Сторінка
18

Облік та аудит результатів діяльності комерційного банку (Тисменицьке відділення Івано-Франківської філії ТАС-Комерцбанку)

Усі банківські операції відображаються в обліку тільки при наявності документального підтвердження. Банківські документи це письмове розпорядження клієнта чи відповідального працівника банку на проведення грошово-розрахункової операції або іншої операції в банку.

За призначенням вони поділяються на розпорядчі, тобто такі, що містять дозвіл на виконання операції, і виконавчі. Документи надходять до банків від підприємств і установ, інших банків, а також складаються безпосередньо в банку і містять необхідну інформацію про характер операції, що дає змогу перевірити її законність і здійснити банківський контроль.

Таким чином, документ є письмовим підтвердженням виконання операції та підставою для відображення її в бухгалтерському обліку. Документ, який засвідчує операцію, називається первинним. На підставі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Сукупність документів, що використовуються банком для ведення бухгалтерського обліку і контролю, складає банківську документацію.

Документи за змістом операцій поділяються на:

- касові;

- меморіальні;

- позабалансові та ін.

Класифікація банківських документів наведена в додатку Ф.2.

Касовими документами оформлюються операції з приймання і видачі готівки. Вони діляться на прихідні та видаткові. До прихідних належать оголошення на внесення готівки в касу банку, прихідний касовий ордер тощо; до видаткових — грошовий чек на отримання готівки і видатковий касовий ордер (додаток Ч.2.).

Меморіальні документи використовуються для безготівкових перерахувань за рахунками. Це розрахункові документи, що надаються банку клієнтами (платіжні доручення, вимоги-доручення, розрахункові чеки), меморіальні ордери та ін. (додаток Щ.2.).

До позабалансових документів належать приходні та видаткові позабалансові ордери. Цими документами оформлюються приймання та видача коштовностей і документів, що зберігаються в касі та сховищі.

"Форми документів, що підприємства подають банкам, а також документів, що вони отримують від банків на підтвердження виконання відповідних операцій, включені в уніфіковану систему грошово-розрахункової документації. Вони затверджені Правлінням НБУ і стандартизовані. Для складання документів використовуються стандартні бланки встановленого зразка, виготовлені друкарським способом. Широко застосовується складання грошово-розрахункових документів на електронно-обчислювальних машинах (з аналогічним розташуванням усіх даних, передбачених стандартною формою друкарського бланку за певною операцією) [22, с.43 ]."

Банківські документи включають дані, які називають реквізитами.

До обов'язкових реквізитів відносять: назву установи банку; дату здійснення операції; зміст операції; суму операцій; підписи відповідальних осіб. Інші реквізити документа залежать від виду операції.

Усі грошово-розрахункові документи у своєму складі мають меморіальний ордер, у якому вказано бухгалтерську проводку, тобто визначені бухгалтерські рахунки, що підлягають дебетуванню і кредитуванню.

Реквізити в документах розміщені у відповідній послідовності: довідкові дані — ліворуч, бухгалтерські статистичні — праворуч.

Кількість примірників документів повинна бути достатньою для відображення операції в обліку за всіма особовими рахунками всіх сторін-учасників, що беруть участь у виконанні банківської операції. Усі примірники заповнюють на друкарській машинці в один прийом або шляхом множення оригіналів. Чеки, об'яви на внесок готівкою, квитанції, прихідні і видаткові касові ордери заповнюють власноручно.

Таким чином, перехід України до ринкової економіки потребував суттєвої перебудови фінансової системи, зокрема банківського сектора, оскільки він є одним з найризикованіших видів підприємництва.

Внаслідок ряду економічних причин саме у банківській системі було розпочато реформування бухгалтерського обліку і звітності в Україні. Національний банк України став ініціатором поступового переходу банківської сфери до міжнародних стандартів.

Суть реформи бухгалтерського обліку полягала у створенні достовірної та прозорої фінансової звітності, впровадженні нових норм і методів обліку, основою яких є саме принцип нарахування, створення адекватної системи резервів та переходом до реальної оцінки активів. 65

РОЗДІЛ З

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.1. Внутрішньобанківський аудит у системі внутрішнього контролю

У сфері банківської діяльності точиться постійна конкурентна боротьба не стільки і не лише за кількість клієнтів, а й за подальше нарощування видів і обсягів послуг для задоволення попиту користувачів цих послуг. У конкурентній боротьбі важливим засобом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. В банках з цією метою створюються відділи, що формують і координують виконання планів внутрішнього аудиту.

Отже, необхідно чітко усвідомити суть понять «зовнішній аудит банку» і «внутрішній аудит банку».

Зовнішній аудит банку — це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілі дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам.

Внутрішній аудит банку — це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки і оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання посадових обов'язків співробітниками банку. Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які застосовуються банком для здійснення внутрішнього контролю.