Сторінка
3

Чорноземні ґрунти суббореальних степових областей світу

2. Міграції гідрокарбонату кальцію в профілі. Цей процес за­безпечує високу ступінь насиченості колоїдів кальцієм, формування гуматно-кальцієвого гумусу, нейтральну та слабо лужну реакцію середовища - а це, як відомо, головні умови оптимального проход­ження дернового процесу ґрунтоутворення. Міграція карбонатів визначається характером водного, теплового та газового режимів чорноземів. Вона найяскравіше йде в лісостепу, який вирізняється періодично промивним типом водного режиму. З водою виносяться вниз розчинні речовини та Са(НСО3)2. Але вміст останнього весною в грунті невеликий, адже в цей період низькі температури - біологіч­на активність пригнічена, в ґрунтовому повітрі мало СОГ тому роз­чинність СаСОї низька, винос Са(НСО^): з карбонатного горизонту невеликий. Влітку в чорноземах переважають висхідні потоки води. Вони менш інтенсивні, ніж низхідні весною, зате вміст Са(НСО3)2 в ґрунтовому розчині значний. Він повертається назад у карбонатний горизонт. Цими процесами підтримується існування вказаного го­ризонту, високий вміст Са в ґрунтовому розчині та у твердій фазі. Степові чорноземи характеризуються менш інтенсивною міграцією карбонатів, винос їх слабкий. Загалом максимальна амплітуда ко­ливань лінії карбонатів становить 10-20 см.

Найбільш сприятливі умови для чорноземоутворення склада­ються а південній частині лісостепової зони, де утворюються типові чорноземи та на півночі степу, де розповсюджені чорноземи звичайні. На південь від указаних підзон збільшується дефіцит вологи, змен­шуються кількість рослинного опаду та глибина кореневої системи, внаслідок чого зменшується потужність гумусового профілю й кількість гумусу. На північ, навпаки, кількість вологи збільшується, зростає вилуговування лужноземельних катіонів* Са, тому починає розвиватись опідзолення - кількість гумусу також зменшуєтеся. Із за­ходу на схід збільшується континентальність клімату, збільшуючи в чорноземах кількість гумусу та зменшуючи потужність гумусовано-го горизонту при стабільних загальних запасах гумусу в профілі

Висока родючість чорноземних грунтів здавна привертала увагу дослідників, і було висловлено багато гіпотез про походження чорноземів . ідучи за В.В.Докучаєвим , запропоновані гіпотези можна поділити на ттри групи.

У геологічному описі Європейської Російської та Уральського хребта відомий досліник Р. Мурчісон ( 1849 ) висловив припущеня, що чорнозем є морським мулом. Подібні погляди розвивали потім і інші вчені . ці гіпотези тепер мають лише історичне значення.

Припущення про болотне походження чорнозему ще наприкинці XVIIIст.висловив славетний мандрівник П.Паллас. на його думку, чорноземи Передкавказзя утворились з обширних очеретяних боліт. Пізніше академік Е.Ейхвальд і О.О.Борисяк поширили гіпотезу про болотне походження на всю чорноземну зону.

Перші загальні вказівки на утворення чорноземних грунтів у результаті розкладу рослинних решток є в працях видатного російського вченого М. В. Ломоносова, який писав: “ … немає сумніву, що чорнозем не первісна і не першоутворена матерія, а походить від того, що згодом згнивали тваринні і рослинні тіла”.

У 1791р. А.Болотов писав, що чорноземи утворились “как думать надобно, от долговременного и многие сотни лет продолжавшегося лежания сих мест кем снимаема, ежегодно сгнивала и производила понемногу из себя черную землю”. Майже через сто років ці думки були ровинуті у праці академіка Рупрехта “Геоботанические исследования о черноземе’(1886).

Докладне обгрунтування утворення чорнозему шляхом нагромадження у материнській породі перегною в процесі розкладу саме степової травянистої рослинності зробили В.В.Докучаєв у відомій праці “Руский чорнозем”(1883) і П.А.Костичев у монографії “ Грунти чорноземної зони Росії “(1886).

В.В. Докучаєв зібрав великий матеріал, що висвітлює будову ,хімічні властивості і географічне поширення чорноземних грунтів. Він показав, щонайбільш багаті на перегній чорноземні грунти розташовані в Європейській частині на сході середньої смуги чорноземної зони, а в напрямі на південь ,захід і північ вміст перегною закономірно зменшується. Стверджуючи ,що чорноземи можуть утворитися лише під запоною степової травянистої рослинності,В.В.Докучаєв одночасно вважав головною причиною утворення чорнозему пануючі кліматичні умови. Підтвердження він цьому бачив у зменшенні вмісту у чорноземних грунтах перегною у напрямі на південь, північ і захід від області поширення найбільш багатих на перегній тучних чорноземів у відповідності із зміною кліматичних умов. На думку П.А.Костичева,клімат не міг бути вирішальною причиною утворення чорнозему, а тим більше його географічного поширення.П.А.Костичев вказував на велику різноманітність клімату в межах чорноземної зони, на подібність клімату деяких місцевостях до чорноземних і нечорноземних грунтів, знайдення серед смуги суцільного поширення чорноземних грунтів (тобто в однакових кліматичних умовах) островів сірих лісових і навіть дерново-підзолистих грунтів.

В.В.Докучаєв гадав,що перегній нагромаджується у чорноземах переважно за рахунок надземних частин травянистої рослиності. На підставі багатьох дослідів П.A. Костічев дійшов до висновку, що в багатих на вапно чорноземних грунтах просочування органічних речовин на значну глибину у грунт не могло мати місця. На його думку, головним джерелом нагромадження у грунтовій товщі перегною є коренева система трав’янистої рослинності.

Ряд факторів дозволяє припускати, що степовій рослинності у межах сучасної чорноземної зони передували широколисті ліси.

Ще вчені античного часу (Геродот, Страбон, Пліній) відзначали колишню залісеність степів і півдня України. Про це ж свідчить наявність окремих великих островів широколистих лісів у межах чорноземної зони, що збереглися до нашого часу. Досвід степового лісорозведення свідчить про придатність клімату степів і чорноземних грунтів для розвитку лісової рослинності.

Археологічні розкопки підтверджують велике поширення в минулому лісів в межах сучасної чорноземної зони і їх наступне знищення людиною. Розкопки біля села Трипілля на правому березі Дніпра виявили, що 4-5 тис. років тому тут були поширені широколисті (дубові) ліси. Населення займалися не тільки полюванням, рибальством, скотарством, але й землеробством – сіяло пшеницю, жито, ячмінь. Розкопки у Воронезькій області показали, що в VIII – X ст.культура землеробства досягла вже високого розвитку.

Все це свідчить про давність землеробського освоєння чорноземної зони, яке супроводжувалося її обезлісенням.