Сторінка
9

Чорноземні ґрунти суббореальних степових областей світу

4. Розповсюдження чорноземів по материках світу.

Чорноземи розповсюджені на материках північної півкулі. В Україні вони утворюють широку чорноземну смугу в межах лісостепової та

степової зон, яка тягнеться з заходу на схід через усю територію країни,

займаючи площу 27,8 млн. га .( лісостеп –11,3 млн. га, степ- 16,5 ). На території СНД чорноземи також утворюють смугу, що починається в Молдові, а потім прямує через Україну, південну Росію ( Воронезька, Курська області, Ставропольський та Краснодарський краї ), північний Казахстан до Алтаю, площею~180 млн. га. У світі площа чорноземів складає~ 314 млн. га, це 2% суші: центральна Європа ( Німеччина, Польща, Румцнія, Угорщина, Чехія, Словаччина, схід Австрії ), центральна частина Північної Америки ( південь Канади – провінція Манітоба, північні регіони центральних штатів США – Міннесоти, Міссурі, Дакоти, Арканзасу, в межах Великих рівнин ).

Далі на південь простягається чорноземна зона грунтів. Найбільший масив чорноземних грунтів розташований в Єразії. Починаючи на рівнинах Болгарії,Румунії, Угорщини, зона чорноземних грунтів простягається на схід через усю нашу країну, займаючи величезні простори на Півдні Європейської частини, у Північному Казахстані і Сибіру. Грунти чорноземного типу поширені також в Африці, Америці, у невеликій кількості трапляються на півдні Азії(півострові Індостан ) і в Австралії.

За підрахунками Л.І.Прасова,площа чорноземних грунтів на земній кулі становить 8,3 млн.км, або 5,6% від поверхні суші. У наведену величину входять чорні грунти тропічних областей (2,3 млн.кв.км.), генезис яких ще недосить вивчений. На південь від підзолистої, де провідним біологічним фактором є лісові рослинні формації,розташована чорноземна зона.Одною з основних причин, які привели до панування травянистих (лучно-степових і степових)формацій – головного фактора утворення чорноземних грунтів, є багацтво материнських порід карбонатів кальцію.

Роль кальцію в утворені чорнозему підкреслена вже тим,що і в підзолистій зоні поява льодовикових відкладів карбонатних порід там призводить до утворення дернових навіть чорноземоподібних грунтів або,принаймі,темніших, дерново-підзолистих грунтів.

Чорноземи утворюютьтся на різних за своїм походженням і геологічним віком породах ,починаючи від четвертиних лесів і кінчаючи продуктами вивітрювання масивно-кристалічних порід.Механічний склад материнських порід не має вирішального значення для чорнозему , бо чорноземні грунти можна знайти і на важких і на легких породах (гумусові піски ,сіропіски тощо) .Вирішує насамперед хімізм грунтотворної породи –вміст у ній CaCo3-джерело обміного Ca в грунті .Навіть на субпісках або глинистих пісках ,якщо їх колоїдні “сорочки” досить насичені кальцієм ,у відповідних умовах клімату з’являються грунти чорноземного характеру.Велике значення має і вік грунту.

Щодо кліматичних умов утворення чорнозему , то слід зауважити , що чорноземна зона , яка простягшлася з півдня на північ на багато сотень кілометрів і на тисячі кілометрів з заходу на схід ,охоплює райони з різними кліматичними умовами(Костичев) . Найхарактерніший для цієї зони помірний клімат,для більшої частини чорноземної області скоріше сухий ,ніж вологий;у північній частині це буде напіввологий (семігумідний),а в південій (семіаридний) ,який далі на південь переходить у клімат посушливого степу.За спостереженями кліматологів (Воєйков, Броунов), посередині чорноземної зони проходить смуга збільшеного атмосферного тиску ,так звана вісь затропічного барометричного максимуму,яка поділяє чорноземну зону на тдві частини: північно-західну й південо-східну, що характеризується різним напрямом пануючих вітрів і різними умовами зволоження: у першій переважають північно-західні вітри, у другій- південо-східні.

Щодо рослиності як фактора утворення чорнозему,то вже давно виявлено (Рупрехт),що чорнозем під лісом не утворюється, рослинність степів.На величезному просторі чорноземної області характер природної рослинності,яка брала участь у створенні чорноземних грунтів і панувала у час переваги перелогової системи землеробства ,міняється з півночі на південь:у північній частині цієї області поширені лучні степи з зімкнутим і густим травостоєм,багатою рослинністю,що утворилася в умовах достатньої вологості клімату.В міру просування на південь і поселення посушливості міняється і характер рослиних формацій,які брали участь у створені чорнозему і вкривали порівняно недавно чорноземні степи . Степ дедалі більше втрачає лучний характер, тому травостій зріджується (нестача вологи) ,чим раз більшу роль починають відігравати ксерофіти-трави,здатні переносити посуху.Нарешті,на південі окраєні чорноземної смуги маємо зріджений травостій,досить бідний розвиток рослиної маси, появу серед рослин дедалі більшої кількості ксерофітів- посухостійких видів і ехимерів – видів, що закінчують свою вегетацію за короткий весняний період. За віком грунтів чорноземна смуга старіша від підзолистої, бо вона в значній частині не була вкрита льодовиком.

Материнськими породами в чорноземній смузі є , головним чином, лес і лесовидні суглинки різного механічного складу і різного походження. На Україні в чесленних грунтових розрізах і природних відслоненнях у лесах – полових дрібно- пористих суглинках – не можна виділити ознак шаруватості, які б свідчили про те , що вони відкладені водою – стоячою або текучою , немає вних і решток водяних молюсок, зате трапляється черепашки наземних молюсок. У інших випадках, навпаки, знаходимо у лесовидних відкладах виразно помітну шаруватість, яка разом з рештками водяних молюсок свідчить про водяне походження таких суглинків.

Звідси виходить, що породи так званого лесовидного характееру зобовязані своїм утворенням різним факторам – вітру і воді .

Проте грунтовий покрив чорноземної зони далеко неодноманітний. Інакше і не може бути , бо грунтотворні фактори на величезному просторі чорноземної зони міняються – міняється механічний склад порід, міняються умови рельєфу, міняється клімат і мікроклімат , міняється і рослиність.

Флора не обмежується самою тільки травянистою рослиністю: у цілому ряді випадків у межі чорноземної зони вторгаються й деревні рослинні формації – ліси. Цілком очевидно, що наступ льодовика,який захопив на багато десятків і сотень тисяч років значну територію Європейської частини СРСР, знищив усю наявну там рослинність.з другого боку , відступ льодовика щоразу супроводжувався завоюванням звільнених ним просторів рослинністю – як деревною, так і травянистою. При коливанях грунтових і кліматичних умов,які були на переферійній частині областей зледеніння, обставини були несприятливі для тривалого і стійкого завоювання території лісовою рослиністю. Ліс був знищений і тільки частково зберігся у “сховищах” Прикарпатті, на Подільсько-Волинській височині, почасти, мабудь, на частині Середньоруської височини і подекуди в Донбасі, не кажучи вже про гірські місцевості на південь і захід від межі зледеніння, що їх укривало.