Сторінка
10

Концептуальні засади вчення про бюджет

Усі вони відкидають спрощений підхід до фінансово-економічних явищ, який є характерним для теорій ринкового фунда-менталізму і, зокрема, концепції «раціональних очікувань». Цей напрям домінував у світовій економічній думці не один десяток років. В основу його покладені прості абстрактні економетричні моделі, зокрема теорії «раціональних очікувань». Свого часу це був крок уперед в економічній теорії, економічному мисленні. Але минув час, і економічна реальність довела його обмеженість і недоліки. Особливо це стосується ряду суто абстрактних гіпотез і припущень, які приймаються його представниками як аксіома, а в реальному житті нічим не підтверджуються і є помилковими. Основні з них зводяться до висновків, що:

- всі ринки є ефективними;

- попит на них дорівнює пропозиції;

- усі суб'єкти цих ринків володіють однаково ідентичною, повною і точною фінансово-економічною інформацією;

- у принципі не існує безробіття, бо в реальному економічному житті — це лише результат амбіційних дій профспілок.

Якщо стисло сформулювати внесок економістів нової хвилі в розвиток світової економічної думки, то основні його позиції зводяться до розробок теорій:

- “асиметрії інформації”;

- ірраціональності дій суб'єктів економічних (ринкових) відносин;

- експериментальної економіки.

Джозеф Е. Стігліц, Джордж Акерлоф і Майкл Спенс отримали Нобелівську премію за спільну працю з «асиметрії інформації». Зауважимо, що проблема недосконалості інформації реально існує в усіх сферах суспільно-економічного життя. І вона є дуже важливою як для держави, суспільства, так і для кожного окремого громадянина. Водночас асиметрія інформації — це тільки один аспект інформаційної недосконалості. У реальному фінансово-економічному світі їх набагато більше, і дія тільки одного з них (не кажучи вже про їх комплекс) може відчутно вплинути на хід подій, кардинально змінити ситуацію.

Вихідна і головна їх теза, на обґрунтуванні якої вони насамперед акцентують, зводиться до того, що: по-перше, різні суб'єкти ринків, фінансово-економічних відносин володіють різною (за повнотою, обсягом і точністю) інформацією; по-друге, ця обставина помітно впливає на характер, результативність їхніх дій і в кінцевому підсумку на ефективність функціонування самих ринків, економіки і фінансів у цілому; по-третє, асиметрія інформації безпосередньо і тісно пов'язана з асиметрією ринкових і фінансових (бюджетних) можливостей; по-четверте, конкурентні ринки тільки самі по собі (завдяки їх внутрішнім силам, можливостям саморегулювання) не можуть призвести до належного рівня ефективності; по-п'яте, це може бути досягнуто, особливо в умовах «зовнішніх впливів» на фінансово-економічну діяльність, лише завдяки державному втручанню (в розумних межах) насамперед за допомогою бюджету. І такий підхід може і повинен бути корисним як для держави, так і для суспільства; по-шосте, виправлення дефектів ринкового регулювання й усунення асиметрії фінансово-економічних можливостей за допомогою бюджету — важливе завдання держави й уряду.

Професор Д. Канеман уперше розробив теорію ірраціональності дій, поведінки (і основи їх мотивації) суб'єктів фінансово-економічних відносин. Він підкреслює, що суб'єкти ринку, а отже і фінансово-економічних, бюджетних відносин, по-перше, досить часто діють зовсім інакше, ніж це стверджувалося раніше в старих економічних теоріях за допомогою спрощених економет-ричних моделей; по-друге, більше того, наголошує він, вони це роблять постійно і систематично; по-третє, все це можна зрозуміти, логічно й аргументовано пояснити та науково довести.

Ірраціональність дій суб'єктів ринку відкрита, доведена й аргументована Д. Канеманом, була ще раз підтверджена професором В. Смітом, але вже в експериментальних умовах. Йому належить заслуга розроблення концептуальних засад і основних положень теорії експериментальної економіки. Раніше панувала думка, що використання в економіці методу експериментів взагалі неможливо. В. Сміт уперше аргументовано довів реальність і можливість цього. По-перше, він довів, що більшість фінансово-економічних (а отже, і бюджетних) гіпотез і припущень можна перевірити в лабораторно-експериментальних умовах; і, по-друге, що особливо важливо, він здійснив це на практиці.

Отже Д. Канеман і В. Сміт наочно й аргументовано довели, що державу, економіку, фінанси і людей, з ними пов'язаних, дії останніх треба вивчати і досліджувати такими, якими вони є насправді, в реальному житті, а не такими, якими ми їх бажаємо бачити в абстрактних теоретичних конструкціях.

Дослідження зазначених вище лауреатів Нобелівської премії нової хвилі дають змогу краще зрозуміти особливості і специфіку функціонування економіки і бюджету та відповісти на ряд вихідних, принципових питань сучасного економічного розвитку: чому функціонуючі ринки, у тому числі фінансові, не є ефективними? Чому вони не працюють згідно з простими моделями ортодоксальної економічної теорії ринкового фундаменталізму? Як цю ситуацію можна виправити за допомогою розумного (обмеженого) державного втручання, насамперед використовуючи бюджет? Чому попит на ринках не дорівнює пропозиції? Чому існує безробіття? Чому хвиля фінансово-економічних кризових потрясінь може дуже швидко охоплювати цілі світові регіони і при цьому не вщухати, а з часом навіть посилюватися? Чому соціально-економічні, фінансові і політичні їх наслідки зберігаються і справляють свій вплив ще досить довго після зникнення первинного джерела збурення?

Вони також дають можливість відповісти на ряд питань, принципово важливих для теорії і практики функціонування фінансів, бюджету і бюджетного менеджменту в Україні. Чому посилюються позиції фінансової бюрократії, яка мотивація її дій і поведінки, що лежить в їх основі, і що їх зумовлює? Чи може підприємець, перебуваючи на державній службі, мислити і керуватись не особистими, а лише національними, державними інтересами? Чому за досить досконалих бюджетних технологій не завжди ефективними є дії людей, які здійснюють бюджетний менеджмент? Чому за умови досконалих бюджетних планів через людський (управлінський) фактор не завжди відбувається своєчасне, належне наповнення дохідної частини бюджету й ефективне, раціональне використання його видатків? Чому і як асиметрія інформації та ірраціональність дій і поведінки членів уряду, парламенту і державних службовців фінансово-податкових органів впливають на якість і ефективність планування, виконання і контролю бюджету, управління бюджетним дефіцитом і державним боргом, на ефективність бюджетного менеджменту в цілому? Чому і як можна перевірити й аргументовано підтвердити експериментальним шляхом ефективність різних бюджетних технологій, форм і методів бюджетного менеджменту?

У контексті зазначених вище ідей і висновків лауреатів Нобелівської премії нової хвилі в Україні стає актуальним і об'єктивно необхідним: по-перше, розроблення основних положень теорії експериментальних державних фінансів і центральної їх складової — бюджету. Це дало б, зокрема, можливість перевірити теоретичні і прагматичні пропозиції, припущення і гіпотези, особливо стосовно реформування податків і бюджету, упровадження нових бюджетних технологій, підвищення ефективності форм і методів бюджетного менеджменту; по-друге, розроблення методичних та інструктивних матеріалів з питань бюджетної і фіскальної психології для співробітників фінансово-податкових органів, які працюють з суб'єктами бюджетних відносин, особливо з платниками податків. Фінансисти-бюджетники і фінансисти-податківці повинні знати психологію поведінки людей у своїй професійній сфері не гірше, ніж митники на кордоні. Краще розуміння мотивації дій і реальної поведінки людей сприяє формуванню ефективного бюджетного менеджменту, підвищує якісний рівень управління бюджетом; по-третє, викладання у вищих навчальних закладах для підготовки фахівців із спеціальностей «Фінанси» й «Оподаткування» нових курсів «Бюджетна психологія» і «Фіскальна психологія»; по-четверте, прийняття на рівні держави заходів забезпечення науковцям доступу до фінансово-бюджетної інформації.