Сторінка
6

Задачі і методи аналізу забруднень в ГІС

У чому особливості даного періоду часу в Росії з погляду використання ГІС технологій?

У багатьох країнах (у тому числі розвитих) застосування комп'ютерів у керуванні міськими територіями, веденні кадастру, аналізі ринкових тенденцій у рамках міста дуже обмежено. У зв'язку з цим виділимо причини, по яких автоматизація рішення міських задач, у тому числі і зонування території, у російських містах представляється дуже розумної:

- усі матеріали зв'язані з нерухомістю, у тому числі з земельними ділянками, у розвитих капіталістичних країнах велися задовго до винаходу комп'ютерів і переклад їх у комп'ютерну форму зв'язаний з великими одноразовими витратами, а в Росії такі матеріали тільки з'являються;

- у Росії в даний час динаміка використання нерухомості (перехід з рук у руки, зміну функцій і обсягів) значно вище чим у стабільних країнах, а це значить, що оперативність доступу до інформації, що забезпечує комп'ютер здобуває в нас більше значення;

- в даний час перед міською владою часто стоїть задача відновлення всієї картографічної інформації з міста, тому що існуюча традиційна картографічна інформація застаріла, недостовірна, окремі її частини суперечать один одному;

- в даний час у Росії вже існує значний комп'ютерний парк і значні потужності по випуску комп'ютерів. Ціни на комп'ютери (у відмінності від багатьох інших товарів) нижче чим у більшості країн.

- у силу особливостей соціалістичного етапу розвитку країни в Росії існує багато високопрофесійних програмістів і системних інтеграторів (у тому числі на місцях) здатних вирішувати складні інформаційні задачі в рамках міста при обмеженому фінансуванні і вартість, що створили оригінальні програмні комплекси, яких (особливо в умовах кризи 1999 року) значно нижче закордонних;

- деякі фірми-виробники програмного забезпечення передбачаючи ріст попиту на ГІС і бажаючи закріпитися на ринку надають пільгові умови продажу.

Це сприятливий збіг обставин носить тимчасовий характер, тому важливо не упустити можливості.

На жаль є обставини перешкоджаючі коректній роботі з міською інформацією. Це насамперед усепроникаючі правила дотримання таємності. Особливо це стосується проектів за участю іноземців. Практично недоступна загальноміська інформація масштабів від 1:10000 до 1:500. Секретної є і міська система координат у який прив'язані всі міські об'єкти. Можуть бути наступні шляхи одержання необхідної для задач зонування інформації в таких умовах:

- покупка виданих останнім часом і вільно розповсюджуваних у торгівлі міських карт масштабів 1:20000 - 1:30000 з подальшому скануванням і векторизацією,

- використання матеріалів відділу головного архітектора, міських і центральних проектних організацій. Насамперед це стосується уточнень планування окремих кварталів і складання адресної схеми.

- заявка на розсекречення плану міста визначеного масштабу. Як правило такі роботи проводяться в організаціях картографії і геодезії. Також це можуть зробити військові картографи, причому в них часто такі карти вже існують готові. Розсекречення карти коштує порядку тисяч доларів і містить у собі зняття з карти секретних і стратегічних об'єктів, іноді внесення перекручувань.

- використання знімків з космосу. На сьогоднішній день з погляду картографії точність отриманої зі знімків (не військових) інформації не краще масштабу 1:20000. Такі знімки досить дорогі і трудомісткі в оцифровці, але їх вигідно відрізняє оперативність і актуальність. Характерно те, що ввіз такого знімка в Росію, сполучений із труднощами проходження прикордонного контролю.

Можливо надалі ці труднощі будуть зняті. Надії на це зв'язано з запуском комерційних низькоорбітальних супутників які будуть надавати всім бажаючим знімки територій з ідентифікацією об'єктів аж до 10-20 см. У таких умовах продовжувати практику загальної таємності можна тільки цілком відгородившись від зовнішнього світу. Утім поки практика засекречування матеріалів підсилюється.

Інші труднощі складаються в прагненні всіх колективів і організацій (у тому числі державних і муніципальних) до монопольного використання інформації потрапила в їхнє розпорядження. Такий підхід утрудняє створення й ефективне використання відкритих міських баз даних. Інформація що знаходиться в таких організаціях часто втрачає актуальність і повноту в силу такої ізольованості й одержання до неї доступу втрачає зміст. Вищесказане стосується як комп'ютерної так і традиційної інформації.

Загальним для всіх проектів було те, що специфічне комп'ютерне забезпечення правового зонування міської території в кожнім місті було відсутнє. У жодному з перерахованих міст в адміністрації не використовували ГІС для рішення міських задач. В усіх містах існували групи фахівців, що у тому чи іншому обсязі володіли інформацією у виді електронних карт, різної вірогідності, актуальності і точності. Скрізь велися розробки програм і алгоритмів, у деяких містах починали використовувати ГІС. Але в жодному відділі міського архітектора, у жодному кабінеті адміністрації не було робочого місця "кінцевого користувача" ГІС, хоча саме для цього призначені сучасні комп'ютерні системи. Підхід до організації процесу зонування сполучив у собі розподіл зусиль розроблювачів засобів програмної й інформаційної підтримки цього процесу між різними організаціями й адміністративну і фінансову централізацію. Цей підхід представляється дуже ефективним не тільки в змісті організації роботи, але й у змісті широкого доступу до результатів. По іншому складається в таких метрополіях як Москва і Петербург: програмні і методологічні розробки дублюються, одночасно використовуються різні погано сумісні системи, результати роботи ретельно оберігаються в надії витягти надприбуток.

Варто сказати кілька слів про ГІС. ГІС технології, як і інші сучасні комп'ютерні технології служать для того, щоб кінцевий користувач-фахівець (у нашому випадку фахівець з зонування) вирішував свої професійні задачі з залученням ресурсів комп'ютера без посередників. Для цього й існує "ГІС кінцевого користувача", що є, зокрема, Mapinfo. У рамках ГІС технологій існують дві задачі: введення і первинна обробка вихідних картографічних матеріалів, що займає до 90% ресурсів часу і грошей в електронній картографії, і розробка інтерфейсу кінцевого користувача, що може містити в собі організацію екранного меню, розробку стандартних запитів по вибірці елементів, розробка тематичних карт, розробку комп'ютерних програм і запитів до баз даних для рішення конкретних задач користувача. Для рішення першої задачі використовуються спеціальні програмні й апаратні комплекси й особливі методики. Тому що для рішення задач зонування, особливо на першому етапі немає необхідності одержання сертифікованої карти, можна не залучати фахівців і особливі периферійні пристрої. Можна самостійно провести векторизацію растрового зображення за допомогою спеціалізованого недорогого векторизатора (наприклад GeoDraw) або навіть використовувати звичайний графічний радактор, такий як CorelDraw. При такий векторизацій варто пам'ятати про те, що одержання векторної карти можна проводити в кілька етапів (по тематичних шарах), а в деяких випадках залишати растрові зображення без обробки і застосовувати їх у ГІС кінцевого користувача як "підкладку". У цьому випадку сканування варто робити так, щоб растрове зображення більш-менш збігалося з орієнтацією векторної карти, тому що саме верх растрового зображення буде визначати верх усієї карти, а векторне зображення буде до нього "притягнуто". У загальному випадку (не для "підкладки") сканування варто робити професійно (рекомендується використання барабанного сканера), тому що це коштує недорого, а подальші етапи одержання сертифікованої або хоча б точної і повної векторної карти можна відкласти. Що стосується розробки інтерфейсу кінцевого користувача, то на першому етапі справа обмежується просто установкою системи і вихідних таблиць векторної інформації. При необхідності векторна інформація перетвориться, растрові зображення "реєструються". Усі спеціальні програмні розробки віднесені на наступні етапи.