єктів суші на Україні.
Якщо врахувати все сказане і порівняти водні ресурси, на які можна розраховувати, з потребами в них, то можна зробити лише один висновок: до початку майбутнього століття водні ресурси будуть близькі до вичерпання для найбільш економічно розвиненої частини земної кулі. В окремих регіонах і річкових басейнах вони майже вичерпані чи близькі до цього вже нині.
Таким чином, генеральним напрямом у вирішенні водної проблеми повинно бути раціональне використання і охорона водних ресурсів. Вода перестала бути вічним, безплатним даром природи. Слід замислитись, чи не багато води ми використовуємо безцільно, що треба зробити для того, щоб річки і озера стали чистішими?
Розвиток економічного потенціалу тих чи інших районів України здебільшого пов'язаний з перспективою інтенсивного використання ресурсів малих річок, що в деяких місцевостях є основними, а то й єдиними джерелами водопостачання. Адже близько 90% водних ресурсів України формується саме за рахунок малих річок. Тому проблема їх охорони і раціонального використання набуває нині особливого державного значення.
Якщо раніше техногенні перетворення входили в життя річок поступово, то тепер ці зміни відбуваються дуже швидко і позначаються на всіх сторонах їх життя. Передусім змінюється величина річкового стоку, його сезонний розподіл, перебудовуються русло, заплава, дельта, схили терас, режим течії. Так, внаслідок інтенсивних агромеліоративних робіт спостерігається скорочення стоку річок у лісостеповій зоні та у Поліссі на 5%, у Степу – на 10%. На окремих ділянках степової зони обсяг стоку скоротився аж на 40%, а у Поліссі – на 15-20%. У ряді випадків природні ресурси малих річок уже вичерпані або недостатні, щоб задовольнити потреби водоспоживачів. Але й поза діяльністю людини річки, особливо малі, досить динамічні природні об'єкти. Пам'ятаймо, що їх основні зміни відбуваються також під впливом природних факторів – клімату, зволоження території, характеру поверхні, пов'язаного з тектонікою.
Враховуючи це, ми і починаємо огляд проблем малих річок з ретроспективного аналізу їх існування. В той же час треба визнати, що основним моментом, який. негативно впливає на водотоки, є непродумана діяльність людини, що й призвела до сучасного критичного стану річок.
Щоб не допустити подальшої деградації малих річок, врятувати їх від остаточного занедбання, відтворити їх ресурси, потрібно застосувати цілий комплекс науково розроблених природоохоронних заходів.
Список використаної літератури:
1. Василевський Г.А. Водні багатства Карпат. – Ужгород: Карпати, 1973.
2. Вендров С.Л. Жизнь наших рек. – Л.: Гидрометеоиздат, 1986.
3. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. – К.: Генеза, 2000.
4. Водний Кодекс України. Постанова ВР № 214/95 – ВР від 06.06.95
5. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / Відп. ред. О.М. Маринич. – К., 1989, 1990, 2000.
6. Использование и охрана малых рек / А.Н. Альферович, В.В. Дроздов, В.Н. Плужников и др. - Минск: Ураджай, 1989.
Завантажити реферат